Тема 4 . Планування і формування персоналу.

Об"єктивні й суб"єктивні чинники зміни потреб організації в персоналі. Інформаційна база для визначення поточних і перспективних потреб організації в персоналі. Сутність, цілі і задачі кадрового планування. Оперативний план роботи з персоналом.

Аналіз наявної чисельності та структури персоналу. Планування чисельності персоналу. (Внутрішній і зовнішній ринки праці як джерела поповнення та оновлення персоналу організації, Маркетинг ринку праці та ринку освітніх послуг.)?

Методи професійного відбору персоналу. Організація найму та формування команди. Інтеграція працівника в організацію.

Технологія управління персоналом та його розвитком в організації.

Посадові інструкції і порядок розробки орієнтовного професійного портрету працівника. Розвиток персоналу як засіб забезпечення його конкурентноспроможності.

Сутність, соціально-економічне значення і завдання розвитку персоналу. " Інвестування в людину" та його ефективність. Первинна професійна підготовка кадрів у ПТУ, ВНЗ та на виробництві. Підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів. Після дипломне навчання керівників і спеціалістів. Програми МВА.

Формування кадрового резерву.

Проведеня співбесід з персоналом і його атестації. Організація контролю.

Планування та організація професійно-кваліфікаційного просування робітників.

Лекція 5. Основні засади планування.

Планування - пріоритетна функція менеджменту (Кред. 219-225).
Сутність, цілі і задачі кадрового планування (Кібанов 173-175).

Оперативний план роботи з персоналом (Кібанов 175-185).

Планування чисельності персоналу. (Мурашко 46-50).

1. Планування - пріоритетна функція менеджменту

Базовою функцією менеджменту є планування. Адже саме на ґрунті ретельно відпрацьованої системи планів формуються інші ланки менеджменту, складаються управлінські відносини. На це варто звернути увагу і тому, що роль планування зараз у багатьох організаціях недооцінюється. Є такі думки, що плани — це пережиток соціалізму. Насправді ж планування на фірмах виникло задовго до соціалізму. І в цій сфері зарубіжний менеджмент накопичив чимало різноманітних методик.

1.1. Природа управлінського планування

Планування можна визначити як процес підготовки до змін і опанування невизначеності через формування майбутніх варіантів дій.

Планування насамперед зумовлене необхідністю:

а) раціонального розподілу ресурсів;

б) адаптацією до навколишнього середовища. У результаті планування з'являється план — система заходів, що спрямована на досягнення визначених цілей. Як правило, він набуває документальної форми.

У процесі планування розв'язуються три ключові питання:

. Де ми перебуваємо? — Ситуація.

. Чого ми прагнемо? — Цілі.

. Як досягти цілей? — План, програма.

Виходячи із зазначених питань, план відповідає на чотири запитання:

. Що робити?

. Коли робити?

Кому треба робити?

. Як слід робити?

Вказані аспекти планування являють собою лише загальну схему, реалізувати яку не так просто. Насамперед це пов'язано з невизначеністю навколишнього середовища. Адже справді, як видно з попередніх розділів, у навколишньому середовищі виникає чимало проблем, які важко передбачити, а тим більше пов'язати їх між собою та узагальнити. Як поводитимуться клієнти? Що запропонують на ринку конкуренти? Яким чином діятимуть політичні партії? У якому напрямі зміниться законодавство та ін.? Чи можливо якось систематизувати оцінку навколишнього середовища з позиції планування?

Дослідники Нью-Йоркського університету запропонували досить простий і дуже зручний підхід.

У навколишньому середовищі вирізяються три види невизначеності.

1. Ситуаційна невизначеність (state uncertainty). Ключове питання: "Коли розпочнеться наступна криза?". Мається на увазі не обов'язково загальноекономічна криза в країні. Це може бути криза для конкретного підприємства через неплатежі клієнтів або ж через дії конкурентів, страйкування у постачальників тощо. Той, хто має відповісти на це запитання (маркетинг-менеджер), керуватиметься класифікацією ознак і критеріїв такої кризи. Завдання ж розробників плану — завчасно передбачити дії, що забезпечать виживання фірми за умов, коли ця криза настане.

2. Ефектна невизначеність ( effect uncertainty). Ключове питання: "Який негативний вплив на фірму ХYZ спричинить криза?" Тут мова йде про наслідки кризової ситуації: зупинка виробництва, зменшення обсягів випуску окремих видів продукції тощо.

3. Відповідна невизначеність (геsponse unсегіаіпtу). Ключове питання: "Якщо фірма ХYZ зобов'язується припинити набір нових працівників зараз, чи слід вважати це підставою для звільнення протягом наступного року після початку кризи?" Таким чином, від загальної оцінки невизначеності середовища ми перейшли до прийняття конкретних рішень, що закладаються в план наступного періоду.

Процес планування тісно пов'язаний з контролем і прийняттям рішень. Цей зв'язок показано на рис. 7.1. Ідея цього рисунка полягає в тому, що виконання планів порівнюється з досягнутими результатами з метою виявлення відхилень. Якщо відсутні неприпустимі відхилення, то виконання планів продовжується. За наявності неприпустимих відхилень вживаються коригувальні дії, спрямовані або ж на виконання планів, або ж безпосередньо на планування. За значних відхилень доводиться розробляти навіть нові плани.

Головний висновок для менеджерів із зазначеної схеми полягає в тому, що кількість коригувальних дій обернено пропорційна якості планів. Чим якіснішими є плани, тим рідше потрібно вдаватися до коригувальних дій.

Рисунок 7.2 ілюструє три основні рівні в ієрархії планування. Вищий менеджмент має зосередити свою діяльність на довгострокових планах (1—10 років), середній — на планах від 0,5 до 2 років, нарешті, нижній менеджмент зосереджує головну увагу на оперативних планах у межах року. Як показує рисунок, між рівнями планів є певне перекриття, що дає змогу поєднати плани в єдину систему. Скажімо, друга половина року — це спільний

Нові плани