2.1 Місце оцінювання в процесі навчання географії
Важливим компонентом процесу навчання географії було і залишається оцінювання результатів навчальної діяльності школярів. Оцінювання виступає метою перевірки якості засвоєння учнями необхідних знань, умінь і навичок. Практичний результат оцінювання – виставлення оцінки. Оскільки оцінювання є особливою складовою педагогічного контролю, то воно має бути не самоціллю, а способом реалізації певної групи завдань У Програмі з географії для загальноосвітніх навчальних закладів ці завдання сформульовані таким чином : «визначити рівень навчальних досягнень учнів; визначити найкращих за результатами учнів; стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання знань; визначити рівень здібностей учнів; визначити чи є необхідність в додатковому навчанні або перенавчанні; поставити оцінки в (балах)» Майже всі ці завдання реалізуються учителем в процесі оцінювання.
Оцінка з географії, яку отримує учень, виставляється учителем на основі критеріїв оцінювання навчальних досягнень. Остання редакція критеріїв оцінювання затверджена наказом міністра освіти і науки України за № 371 від 5 травня 2008 року . В наказі визначено основні функції оцінювання навчальних досягнень учнів : контролююча - визначає рівень досягнення кожного учня, готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал ; навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконалення вмінь та навичок; діагностико – керувальна - з’ясовує причини труднощів, які виникли в учнів в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовує їх на усунення; стимулювально – мотиваційна - формує позитивні мотиви навчання; виховна - сприяє формуванню учнів відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю.
Аналіз практики навчання географії переконує в тому, що серед всіх вищезазначених функцій домінує контролююча. Ця перевага зумовлена об’єктивними чинниками процесу навчання географії.
При оцінці навчальних досягнень, як вказано у вищезазначеному наказі, можна також ураховувати : характеристику відповіді учня : правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність; якість знань : повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність; сформованість загально навчальних та предметних умінь і навичок; рівень володіння розумовими операціями : вміння аналізувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки; досвід творчої діяльності; самостійність оцінних суджень» .
2.2 Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії
Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється на основі певних критеріїв. Серед них обов’язковими є : рівень оволодіння географічними даними; розвиток умінь групувати факти за вказаною ознакою, розкрити практично – наслідкові зв’язки; рівень оволодіння практичними уміннями та навичками роботи з географічними джерелами.
Основними видами оцінювання в практиці навчання є : а) поточне, б) підсумкове, в) державна підсумкова атестація.
Поточне (первинне) – різновид найпростішого оцінювання рівня знань, умінь та навичок і водночас найдосконалішого , оскільки передбачає застосування критеріїв. В поточному оцінюванні критерії використовуються найповніші. Тут важливо якомога найточніше, об’єктивніше, повніше оцінити навчальну діяльність учнів. Об’єктом у такому оцінюванні є знання, уміння, навички, судження, досвід творчої діяльності. Поточне оцінювання здійснюється на різних етапах уроку : в процесі повторення та контролю, в ході пояснення нового матеріалу, на етапі узагальнення та систематизації, закріплення знань, умінь і навичок тощо. Результатом поточного оцінювання завжди є виставлення оцінок.
Серед форм поточного оцінювання виділяють : а) індивідуальне , б) групове , в) фронтальне (рис.2).
Рис.2 Схема форм і методів перевірки та контролю учнів з географії
Методи усної індивідуальної перевірки знань
Традиційним і до нашого часу найважливішим методом перевірки є індивідуальний досвід учнів. Як правило він проводиться біля дошки і дозволяє найбільш ґрунтовно і різносторонньо перевірити кожного учня, виявити ступінь засвоєння їм достатньо великого об'єму вивченого матеріалу.
Останнім часом до цього виду перевірки знань відносяться критично . Опитування займає дуже багато часу, а викликати до дошки вдається лише незначну частину класу.
Метод усної фронтальної перевірки знань
Традиційним методом усної фронтальної перевірки є фронтальне опитування. Він дає можливість виявляти ті типи географічних знань і умінь, які можуть бути виражені стисло.
На відміну від індивідуального опиту даний метод перевірки розвиває уміння учня узагальнювати умовно і виражати свої думки точно і лаконічно.
Фронтальний опит проводиться таким чином : вчитель розбиває матеріал на ряд порівняно невеликих за об'ємом питань, логічно зв'язаних між собою і що підводять до певного висновку. Ці питання у відповідній послідовності пропонуються всьому класу, причому на кожний з них один з учнів (по вибору вчителя) відповідає з місця, інші учні доповнюють і виправляють відповіді товаришів, вчитель дає необхідні пояснення.
В кінці фронтального опиту, який звичайно триває 5-7 хвилин, вчитель підводить підсумки, робить узагальнення, виставляє оцінки найбільш активним учням.
Окрім фронтального опитування іноді застосовують інші методи усної фронтальної перевірки: подорож по карті (учням пропонується маршрут подорожі, і вони по черзі виходять до стінної карти, показують розташування на цьому маршруті об'єкти і стисло характеризують їх); коментування відповідей учнів при індивідуальному опитуванні; поурочний бал.
Метод письмової індивідуальної перевірки.
Індивідуальна письмова перевірка знань учнів стала проводитися порівняно недавно. Вона має єдину, але достатньо серйозну перевагу перед іншими формами і методами перевірки: дозволяє повною мірою здійснити індивідуальний підхід до учнів.
Широке розповсюдження отримали так звані картки із завданнями і питаннями, на яких учнів дають письмову відповідь. Зміст картки може бути найрізноманітнішим, оскільки учням можна запропонувати будь-які завдання - графічні, тестові, розрахункові, аналітичні. Письмове опитування картками може проходити на різних етапах уроку, але частіше за все цей вид опитування проводиться на початку уроку.
Окрім завдань картка може містити додаткову інформацію, включати алгоритм рішення задач, коментарі. В цьому випадку вона виконує не тільки контролюючу, але і дидактичну функцію.
Найефективніше – індивідуальне, оскільки воно дає можливість найповноцінніше оцінити знання, уміння та навички окремо взятого учня. Групове оцінювання вимагає розроблення спеціальних додаткових критеріїв. Участь в роботі групи кожного учня завжди буде різною Групове оцінювання не повинно перетворитися на зрівнялівку, де один учень заробляє оцінку для всіх. Розподіл ролей в групі вимагає дотримання не лише чітких правил, а й оцінювання згідно з виконаними завданнями кожного зокрема і групою загалом. Фронтальне опитування дає змогу встановити лише загальний рівень знань, умінь та навичок.
Індивідуальне, групове та фронтальне оцінювання може здійснювати в різний спосіб.
Спосіб оцінювання окремі сучасні дидактики називають ще прийомами оцінювання . Оскільки процес оцінювання тісно пов'язаний із зовнішніми проявами самої процедури, то логічно застосувати до нього термін форми оцінювання. Серед основних форм оцінювання, які найчастіше використовують учителі, домінують дві – усне та письмове.
Усне оцінювання залишається найефективнішим способом контролю знань, умінь та навичок в режимі усної комунікації. Оцінювання може здійснюватись за допомогою інших прийомів: розгонка відповідь на поставлене запитання, експрес - опитування (коротка відповідь), відповідь із використанням прийому «Мікрофон», відповідь у режимі «метод «Прес»», тощо. Індивідуальне усне опитування дає можливість перевірити знання і виставити оцінки обмеженій кількості учнів.
На противагу усному, письмове опитування використовується частіше. Ця форма дає змогу у встановлених часових межах виявити знання, вміння та навички великої кількості учнів. Воно не потребує великої кількості часу для проведення, однак перевірка виконаних робіт мигає значних часових затрат. Серед основних прийомів письмового оцінювання, які використовують вчителі, найпоширенішими залишаються : письмові відповіді на запитання; виконання завдання практичного характеру; виконання завдання на контурній карті; розв’язування географічних завдань; виконання тестових завдань.
До підсумкового контролю належать тематичне, семестрове та річне оцінювання. Це оцінювання не вимагає застосування критеріїв, оскільки здійснюється на основі фіксованих балів. Так, тематична оцінка учям виставляється за поточним, семестрова – за тематичним, річна – за семестровим. Бал за державну підсумкову атестацію виставляється на основі критеріїв оцінювання досягнень за результатами аналізу усної відповіді. Він є незалежною оцінкою і не може впливати на річну.
Оцінювання знань та вмінь учнів. За знання, вміння та навики учитель ставить оцінки, які показують в якій мірі учні оволоділи матеріалом. При оцінці знань по географії перш за все враховують:
1. Правильність та розуміння матеріалу учнем;
2. Повнота розкриття закономірностей та понять;
3. Точність застосування географічної термінології;
4. Самостійність відповіді;
5. Логічність та докази у викладенні матеріалу;
6. Ступінь формування інтелектуальних , загальнонаукових, специфічних навиків.
Особливі вимоги слід враховувати при оцінюванні письмових робіт. В перевірці письмових робіт враховується грамотність написання назв та термінів, упорядкування та актуальність записів, графічних побудов, заповнення контурної карти. Оцінювання слід виконувати з врахуванням усіх вимог до нього, за певними критеріями.