2. «Основне питання філософії»: різноманітність підходів

Філософія, як тип світогляду, інтерпретує основне питання будь(якого світогляду – питання про відношення людини і світу (дивись схему 1). Основне питання філософії виникає із самопізнання, саморефлексії людини. Куди повинна була подивитися людина, щоб задатися запитанням про співвідношення матеріального і духовного? Очевидно, що вона подивилася вглиб себе і помітила, що є носієм двох сутностей – матеріальної і духовної – душі і тіла. “Звідки взялися в мені ці дві сутності? – задає собі людина наступне питання – “Тіло те саме що природа, а душа?” Звідси і пішла філософія. Тому основне питання філософії можна визначити і як головне, і як вихідне, а філософію, як один зі способів самопізнання людини, самоствердження її у світі. В основному питанні фіксуються різні аспекти відносин матеріального і духовного. Два перших аспекти називаються першою і другою сторонами основного питання. Залежно від відповіді на питання: що первинно: матерія або свідомість? – всі філософи відносяться до одного із трьох напрямків:

– матеріалізм – філософи, які обґрунтовують первинність матеріальної сутності світу; увесь світ – матерія, яка рухається; свідомість залежить від матерії і не може існувати без її;

– ідеалізм – філософія, що обґрунтовує первинність духовної сутності світу; виділяється

об'єктивний ідеалізм – визнання первинним світового, об'єктивно – (незалежно) – існуючого духовного початку (бог, дух, “абсолютна ідея”, “світовий розум”) і

суб'єктивний ідеалізм, що стверджує, що первинне – свідомість окремої людини (суб'єкта);

– дуалізм – філософія, яка обґрунтовує рівноправну єдність у світі двох початків – матерії і духу.

Слід зазначити, що первинність у філософії розуміється у двох аспектах:

1) первинно те, що з'явилося раніше (або існувало завжди), наприклад, у матеріалізмі – матерія нескінченна, несотворима, незнищувана; в ідеалізмі цією ж якістю володіє дух, свідомість;

2) первинно те, що важніше, головніше; те, що визначає, від чого залежить все інше; так в ідеалізмі дух може існувати сам по собі і маючи нескінченний творчий потенціал, на певному етапі розвитку створює матерію (природу).

Основне питання філософії – питання про співвідношення матеріального і духовного у світі;

В історії філософії виділяються три основні форми матеріалізму:

стихійний, наївний матеріалізм

метафізичний, механічний матеріалізм розглядає першооснову світу – матерію, як пасивне начало, яке приводиться в рух якою-небудь зовнішньою силою;

діалектичний матеріалізм трактує матерію як активну першооснову світу (саморух матерії – істотна властивість буття).

Друга сторона основного питання філософії фіксує пізнавальне відношення людини до світу. На питання: “чи можна пізнати світ?” – більшість філософів відповідають ствердно. Вони трактують пізнання як процес відбиття суб'єкта об'єктом – гносеологічний оптимізм (від лат. gnosis – знання, пізнання). Протилежна позиція – агностицизм (gnosis – знання; а – префікс “ні”, дослівно – незнання) – напрямок у філософії, які заперечує пізнаванність світу. В агностицизмі абсолютизується активність суб'єкта у пізнанні, отже, знання залежить не стільки від об'єкта, скільки від суб'єкта. Тут схематично позначені лише основні філософські напрямки. Реальний філософський процес значно різноманітніший і багатший цієї схеми. Усередині кожного з напрямків існує розмаїтість шкіл, вчень, варіантів вирішення тих або інших проблем; є філософи, які у своєму розвитку еволюціонізувалися від одного напрямку до іншого; відомі також філософські школи, які заперечують світоглядні проблеми (позитивізм, наприклад) і тому не вписуються в наведену схему.

По-різному філософи відповідають на питання про можливість пізнання світу. Послідовний матеріалізм доводить, що світ у принципі можна пізнати. Найвищим критерієм і гарантом цього є практика. Об'єктивні ідеалісти зосереджують увагу на пізнанні людської свідомості через пізнання відчуттів, понять тощо. Течія, представники якої заперечують можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності, дістала назву агностицизму. Основне питання філософії дає можливість орієнтуватись в історико-філософському процесі, визначати сутність будь-якої філософської системи. Основне питання філософії наголошує, що всі явища світу умовно поділяються на дві основні сфери — матеріальну і духовну. Вони утворюють єдність, якою характеризується все, що існує в світі. Ці сфери нерозривні, але кожна має свою специфіку і посідає своє місце, відіграє свою роль. Матеріальній сфері належить вирішальна роль лише в кінцевому розумінні, в гносеологічному плані.

Значення основного питання філософії полягає і в тому, що, поширюючи його на розуміння суспільного життя, можна дати основу як матеріалістичного розуміння історії, та і для його ідеалістичного тлумачення.