43. Клієнт-центрована психотерапія у баченні к. Роджерса.

Клієнт-центрована психотерапія - напрям, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму І психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям. К.-Р. Роджерс переглянув позиції пацієнта у психотерапії, запропонував поняття "клієнт" Сутність центрованої на клієнті терапії полягає в такій побудові контакту психотерапевта із клієнтом, за якої пацієнт сприймає терапію не як лікування і вивчення з метою діагностування, а як глибоко особистий досвід. Тому під час її реалізації особливого значення набувають відчуття, що пробуджують людські взаємини, передбачають щирість і обопільну відвертість. Для цього потрібно володіти розвинутою терапевтичною інтуїцією.

44. Основні ідеї логотерапії в. Франкла.

Франкл вважає, що прагнення до реалізації людиною сенсу свого життя є вродженою мотиваційною тенденцією, притаманною всім людям. Навіть самогубець вірить у сенс якщо не життя, то смерті. Не людина ставить питання про смисл свого життя — життя ставить ці питання перед нею. Франкл вважав, що втрата сенсу існування викликала в західному суспільстві новий тип неврозу — «ноогенний невроз» Ноогенні неврози виникають не через конфлікти між прагненнями і свідомості, а через конфлікти між різними цінностями;

Для того щоб допомогти людині в рішенні його проблем, Франкл пропонує два основних метода:

Метод дерефлексії означає зняття лишнього самоконтролю, роздуми про власні труднощі. Так, в ряді досліджень було показано, що сучасна молодь в основному страждає від думки про те, що у неї є комплекси, більше аніж власне від комплексів.Метод парадоксальної інтенції передбачає, що психолог надихає клієнта саме на те, чого той намагається уникнути. При цьому активно використовуються різні прояви гумору.

В логотерапії також використовуються наступні засоби персональне осмислення життя; «сократівський діалог».

Засіб персонального осмислення життя заключаєтся в тому, щоб людині, що втратила сенс життя, сказати, показати, що він потрібний іншій людині, що життя у нього втрачає для цієї людини сенс. Для матері, що втратила дорослу дитину, сенсом життя може стати виховання внуків.

«Сократівський діалог» — притягнення клієнта до співпраці і розширення сфери його свідомості. «Сократівський діалог» — свого роду інтелектуальний поєдинок між психологом і клієнтом, у ході якого корелюються непослідовні, суперечливі і бездоказові судження клієнта^[5].

45. Тенденції розвитку сучасної світової психології.

По-перше, це побудова нової системи аналізу соціальної реальності. Справа в тому, що в радянській психології як наукової бази домінувала парадигма перетворення. Це означало наступне: щоб зрозуміти і пояснити людини як специфічний об'єкт дослідження, його треба було виховати, перетворити, сформувати. Тим самим виключалася будь-яка можливість аналізу психологічних конфліктів. В даний час у вітчизняній психології формується нова концепція дослідження людини і суспільства, що спирається на універсальні закономірності, спільні для світової соціальної психології, і яка б враховувала історичні та культурні особливості російського суспільства.

Спостерігається виникнення нових тенденцій у практичній психології. Перш за все, значно збільшився престиж практичної психології, її розвиток як самостійного наукового напряму, що включає в себе такі гілки аналізу, як робота з персоналом в організації, політика, реклама, маркетинг, соціально-психологічний тренінг. [10] По-четверте, розвиток практичних напрямів психології ставить в якості однієї із завдань взаємодія зі світовою психологією. Большáя частина сучасних методів соціально-психологічної теорії і практики взята нами з зарубіжного досвіду. І, хоча категоріальний апарат соціальної психології універсальний, існують певні культурологічні відмінності у формі організації і проведення як теоретичних досліджень, так і практичних методик. А тому такі області як психологія реклами, психологія іміджу, психологія паблік рілейшенз (зв'язків з громадськістю) вимагають свого переосмислення з точки зору психології російського суспільства. 46. Внесок Л.С. Виготського в становлення радянської психологічної науки.

До його відкриттів теорія розвитку вищих психічних функцій, концепція культурно-історичного розвитку, поняття зони найближчого розвитку, критичних ілитических періодів у розвитку, він також виділив етапи розвитку мислення та вніс величезний внесок у вивчення розвитку мислення та мови. У працях Виготського докладно розглянута проблема співвідношення ролі дозрівання і навчання у розвитку вищих психічних функцій дитини. Так сформулював найважливіший принцип, за яким збереження й своєчасне дозрівання структур мозку є потрібне, але недостатньою умовою розвитку вищих психічних функцій. А головним джерелом при цьому розвитку є особливим постійно змінювана соціальне середовище, для описи якої Виготським введений термін соціальна ситуація розвитку, обумовлена як «своєрідне, специфічне дляданно го віку, виняткове, єдиний і неповторне ставлення між дитиною та оточуючої його дійсністю, передусімсоциаль іншої». Саме ця ставлення

визначає перебіг психіки дитини на певному віковому етапі.

Виготський запропонував нову періодизацію життєвого циклу людини, основою якої легко чергування стабільних періодів розвитку та криз. Кризи характеризуються революційних змін, критерієм якого є поява новоутворень. Причина психологічного кризи, поВиготскому, у невідповідність зростаючих між що розвивається психікою дитини і незмінною соціальної ситуацією розвитку, і саме перебудову цій ситуації спрямований нормальний криза.

Отже, кожен етап життя відкривається кризою (>сопровождающимся появою тих чи інших новоутворень), котрого супроводжує період сталого розвитку, коли відбувається освоєння новоутворень.