Самостійна робота №1

Кількість годин – 2

Тема: Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві

1. Актуальність теми:

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання, виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтації людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолюті та інш. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття

II. Навчальна мета самостійної роботи:

Студент повинен знати:

• в чому полягає сенс основного питання філософії

• чим зумовлена наявність двох напрямів у філософії – матеріалізму та ідеалізму

• поняття філософія, основне питання філософії, матеріалізм, ідеалізм,монізм, дуалізм, плюралізм, агностицизм, метод, діалектика, метафізика

• як пов‘язані між собою медицина та філософія;

Студент повинен вміти:

• виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях

• пояснювати (у тому числі конкретними прикладами) взаємозв’язок медицини та філософії

• застосовувати до конкретних ситуацій філософські знання

ІІІ. Матеріалі самостійної роботи

III.1. Базові знання, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знати
Культурологія Всесвітня історія Історія розвитку медицини	Співвідношення філософії з наукою, мистецтвом, релігією Історичні особливості виникнення філософії та медицини Універсальність філософського знання на початку його виникнення

III.2. Зміст теми:

1. Взаємозв’язок філософії та медицини. Історико-філософський процес.

Тісний взаємозв’язок філософії та медицини існував завжди, принаймні, з часів Гіппократа. Медицина давала філософії масу емпіричного матеріалу, результатів спостережень, ставила перед філософією нові проблеми. В свою чергу філософія виконувала по відношенню до медицини важливі функції: бути основою світогляду, виробляти засоби пізнання, аналізувати основні поняття.

Медицину і філософію завжди зближали загальний предмет пізнання –людина, а також їхнє спрямування та проблема життя і смерті. У сучасних умовах застосування нових медичних технологій висуває багато складних проблем, що можуть бути вирішені тільки зусиллями медиків, філософів, юристів та інших фахівців

Ще Гіппократ наголошував на необхідності зв’язку філософії та медицини. Лікарями і філософами були великі мудреці давнини: Піфагор, Емпедокл і друг Гіппократа Демокрит, що писав: «...лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія вивільняє душу від пристрастей».

В давнину медицина вже виділилися як область професійної діяльності, але як система знання вона в той час ще не була науковою теорією. Це не значить, що у лікаря того часу не було знань. Вони, певно, були, однак, в основному, емпіричні, практичні. Світогляд лікаря був філософським, перевага надавалася етиці. Внаслідок цього в перший дотеоретичний період медицини її етичний, ціннісний зміст виступає на перший план та існує нерозривно з філософськими уявленнями.

В цей період філософія та медицина були єдині, неподільні в теоретичному відношенні. І якщо природничо-наукові уявлення давніх викликають зараз тільки історичний інтерес, то їхні погляди цілком актуальні. Уявлення Епікура про щастя, стоїків про гідність, кініків про свободу не втратили свого значення так само як і етичні принципи медичної діяльності, сформульовані в Клятві Гіппократа.

Таким чином, передусім, етична, деонтологічна проблематика об’єднувала філософію і медицину в давності.

Загалом у взаємовідносинах філософії і медицини можна виділити три етапи:

• Синкретичний: злитість філософського і медичного знання при спрямованості практичної діяльності медика на людину, яка розуміється в магічному або натурфілософському дусі (тобто, дуже спрощено і без емпіричних підстав).

• Позитивістський: відокремлення медицини від філософії і спеціалізація медичної діяльності на лікуванні захворювань. Роль філософії при цьому починає відігравати загальна патологія.

• Новий синтез, у зв’язку з теоретизацією медицини і виникненням цілого спектру біотичних проблем.

Такий підхід відповідає етапам спрямування в історії (за В.І. Шинкаруком) за віссю «людина - світ – світ людини» .

Останній етап припускає багатогранний підхід з використанням всього різноманіття гуманітарного і природо-наукового знання та викликає необхідність спеціального філософського аналізу медицини на основі їхнього співробітництва і взаємозбагачення.

Для сучасних взаємовідносин філософії і медицини характерним є новий синтез, спрямований на подолання тенденцій позитивістського ізоляціонізму. При цьому завдання філософського аналізу – це світоглядне і методологічне осмислення ролі медицини в суспільстві, її об’єкта, предмета, специфіки медичної діяльності і медичного знання, засобів і методів медичного пізнання.

Інтерес філософії до медицини зростає у зв’язку з виявленими труднощами теоретизації медицини і новими проблемами етичного характеру.