
- •Тема: Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві
- •Актуальність теми:
- •II. Навчальна мета самостійної роботи:
- •III.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми
- •III.2. Зміст теми:
- •1. Взаємозв’язок філософії та медицини. Історико-філософський процес.
- •2. «Основне питання філософії»: різноманітність підходів
- •III.3. Матеріали для самоконтролю
- •3. Матеріалізм, це:
- •4. Виділіть правильне визначення:
- •5. Виділіть правильне визначення:
- •6. До якого філософського напрямку можна віднести тезу:
- •10. До якого філософського напрямку відноситься наступне висловлення філософа:
- •11. До якого філософського напрямку відноситься наступне висловлення:
- •IV Рекомендована література
- •Канке в.А.Философия. Исторический и систематический курс. - м., 2001.
- •Тема: Філософія і медицина Стародавнього світу
- •II. Навчальна мета самостійної роботи:
- •III.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми
- •III.2. Зміст теми:
- •Етичні принципи Сократа. Платон, Арістотель, Епікур, їх філософські ідеї.
- •2. Школа стоїків.
- •3. Становлення класичної античної медицини.
- •Іліада. Ахілл подає медичну допомогу пораненому Патроклу. (з стародавньої грецької вази).
- •Асклепій і Гігієя (Рим. Музей Ватікану)
- •4. Гіппократ про людину, природу та причину хвороб
- •III.3. Матеріали для самоконтролю
- •Платон про справедливість (Сократ і його друг)
- •IV Рекомендована література
- •Тема: філософія і медицина середньовіччя та епохи відродження
- •I. Актуальність теми:
- •1I. Навчальна мета самостійної роботи:
- •III. Матеріали самостійної роботи
- •III.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
- •III.2. Зміст теми
- •1. Основні ідеї та принципи середньовічної філософії.
- •2. Теоцентризм. Проблема пізнання.
- •4. Етапи середньовічної філософії. Схоластика і містика як напрями середньовічної філософії.
- •5. Вчення Томи Аквінського.
- •6. Розвиток медицини в епоху Середньовіччя. Вчення к. Галена.
- •7. Поняття “Відродження” та характерні риси духовного життя цієї доби.
- •8. Антропоцентризм. Гуманізм. Утопія.
- •III. 3 Матеріали для самоконтролю
- •III. 4. Рекомендована література
- •Тема: філософія і медицина в епоху нового часу та просвітництва
- •II. Навчальна мета самостійної роботи:
- •III. Матеріали для самостійної роботи
- •III. 1. Базові знання, необхідні для вивчення теми
- •III. 2. Зміст теми:
- •1. Французький матеріалізм і Просвітництво другої половини хvііі ст.
- •2. Френсіс Бекон: філософські погляди в медицині
- •III. Матеріали для самоконтролю
- •IV. Рекомендована література
- •Тема: німецька класична філософія та марксизм
- •I. Актуальність теми:
- •II. Навчальна мета самостійної роботи:
- •III. Матеріали для самостійної роботи
- •III. 1. Базові знання, необхідні для вивчення теми
- •III. 2. Зміст теми:
- •Особливості німецької класичної філософії.
- •Філософія г. Гегеля.
- •«Антропологічний принцип» філософії л. Фейєрбаха
- •III. Матеріали для самоконтролю
- •IV. Рекомендована література
- •Тема: філософія хіх-хх століть
- •I. Актуальність теми:
- •II. Навчальна мета самостійної роботи:
- •III. Матеріали для самостійної роботи
- •III. 1. Базові знання, необхідні для вивчення теми
- •III. 2. Зміст теми:
- •Метод психоаналізу для лікування неврозів (з. Фрейд).
- •Культурологічні та історіософські напрями філософії хх ст.
- •III. Матеріали для самоконтролю
- •IV. Рекомендована література
- •Тема: філософська думка в україні
- •Актуальність теми:
- •Навчальна мета самостійної роботи:.
- •Матеріали самостійної роботи
- •III. 1. Базові вчення, вміння, навички для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •III. 2 Зміст теми:
- •Особливості та основні етапи розвитку української філософської думки. Особливості української філософської культури
- •Періодизація української філософської культури
- •Філософська думка часів Київської Русі.
- •Філософія українського Відродження та Бароко.
- •Філософська думка Києво-Могилянської академії
- •Філософія г.С. Сковороди.
- •Класична українська філософія.
- •6. Філософія в Радянській Україні.
- •7. Філософія української діаспори в 1920—1990 рр.
- •8. Розвиток медицини в Україні.
- •III. Матеріали для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема: Проблема свідомості у філософії та медицині
- •Актуальність теми:
- •II. Навчальна мета самостійної роботи
- •III. Матеріали для самостійної роботи:
- •III.1. Базові знання, необхідні до вивчення теми
- •Природа свідомості.
- •Свідомість—людина—праця.
- •Антропосоціогенез. Ідеальність та інші властивості свідомості.
- •Свідомість і несвідоме.
- •Свідомість і духовний світ людини.
- •Слово як лікувальний фактор.
- •III. Матеріали для самоконтролю
- •IV. Рекомендована література
Іліада. Ахілл подає медичну допомогу пораненому Патроклу. (з стародавньої грецької вази).
Основу медицини античних греків, на противагу медицині Єгипту й Месопотамії, які розвивалися під впливом жерців, становили не заклики до богів, заклинання, магічні дії, а спостереження за хворою людиною. В цьому корінна відмінність медицини античних греків від медицини інших народів тих часів. Виняткову увагу вони приділяли фізичним вправам, загартуванню, особистій гігієні. Культові тіла античні греки надавали такого значення, якого не надавав жоден з народів протягом багатьох наступних віків.
Були у греків храми, присвячені богові-зцілителю Асклепію. До цих храмів-асклепейонів стікалися хворі. їм радили провести ніч у сусідньому з святилищем приміщенні. Сон, який їм снився в цю ніч, тлумачили жерці, призначаючи відповідне лікування. На подяку за вилікування крім подарунків жерцям хворі приносили до храму зображення хворого органа з металу, слонової кості, мармуру та інших матеріалів. Багато цих зображень знаходять при розкопках асклепейонів.
Уже за античних часів освічені греки ставилися до лікування в асклепейонах дуже критично. В комедіях славнозвісного сатирика Арістофана цей метод лікування дуже гостро й дотепно висміюється.
Крім асклепейонів по містах були цивільні лікарні - ятреї, які утримувались окремими лікарями. В V ст. до н. е. в Стародавній Греції були лікарі різних спеціальностей. Поліси подекуди своїм коштом утримували лікарів, здебільшого під час епідемій. Коштом міст наймалися лікарі і для обслуговування Асклепій і Гігієя військ під час походів. Міських лікарів приймали за попереднім конкурсом, затверджували на зборах громадян. їхня робота вважалася дуже почесною. За заслуги перед містом, головним чином у боротьбі з епідеміями, їх нагороджували золотим вінком, у храмах вивішували пам'ятні мармурові плити з переліком їхніх заслуг перед містом.
Найпоширенішим типом медиків за цих часів у Стародавній Греції були мандрівні лікарі (періодевти), які ходили з одного населеного пункту до іншого, рекламуючи своє ремесло. Серед жерців були свої лікарі, їх готували в асклепейонах. Здебільшого ж лікарів готували у приватних школах, основу яких частіше становили споріднені родини, де заняття медициною було фамільним ремеслом і професія лікаря передавалася з роду в рід.
Асклепій і Гігієя (Рим. Музей Ватікану)
З таких шкіл основними були школи в малоазійському м. Кнідосі і на о. Кос. Кнідоська школа найдавніша, вона поклала початок ще школам на о. Родос і в Південній Італії в м. Кротоні. Лікарі Кротонської школи називалися пневматиками, оскільки вони вважали першоосновою всього пневму, якій надавали, як уже зазначалося, великого значення в медицині Єгипту, Вавілонії. Розквіт Кротонської школи пов'язують з іменем лікаря Алкмеона (VI-V ст. до н. е.). Він поділяв погляди філософа Анаксімена, за яким повітрю властиві такі протилежні стани, як згущення й розрідження. Повітря, згущаючись, стає вологим, перетворюється на туман, хмару, дощ; згущаючись далі - перетворюється на холодний сніг, твердий лід; розріджуючись - робиться сухим, теплим і, нарешті, спалахує вогнем. Так, за Алкмеоном, і людський організм є поєднанням протилежних сил - «вологого і сухого, холодного і теплого, гіркого і солодкого та ін.». Зберігається здоров'я завдяки рівновазі цих сил, перевага однієї з них викликає недугу.
Погляд на недугу як на наслідок переваги однієї протилежності над іншою зумовлював і основу терапії пневматиків - лікування протилежним. Цей погляд поділяли також інші школи. В праці Алкмеона «Про природу», від якої збереглися лише уривки, йдеться про його досліди на тваринах. Роблячи розтин, він описує на основі мозку «дві світові доріжки» з перехрестям, що сполучають мозок з очними ямками. Описує він і канал між порожниною рота і слуховим органом. Звідси він зробив, як пише Платон, висновок, що «мозок дає чуття слуху, зору і нюху, з них виникають пам'ять і уявлення, а з пам'яті і уявлення народжується знання».
Мозок може бути, за Алкмеоном, і причиною недуг, коли він виділяє надмір слизу, який, стікаючи в ніс, шлунок, кишки, викликає запалення їх.
Про Родоську школу пам'яток не збереглося.
Представники Кнідоської школи дотримувались погляду на медицину як на науку-ремесло, що ним може оволодіти кожна людина. Вони намагалися виявити, з'ясувати основні причини походження хвороб взагалі, створити єдину теорію медицини, ґрунтуючись на якій можна було б виділити окремі форми захворювань з певними ознаками для розпізнавання і лікування їх. Не маючи, зрозуміло, в ті часи відповідних точних знань, представники цієї школи змушені були будувати свої погляди умоглядно, провадити лікування за схемами, не мали змоги приділяти належної уваги індивідуальним властивостям хворих. Незважаючи на такі істотні недоліки, прагнення представників цієї школи зрозуміти основні причини виникнення недуг, виділити окреслені форми захворювань, особливо розробити діагностику їх, були важливими позитивними факторами розвитку медицини.
Кнідоська школа, за свідченням Галена, розрізняла 7 різних захворювань жовчі, 12-сечового міхура, 4 - нирок, різні види сухот. Історія медицини з пошаною зберігає імена видатних лікарів цієї школи Ейріфона, Ктезія