III. Матеріали для самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:

1. Які особливості української філософської думки?

2. Охарактеризуйте проблемне поле філософії Київської Русі.

3. Чим була зумовлена змістова спрямованість філософських міркувань, які ми знаходимо в джерелах Київської Русі?

4. В чому саме проявляється суперечливість процесів духовного розвитку України після її входження до составу Речі Посполитої?

5. Що було спільного та відмінного в ідеях західноєвропейського та українського гуманізму?

6. Чим саме філософські курси Києво-Могилянської академії відрізнялись від типових схоластичних курсів європейських університетів?

7. Як вплинули ідеї німецької класичної філософії на розвиток української філософської думки XIX ст.?

8. Чому у розвитку української духовної культури велику роль у поширенні філософських ідей виконували література та громадсько-політичні рухи.

9. У чому полягає сучасне значення ідей В. Вернадського?Простежите еволюцію «філософії серця» у вітчизняній філософській культурі.

10. У чому сутність традиції романтизму в українській філософії?

11. Охарактеризуйте традиції й сучасність української філософії

12. У чому полягає значення досить великих розходжень в ідеях сучасної української філософії для її історичної перспективи?

Б. Тести для самоконтролю:

1. Українська філософія у своїх вихідних характеристиках постає явищем:

1. світової філософії;

2. європейської філософії;

3. переважно внутрікультурним;

4. регіональним;

5. загальнодержавним.

2. За своїми найпершими особливостями рання українська філософська думка тяжіла:

1. до морального повчання та життєвої настанови;

2. до вибудовування абстрактно-теоретичних конструкцій;

3. до містико-афористичної символіки;

4. до космоцентризму та натурфілософії.

3. Професійна філософія вперше виникає в Україні:

1. в монастирях та монастирських школах;

2. в університетах;

3. у християнських братських школах;

4. в Києво-Могилянської академії;

5. завдяки діяльності Г. Сковороди.

4. Для ідейного спрямування українського гуманізму характерно:

1. реабілітація цінності земного життя та інтерес до суспільно-історичної проблематики;

2. підвищений інтерес до природознавства та точних наук;

3. прагнення протиставити духовно заглиблене православ‘я католицизму;

4. застосовувати дані точних наук до вивчення людини.

5. Велич філософської постаті Г. Сковороди полягала в тому, що він:

1. відмовився від академічної кар‘єри та почав вести життя мандрівного філософа;

2. по-своєму інтерпретував деякі ідеї християнської філософії, надавши їм цілком оригінального тлумачення;

3. з‘єднав філософію та своє життя за способом з‘єднання теорії та практики;

4. розвинув далі провідні філософські ідеї українського гуманізму.

6. Українська філософія ХХ ст.:

1. припинила свій розвиток;

2. розвивалась кількома потоками: в діаспорі, в радянській України, в Західної Україні;

3. успішно розвивалась лише за межами України.

7. Радянські українські філософи 70-х – 80-х років ХХ ст. розглядали філософські проблеми із наголосом на:

1. логіку та мову науки;

2. діалектичну методологію;

3. світоглядних та життєво-смислових питаннях:

4. онтологічних питаннях.

8. Хто був засновником центра Просвітництва в Україні – Києво-Могилянського колегіуму.

а). Ф.Прокопович

б). П.Могила

в). Ф.Печерський

г). И.Кроковський

д). Д.Туптало

9. Виділіть основну рису людини в концепції Г.Сковороди.

а). Розум

б). Достоїнство

в). Самопізнання

г). Відчуття

д). Діяльність

10. Серед перерахованих видатних діячів Просвітництва виділите діячів українського Просвітництва.

а) Вольтер

б) Ґете

в) Сковорода

г) Прокопович

д) Туптало

е) Кононович-Горбацький

В. Задачі та завдання для самоконтролю:

1. Прочитавши наступну притчу Г. Сковороди, спробуйте «розшифрувати» зміст використаних в ній символів, алегорій. Яка мораль цієї притчі?

Григорій Сковорода

«Афанасій: Гдъ ж щастія искать, естли оно ни тут, ни там, нигде

Григорий: Я еще младенцем выучил, выслушай басенку. Дъд и баба здълали себъ хату, да не прорубили ни одного окошка. Не весела хата. Что делать? По долгом размышлении, определено в сенатъ, итить за светом доставать. Взяли мъх, разинули его в самый полдень перед солнцем, чтоб набрать, будто борошна, внесть в хатку. Здълав несколько раз, ест ли свът? Смотрят – ничего нът. Догадалась баба, что свът, как вино из мъха вытекает. Надобно

поскоръе бъжать с мъхом. Бъгучи на дверях оба сенаторы – один ногою, другой головою – зашиблись. Зашумъл между ними спор. “Конечно ты выстаръл ум”. – “А ты и родилась без него”. Хотъли поход воспринять на чужие горы и грунта за свътом; помъшал им странный монах. Он имъл отроду лът только 50, но в сообщеніи свъта великій был хитрец. “За вашу хлъб и соль не должно секретной пользы утаить”, – сказал монах. По его совету старик взял топор, начал прорубывать стъну с таковыми словами: “Свъте веселній, свъте жизненный, свъте (повсъместный) свъте присносущный, свъте нелицепріятный, посъти и просвъти и освъти храмину сладкій свът, от того времени даже до сего дни начали в той странъ со(

зидать сътлыя горницы».

Сковорода Г. С. Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни // Антология мировой философии. – К., 1991. – Т.1 –Ч.2. – С.242-243.

2. Для порівняння західноєвропейської і вітчизняної освіти проаналізуйте фрагменти текстів:

Варіант 1.

(1). Григорій Сковорода

«Сіе(то есть быть щастливым – (узнать), найтить самаго себе. Лицемеры (говорится к нам), лицо небесное подлинно хорошо вы разбирать научились, а для чего не примечаете знаков, чтоб вам как по следу, добираться до имеющей ощасливить вас, истины? Все вы имеете, кроме что вас же самых найти не знаете и умеете, и не хащете. И подлинно удивления

достойно, что человек за 30 лет живет, а приметить не мог, что для него лучше всего и когда с ним наилучшее делается. Видно, что он редко бывает дома...»

Сковорода Г.С. Разговор пяти путников об истинном щастіи в жизни // Антология мировой философии. – К., 1991. – Т.1. – Ч.2. – С.234(236.

(2). Вольтер

«Неведом человек себе же самому

Кто я, куда иду, какой удел приму?

Рой жалких атомов над этой грудой праха,

У жребия в плену, на поводу у страха, (

Но зрячих атомов, чьи очи мысль зовет

Измерить пустоту безвестную высот;

Мы к бесконечному стремим свои желанья,

Не чая на земле вкусит самопознанья».

Вольтер. Поэма о гибели Лиссабона // Вольтер. Поэмы. Философские повести. Памфлеты. – К.: Политиздат Украины, 1989. С.232.

Варіант 2.

(1) И. П. Пнин

“О человек! Что в мире зрю?

Снискавши мудрость сам собою

Через труды и опытность свою

Прошел препятствий ты пучину,

Улучшил ты свою судьбину,

Природной бедности помог,

Суровость превратил в доброту,

Вливал в сердца любовь, щедроту.

Ты на земле, что в небе бог!”

Пнин И. П. Человек // Русские просветители. Собр. Произв. В 2(х т. – М., 1966. – Т.1. – С.237.

(2) ГЕТЕ

«Мы побороть не в силах скуки серой,

Нам голод сердца большей частью чужд,

И мы считаем праздною химерой

Все, что превыше повседневных нужд.

Живейшие и лучшие мечты

В нас гибнут средь житейской суеты.

В лучах воображаемого блеска

Мы часто мыслью воспаряем вширь

И падаем от тяжести привеска,

От груза наших добровольных гирь.

Мы драпируем способами всеми

Свое безволье, трусость, слабость, лень.

Нам служит ширмой состраданья бремя,

И совесть, и любая дребедень.

Какой я бог! Я знаю облик свой.

Я червь слепой, я пасынок природы,

Который пыль глотает пред собой

И гибнет под стопою пешехода”.

Гете И. В. Фауст // Избр. произв. в 2(ч т. – М.: Правда, 1985. – Т.II. – С.148(149.

Варіант 3.

(1) А. Н. Радищев

“... О, людина, хоча ти є істота складна або однорідна, мислимість твоя з тілом руйнуватися не певна. Блаженство твоє, удосконалювання твоє є твоя мета. Обдарований різними якостями, вживай їх мети твоєї відповідно, але бережись, так і не вживеш їх у зло... Ти в собі містиш блаженство твоє і злоодержане. Прямуй по шляху, природно начертаному, і вір: ... стан твій майбутній відповідно буде твоєму житію, тому що той, хто створив тебе, той істоті твоїй дав закон на дослідження, якого усунутися або порушити неможливо; зло тобою зроблене, буде злом для тебе. Ти майбутнє твоє визначаєш сьогоденням; і вір, скажу паки, вір, вічність не є мрія».

Радищев А. Н. Про людину, його смертності і безсмерті //Избр. філософ. Соч. – М., 1949. – С.398.

(2) Вольтер

«Раскроем крылья в небесах пошире

И поглядим, что происходит в мире.

Увы, такой же ад и белый свет,

И здесь невинности покою нет.

Здесь добродетель топчут лицемеры;

Ум, вкус, искусство, славные дела

Умчались прочь, в заоблачные сферы;

Политика – труслива и подла»

Над всем главенствует, все заменяет;

Исподтишка святоша направляет

Оружье дураков на мудреца;

И Выгода, чьей власти нет конца,

Чей слух не режет гром сраженья гулкий,

Разлегшись возле денежной шкатулки,

Сильнейшему слабейший подает.

О люди! Жалкий и виновный род!

Вольтер. Орлеанская девственница // Вольтер. Поэмы. Философские повести. Памфлеты. – К.: Политиздат Украины, 1989. – С.76.