
- •Розділ 2. Громадський екологічний моніторинг
- •Навички підготовки програми екологічного моніторингу нескладних об’єктів довкілля є дуже корисними для фахівців у галузі інженерної екології.
- •2.1. Розробка програми моніторингу системи довкілля
- •2.1.1. Зміст стадії 1
- •2.1.2. Зміст стадії 2
- •2.1.3. Зміст стадії 3
- •2.1.4. Зміст стадії 4.
- •2.1.5. Зміст стадії 5
- •2.1.6 Зміст стадії 6
- •2.2. Вибір методу відбору одиниць для спостережень
- •2.2.1. Простий випадковий відбір
- •Оцінка величини індикатора . Ця оцінка виконується за формулами
- •Довірчий інтервал визначається нерівністю
- •Найменше значення , за якими можливо застосовувати нормальну апроксимацію
- •2.2.2. Розшарований випадковий відбір
- •Розрахунок стандартного відхилення оцінки у загальному випадку виконують за формулою
- •У випадку мінімізації дисперсії найпростіша функція витрат має вигляд
- •2.2.3. Систематичний випадковий відбір.
- •2.2.4. Одноступеневий гніздовий (кластерний) відбір.
- •2.3.5. Двоступеневий гніздовий відбір
- •Трьохступеневий гніздовий відбір
- •2.4. Приклади програм екологічного моніторингу
- •2.4.1. Опит населення щодо певної екологічної проблеми
Найменше значення , за якими можливо застосовувати нормальну апроксимацію
|
Кількість визначень в меншому за розміром класі |
Розмір вибірки |
0,5 0,4 0,3 0,2 0,1 0,05
|
15 20 24 40 60 70 80 |
30 50 80 200 600 1400
|
Якщо
застосовується випадковий
відбір з поверненням,
то точними рівняннями, що визначають
величину нижньої
і верхньої
границі довірчого інтервалу для
індикатора
, є
;
.
За умов, коли можливо використовувати нормальну апроксимацію розподілу імовірностей оцінок індикаторів, величину потрібного розміру вибірки оцінюють за формулою
,
де
бажана величина коефіцієнта варіаціі
(відносної похибки) оцінки індикатора
.
Робочий приклад 4. В невеликому місті з населенням приблизно =4000 дорослих мешканців проведено опитування дорослих осіб, що склали випадкову вибірку розміром =200 мешканців. На питання, чи вважають вони стан довкілля задовільним, 180 мешканців відповіли “ні”. Скільки взагалі дорослих мешканців міста мають таку ж точку зору?
Розрахунок проводимо з використанням вище наведених формул, а саме:
=180/200=0,9;
=
=0,622;
=1,96;
=0,086;
0,814=
=0,986.
Таким чином, можна зробити висновок, що частка дорослих в місті, які розділяють точку зору, знаходиться в межах від 0,814 до 0,986. Домножуючи цю частку на загальну кількість дорослого населеня, знаходимо відповідь на запитання, а саме: від 3260 до 3950 дорослих. У відсотковому вигляді – від 81,4% до 98,6% загальної чисельності.
2.2.2. Розшарований випадковий відбір
За
розшарованим (стратифікованим) випадковим
відбором скінчена генеральна сукупність,
що вміщує
елементів, спочатку поділяється на
менші за розміром сукупності – шари
(страти), що складаються з
одиниць кожен. Шари не мають спільних
одиниць і разом охоплюють усю генеральну
сукупність, так що
.
У випадку нескінченої генеральної
сукупності, мірою розміру якої є
тривалість часу або довжина, або площа,
або об’єм тощо, її розділяють на шари,
поділяючи за відповідною мірою розміру.
Для
того, щоб у повному обсязі можна було
скористатися вигідністю від розшарування,
розміри шарів
мають бути відомими;
-
це
кількість шарів. Після визначення шарів
(страт) з кожного шару незалежно
вилучається вибірка. Розміри вибірок
в межах шарів позначаєми через
,
,
... ,
.
Якщо в кожному шарі вилучають просту
випадкову вибірку, то таких спосіб
відбору називають розшарованим
(стратифікованим)
виподковим
відбором.
Розшарований випадковий відбір застосовують у наступних випадках:
1) Коли метою спостережень є отримання з бажаною точністю оцінки індикаторів стану деяких підрозділів генеральної сукупності, то кожен такий підрозділ рекомендується розглядати на правах самостіної сукупності - шару.
2) Розшарування може бути продиктоване організаційними міркуваннями, наприклад, спостерігачі, що проводять обстеження можуть мешкати у різних районах міста, так що кожен спостерігач забезпечує обстеження певної частини сукупності.
3) Проблеми, пов’язані з відбором елементів сукупності в різних її частинах, можуть суттєво різнитися.
4) Розшарування може дати виграш у точності при оцінюванні індикаторів стану усієї сукупності. Іноді неоднорідну сукупність вдється розділити на частини, кожна з яких однорідна. З цього і походить назва шар за геологічною аналогією. Якщо кожен шар є однорідним у тому розумінні, що результати вимірювань в ньому мало змінюються від елементу до елемента, то можливо отримати точну оцінку середнього значення для будь-якого шару за невеликою вибіркою в цьому шарі. Потім ці оцінки можна об’єднати в одну точну оцінку для всієї сукупності.
Будемо
позначати індексами
та
відповідно номер шару та номер одиниці
у шарі. Далі наводяться позначення
змінних, що відносяться до шару з номером
:
- загальна кількість
одиниць;
- кількість одиниць у
вибірці;
-
значення, що отримано для
-ї
одиниці;
-
вага шару;
-
частка відбору у шарі;
-
дійсне значення величини індикатора;
-
вибіркове середне;
-
вибіркова дисперсія.
Оцінка
величини індикатора
(середнє значення параметра, що
вимірюється, на одиницю сукупності)
розраховується за формулою
,
де
.
Ця оцінка, взагалі кажучи, не співпадає з вибірковим середнім, що має вигляд
.
Очевидно, що співпадіння досягається за умовою, що для кожного шару
або
,
або
.
Це означає, що частка відбору однакова для усіх шарів. Таке розшарування називається розшаруванням з пропорційним розміщенням вибірки. Воно забезпечує рівнозважену вибірку.