5. Приклади конкретних контент-аналітичних досліджень (сase study)

„Буквар”. В одній із передач «Кіносерпантіна» (30.09.1990) пройшов матеріал про контент-аналіз радянського «Букваря». За словами авторів, у прикладах «Букваря» абсолютно відсутні представники розумової праці; представлені лише представники фізичної праці. Індивід фігурує тут тільки в двох вікових категоріях (з молодшого віку – відразу в трудящі); зовсім не представлено сімейні відносини.

О. Пушкін. Дослідник російської літератури А. Западов у своїх працях говорить про те, що О. Пушкін, знайомлячи читачів з героями, поіменно зазначав, які книги вони люблять: „Прийом цей був корисний перш за все тому, що імена авторів та назви книг дозволяли лаконічно і чітко намітити культурний фон дії, ввести в історичну обстановку, вказати ознаки епохи”.

Гендерна рівність. Ми багато говоримо про становище жінки в сучасному суспільстві. Про що свідчить інформація, виявлена американськими дослідниками у великому масиві реклами за допомогою контент-аналізу? Важливо відзначити, що ця інформація ніяким іншим методом не могла б бути виявлена.

У ході дослідження з'ясувалося, що чоловіки і жінки в якості користувачів товарів, що рекламуються основними комерційними телемережами США, чітко закріплені за певними місцями в соціальному просторі, коли в якості такого виступає ... житло (табл. 1, дані 1978 р.).

Таблиця 1. Соціальний простір реклами і розподіл ролей учасників в залежності від їх статті (в % до всіх рекламних повідомлень)

	Чоловіки	Жінки
Ванна	13	18
Кухня	16	20
Вітальня	39	18
Спальня	5	29
Столова	13	2
Змішанні випадки	14	14

Чим більш „громадським” є місце, тим помітніше там в якості діючого суб'єкта чоловік, і навпаки: кухня, ванна, спальня (дитяча чомусь не виділена окремо) – зона „священнодії” жінки. Про те саме свідчить і статистика появи на екрані чоловіків і жінок як професіоналів-репортерів. За даними некомерційної групи моніторингу преси Центру досліджень преси та громадських подій, у 1989 р. більша частина репортерів телемереж були білими чоловіками. Тільки чотири жінки опинилися в числі 50 репортерів, які з'являлися в ефірі найбільш часто в Ей-Бі-Сі, Сі-Бі-Ес і Ен-Бі-Сі.

І це не тільки американська ситуація. У дослідженні змісту польського телебачення виявилося, що „пропорція між чоловіками та жінками в усіх програмах 3:1; домінують молодість і спонтанність як характеристики, притаманні жінкам, і зрілість і самовладання – чоловікам; абсолютна домінанта чоловіків на роботі й у суспільній сфері і відносний перевагу жінок дому”.

„Мильні опери”. Р. Арнхейм поставив перед собою завдання проаналізувати багаторічний серійний цикл радіопередач для домогосподарок, які іноді з іронією називають „мильні опери”. Автор прийшов до висновку, що виробники цих передач намагаються полегшити для слухачок ототожнення з дійовими особами. Дія найчастіше відбувається в середніх і малих містах. Як і слід було очікувати, домогосподарки частіше за інших представників соціальних груп стають героями радіопостановок. Робочий клас абсолютно відсутній. Проблеми і труднощі, з якими стикаються персонажі, здебільшого, є результатом міжособистісних відносин у сфері приватного життя, проблеми суспільного життя відступають тут на задній план. Бажання і мрії героїнь, а з ними і слухачок, легко задовольняються: проблеми, як правило, створюються самими персонажами, ними ж і вирішуються.

Контент-аналіз кіно. Велике дослідження кіно з точки зору його зв'язків з соціо-психологічним фоном аудиторії, на великому фактичному матеріалі пропонує нам робота Н.Лейтеса і М.Вулфенстайн „Кіно”. Матеріалом аналізу тут стали американські, англійські і французькі фільми 1945-1949 рр., а предметом – життєві прагнення героїв цих фільмів.

Слід вказати ще на одну роботу, щоб збільшити набір характеристик дослідження, що можна віднести до контент-аналітичного. Мова йде про працю теоретика й історика кіно 3. Кракауера з аналізу кінематографа в догітлерівській Німеччині. Говорячи словами автора, його зовсім не цікавило німецьке кіно як таке: „Ця книга повинна збагатити наші уявлення про догітлерівську Німеччини ... У мене є всі підстави вважати, що застосований мною метод аналізу фільмів можна успішно використовувати при вивченні моделі масової поведінки в Сполучених Штатах та в інших країнах”.

Автор поставив перед собою інше завдання: „За історією економічних зрушень, соціальних потреб і політичних махінацій вирує незрима історія психологічного життя німецького народу. Оголення її за допомогою німецького кінематографа допоможе зрозуміти, чому Гітлер йшов до влади і чому він її захопив”. З.Кракауер показує, як із фільму у фільм в німецькому кінематографі наростає оспівування мілітаризму і авторитарного духу, спекуляція на патріотичних мотивах, а війна інтерпретується як спосіб очищення суспільного життя (за аналогією з грозовою бурею, яка очищає атмосферу; вона дозволяє відчути биття життя).

Контент-аналіз коміксів. Соціологи виявляли надзвичайну винахідливість, щоб за допомогою цього соціологічного методу „вичавити” соціальну інформацію із величезного моря текстів, які виробляла індустрія ЗМІ, зокрема дослідження коміксів М.Шпігельмана, К.Тервіллінгера і Ф.Ферінги в 1950 р.

До того часу комікси були дуже поширені. Американським ринком майже повністю володіли два видавничих концерни: «The Metropolitan Group of Sunday» (тираж становив близько 17 млн. і майже 50 млн. читачів) і «Puck, the Comic Weekly» (наклад близько 9 млн., число читачів близько 19 млн.). Якщо врахувати, що частина населення читала обидва видання, загальна кількість регулярно читаючих комікси в країні на той момент складала щонайменше 60 млн. осіб.

Присутність „справжніх” американців в якості головних героїв коміксів було домінуючим. Життєві прагнення героїв ділилися в залежності від їх приналежності до різних соціальних прошарків: чоловіки з вищих верств прагнуть до гуманних цілей, із середнього класу – до цілей егоїстичного характеру, герої з нижчих верств – до індивідуальної насолоди, особистих задоволень.

Контент-аналіз музичної культури. Щоб продемонструвати тематичний розкид можливостей застосування контент-аналізу, згадаємо одне досить оригінальне дослідження, яке пізніше поклало початок подібним. Поширеність в ЗМК музичних текстів, а простіше кажучи, творів різних композиторів, дозволила французькому культурологу А. Молю певним чином описати музичну культуру західно-європейських країн. Відомо, що в сприйнятті творів мистецтва, зокрема музики, панує закон співвідношення відомого і невідомого, відмінний, наприклад, від вимог, що пред'являються аудиторією до газетної інформації.

Тому досить представити сукупний музичний текст суспільства, наприклад, твору, що передається будь-яким мовним каналом за певний період, щоб автоматично охарактеризувати музичну культуру тієї чи іншої країни. Так, наведені Молем дані про виконання радіостанціями західноєвропейських країн творів тих чи інших композиторів кажуть про те, що половина всієї музики, що виконується належить 14-ти композиторам, три чверті – 35-ти композиторам, і лише чверть всієї музики, що виконується доводиться на 49 інших композиторів!

Контент-аналіз радіо і телебачення. Газетний лист більш доступний дослідникові, на радіо і телебаченні ж до консервації звуку і потім відеоряду було технічно дуже важко досліджувати зміст. Тому перші дослідження аналізували радіопередачі за програмами, надрукованим у газетах. Це визначало і завдання, і результати досліджень: загальний обсяг мовлення та питому вагу різних видів передач. До таких робіт відноситься зроблений Дж. Ландбергом у 1927 р. аналіз розкладу передач всіх нью-йоркських радіостанцій за місяць; до найбільш значних за обсягом відноситься дослідження В. Албіга. Слід згадати і зроблений Л. Сасменн аналіз новин 33-х радіостанцій, що містять повідомлення про профспілковий рух. Це дослідження було викликано позовом лідерів робітничого і профспілкового руху до радіостанцій, які, з їхньої точки зору, відрізнялися недоброзичливим тоном по відношенню до робочого і профспілкового руху.

Звернемо увагу, що зазначений аналіз радіопередач проводився за законами аналізу друкованого тексту – це був аналіз вербальної основи радіо. Аналогічно перші дослідження телевізійних передач аналізувалися за законами вербального їх існування. Відеоприрода повідомлення нічого принципово нового не вносила в методику дослідження.