
- •Поняття та предмет гп.
- •2. Методи гп.
- •3. Принципи гп.
- •4. Співвідношення гп з іншими галузями права.
- •5. Джерела гп.
- •6. Система державних органів з регулювання господарської діяльності.
- •7. Планування та прогнозування економічного розвитку.
- •8. Державна реєстрація суб’єктів господарювання.
- •9. Ліцензування в сфері господарювання.
- •10. Патентування окремих видів господарської діяльності.
- •11. Стандартизація та сертифікація.
- •12. Квотування.
- •13. Засоби підтримки суб’єктів господарювання.
- •14. Правове поняття конкуренції та монополії
- •15. Зловживання монопольним домінуючим становищем.
- •16. Антиконкурентні узгоджені дії.
- •17. Антиконкурентні дії суб’єктів владних повноважень.
- •18. Незаконне використання ділової репутації суб’єктів господарювання
- •19. Створення перешкод конкуренції
- •20. Незаконні дії щодо комерційної таємниці
- •21. Відповідальність за порушення конкурентного законодавства
- •22. Правовий статус антимонопольного комітету України (аку)
- •23. Економічна концентрація.
- •24. Природні монополії.
- •1. Поняття та предмет гп.
- •2. Методи гп.
Поняття та предмет гп.
Суспільне виробництво — одна з найскладніших сфер життєдіяльності людини. Саме відносини, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції виробничо-технічного призначення, капітального будівництва, виконання науково-технічних та проектно-конструкторських робіт, при перевезенні вантажів різними видами транспорту, наданні послуг та інших видах господарської діяльності, регулює господарське право.
ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО:
1) як самсотійна галузь права характеризується спеціальним предметом регулювання – господарською діяльністю т власними прийомами та засобами її регулювання;
2) як комплексна галузь права, ГП поєднує в собі засади адміністративного та цивільного права;
3) як підгалузь цивільного права, його характеризує застосування великого масиву норм цивільного права.
Господарське право як навчальна дисципліна має тісний зв'язок з іншими навчальними дисциплінами, що вивчаються у вищих навчальних .закладах, однак як самостійна галузь права воно знайшло відтворення в Господарському кодексі України та багатьох нормативних і законодавчих актах, що видаються Верховною Радою, а також в указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів, наказах міністерств і відомств.
Предметом господарського права є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організацій-но-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарська діяльність — діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
2. Методи гп.
Методи господарського права - це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб'єктів господарських правовідносин.
Концептуально методи господарського права будуються на двох принципах: загальнодозвільному ("дозволено все, що не заборонено законом"), за яким діють підприємства і підприємці, та зобов'язуючому ("суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом"). Цей принцип в основному стосується органів державного управління економікою.
У господарському праві як комплексній галузі права загалом діють три (а не один, як у некомплексних галузях) основні методи правового регулювання.
Передусім це метод автономних рішень суб'єктів господарських відносин. Він грунтується на тому, що підприємства, підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України (ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні", статті 3, 5 Закону України "Про підприємництво"). Це означає, що суб'єкти господарських відносин самостійно: а) планують свою господарську діяльність; б) в межах законодавства вільно обирають предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них.
Існує ще метод владних приписів (вимог законів і вказівок компетентних органів, обов'язкових для суб'єктів господарських відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб'єктів підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов'язковість додержання заборон закону щодо здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), обов'язок визначених у законодавстві підприємств укладати з державою державні контракти та ін.
У господарському праві діє також метод рекомендацій. Держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Наприклад, зразкові форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації стосовно окремих видів діяльності у сфеpi господарювання - це приклади застосування державою зазначеного методу.