1. Загальнонаукова і соціокультурна ситуація виникнення методологічної кризи в психології кінця XIX – початку XX ст.

Сутність відкритого кризи в психології - неузгодженість у відповідях на базові методологічні питання про предмет і метод психології. Що сприймається психологами, в якості основних симптомів її кризи? По- перше, все те, що турбувало їх колишні покоління: відсутність єдиної науки, дефіцит сталого знання, велика кількість альтернативних моделей розуміння та вивчення психічного і т.д. По-друге, поглиблюється розкол, "схізіс" між дослідницькою і практичною психологією.Методологічна криза в психології, яку Л.Виготський ще у 1927 році пов’язав з відсутністю загальновизнаної методології психологічної науки, триває. Завдання виходу з цієї кризи він покладав на справжню методологічну загальну психологію ,на відміну від теоретичної психології дорослої нормальної людини, яку ми продовжуємо називати загальною психологією і яка тільки частково виконує ці загальні функції і намагався створити ескіз її функціонування. 3. Психоаналіз : основні концепції та принципи

Засновником теорії психоаналізу є Фрейд. Особистість розглядається як машина,що проводиться в рух еренгією лібідо – тілесною енергією, статевим бажання.Згідно з цією теорією людина перебуває у стані непереривного конфлікту

Характеристика особистості - людина – еротична істота. Психоаналітичний підхід був розроблений З. Фрейдом (1856 1939) наприкінці ХІХ на початку ХХ століття спершу як метод лікування психічних захворювань, а пізніше для побудови гіпотез і теорій з психології, зокрема для пояснення ролі несвідомого в психіці людини. В структурі особистості Фрейд виділив три взаємодіючі компоненти: "Воно", "Я" "Над-Я". Несвідоме (Воно), за Фрейдом, є успадкованим людською організацією, глибинним шаром, "киплячим котлом інстинктів", невгамовних потягів людини. Свідоме "Я" є посередником між "Воно" і зовнішнім світом. "Я" виконує функції впливу цього світу на несвідоме "Воно". "Над-Я" це "інтерналізована" версія суспільних норм і стандартів поведінки. За Фрейдом "Я" намагається підкорити собі "Воно", а якщо це не вдається, то "Я" підпорядковується "Воно", створюючи тільки видимість своєї зверхності над ним. "Над-Я" також може панувати над "Я", виступаючи в ролі совісті, або несвідомого почуття вини.

4.Структура психіки та особистості за Фрейдом

Модель особистості, створена Фрейдом, являє собою 3 поверхневу формацію:

- Нижній шар(Воно)- найбільш примітивна інстанція, що охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення й нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Вона споконвічно ірраціональна й аморальна, її вимоги повинна задовольняти інстанція Я (Его)

- Середній шар (Я) відповідає принципу реальності, виробляючи ряд механізмів, що дозволяють адаптуватися до середовища, справлятися з цого вимогами. Я – посередник між стимулами, що йдуть як з навколишнього світу так і з глибин організму. До функцій Я відноситься самозбереження організму, запам’ятовування досвіду, запобігання загрозливим впливам, контроль над вимогами інстинктів.

- Верхній шар (над- Я) служить джерелом моральних та релігійних почуттів, є контролюючим і караючим агентом.

Найбільш жорсткі войовничі шари- Воно і над Я. Вони з двох боків атакують Я, породжуючи невротичний тип поведінки.5. Психоаналіз про захисні механізми особистості

Постійне протистояння 3 сфер особистості в значній мірі помякшуется захисними мех..

Сублімація – перетворення і переадресування сексуальної енергії в інший напрямок.

Витіснення – несвідоме усунення індивідом мотивів своїх дій зі сфери свідомого.

Регресія – перехід на більш примітивний рівень мислення і поведінки.

Проекція –перенесення, приписування своїх власних відчуттів, уявлень, бажань, думок іншим людям.

Раціоналізація – несвідоме прагнення індивіда до раціонального обґрунтування своїх ідей і поведінки навіть в ти випадках, коли вони ірраціональні.

Реактивна формація – зміна неприємної для свідомості тенденції на більш прийняту або ж протилежну.

Заперечення – коли реальна дійсність для людини неприємна, він «закриває на неї очи»

Придушення – витіснення зі сфери свідомості неприємних речей,бажань…

Заміщення – виражаеться в частковому,непрямому задоволенні неприйнятого мотиву яким-небудь морально припустимим образом