22. Правовий статус антимонопольного комітету України (аку)

АКУ діє на підставі ЗУ «Про АКУ» та ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції». Повноваження АКУ: надає дозвіл про злиття 2 і більше СГ; надає погодження нормати. актів інших органів влади в сфері конкуренції та монополії; проводить розслідування правопорушень в зазначеній сфері.

Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України полягають в захисті від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляді справ про недобросовісну конкуренцію, порядку виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірці, перегляді, оскарженні та гарантії учасників процесу.

Особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав. Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті заяви, якщо орган Антимонопольного комітету України не визнає поважними причини пропуску строку звернення із заявою.

Суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, якщо закінчився строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за недобросовісну конкуренцію становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про недобросовісну конкуренцію.

Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про:

    1) визнання факту недобросовісної конкуренції;

    2)припинення недобросовісної конкуренції;

    3)офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

    4)накладання штрафів;

    5) закриття провадження у справі.

 

23. Економічна концентрація.

Для ринкової економіки, крім ресурсної, притаманна й економічна концентрація, під якою розуміють реальну можливість здійснення вирішального впливу однієї або декількох пов’язаних юридичних (фізичних) осіб на господарську діяльність інших суб’єктів господарювання чи їх частин.

Економічна концентрація суб’єктів господарювання може здійснюватися такими шляхами:

безпосереднім або опосередкованим придбанням чи набуттям у власність часток акцій (паїв), що забезпечує одержання або перевищення 25 чи 50 % голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання;

одержанням в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуттям в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу іншого суб’єкта господарювання;

отриманням двома або більше суб’єктами господарювання нового суб’єкта господарювання, який тривалий час самостійно здійснюватиме господарську діяльність під їх контролем;

обранням або призначенням на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого виконавчого чи наглядового органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька названих посад в інших суб’єктах господарювання;

Законом України «Про захист економічної конкуренції» (січень 2001 р.) передбачено здійснення контролю за концентрацією суб’єктів господарювання, яка формується, крім зазначених шляхів економічної концентрації, і завдяки злиттю суб’єктів господарювання та приєднання одного суб’єкта господарювання іншим. Як бачимо, тут концентрація трактується в більш широкому плані, ніж розглянуті нами ресурсна концентрація та економічна концентрація.

За своєю суттю це — ресурсно-економічна концентрація, цільова функція якої полягає в означенні таких суб’єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Відповідно до згаданого закону суб’єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, визнається такий суб’єкт, у якого на цьому ринку немає жодного конкурента або який не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу на ринок інших суб’єктів господарювання. В результаті здійснення ресурсно-економічної концентрації окремі суб’єкти господарювання можуть займати значну частку в ринку певного товару. В цьому разі з метою захисту економічної конкуренції монопольним вважається становище і такого суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товарів перевищує 35 % (за умови, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції). Суб’єкт господарювання може бути визнаним як такий, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку навіть тоді, коли його частка на ринку товару становить 35 і менше відсотків, але якщо він не зазнає значної конкуренції через невеликі частки в ринку, які займають інші конкуренти.

Крім розглянутих видів концентрації, значний інтерес для підприємств представляє концентрація окремих товарних ринків з точки зору ступеня їх монополізованості. Чим вищий він, тим важче виробникові увійти в даний ринок з власним товаром, тим складніше здійснювати власну цінову політику, і навпаки.