2. Цінові тенденції на світових енергоринках. Кон’юнктура на енергоринках.

19 листопада 2012 року в Лондоні виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) Марія ван дер Хувен оприлюднила щорічний огляд світового енергетичного ринку "World Energy Outlook 2012", де наводиться аналіз поточного стану світового енергоринку та прогноз його розвитку до 2035 року.

За словами ван дер Хувен, дослідження показало, що впродовж наступних двадцяти років вуглеводні у будь-якій формі залишатимуться ключовим енергоресурсом. Отже, зупинка кліматичних змін на планеті, припинення глобального потепління на 2^оС є неможливим без широкомасштабного впровадження технологій уловлювання та зберігання СО₂. Саме вони визначатимуть траєкторію зміни клімату на планеті. І тут головні очікування повязані з перспективами енергетичної політики США, Китаю та ЄС. 

У цьогорічному дослідженні експерти МЕА лише уточнили три сценарії розвитку світового енергоринку, підготовлені у 2011 році. Так, за сценарієм "Нової енергетичної політики" (блакитна крива на Рис.1) до 2035 року передбачається зростання світового попиту на енергоресурси  на 30% - до 17,5 млрд. т нафтового еквіваленту на рік. При цьому, в Китаї, Індії, країнах Близького Сходу показник зростання становитиме 60%. Центр тяжіння попиту на енергоносії поступово зміщуватиметься на Схід. Марія ван дер Хувен зауважила, що впродовж 2012 року світова енергетична система не наблизилась до траєкторії сталого розвитку. Як наслідок, світові обсяги викидів СО₂впродовж року збільшились на одну гігатонну, досягши свого рекордного максимуму - 31,2 Гт на рік. 

Згідно прогнозу МЕА за сценарієм "Нової енергетичної політики", світова ціна на нафту продовжуватиме зростати і у 2035 році становитиме близько 125 дол. США за барель, а за сценарієм "Поточної енергетичної політики" вона може зрости до 149 дол. США за барел.

ЕНЕРГОРИНОК США

Неочікуваними для дослідників стали результати вивчення стану енергоринку США. Стрімкий розвиток новітніх технологій у сфері видобування нетрадиційного газу та нетрадиційної нафти із насичених вуглеводнями пісків отримали широкомасштабне поширення в країні. За прогнозами МEA, внаслідок впровадження адміністрацією президента Обами нових стандартів ефективності використання палива у транспортній галузі, та в результаті поширення новітніх технологій з видобування нетрадиційної нафти, у середньостроковій перспективі імпорт нафти США може скоротися на 55% з нинішніх 10 до 4 млн. барелів на день. 

"Сланцева революція" в США призвела до поступового заміщення вугілля газом. Впродовж декількох останніх років, частка вугілля в теплогенерації країни зменшилась з 50% до нинішніх 31-32%.  Як результат, США збільшили обсяги експорту вугілля до Європи, що у свою чергу призвело до обвалу цін на вугілля в ЄС, зменшення обсягів експорту газу із Росії та збільшення в Європі викидів СО₂ в атмосферу в результаті більш інтенсивного використання вугільного палива.  

Так, внаслідок цих перетворень, США вже у 2015 році стане найбільшим виробником газу у світі, а у 2017 році – найбільшим виробником нафти, випередивши такі країни, як Росія та Саудівська Аравія. Отже, США стрімко наближуються до повної енергетичної незалежності та поступово перетворюватимуться із імпортера у впливового експортера енергоресурсів. В той же час, траєкторія інших провідних країн світу (Китаю, Індії, Японії, країн ЄС, тощо) рухається в іншому напрямку – збільшення енергетичної залежності від імпорту енергоресурсів (Рис.3). Така ситуація, на думку дослідників, матиме далекосяжні наслідки для глобальної економіки, геополітики та світового енергоринку.

За словами керівника дослідження - головного економіста МEA Фатіха Біроля - енергетична незалежність США призведе до суттєвої перебудови світового енергоринку. 90% енергоресурсів із країн Близького Сходу спрямовуватимуться переважно до краї Азії. Стрімко зростуть обсяги транспортування нафти Ормузькою протокою та Перською затокою, які Іран часто погрожує заблокувати. Очікується, що до 2035 року світові обсяги транспортування нафти Малаккською протокою зростуть з нинішніх 32% до 45%.

Отже, на думку експертів МEA, значно зросте роль безпеки основних маршрутів транспортування енергоресурсів у Тихоокеанському басейні. Як США, так і Китай намагатимуться їх контролювати, підвищувати рівень безпеки на цих маршрутах.

За словами Біроля, у 2012 році для газового ринку була характерна дивергенція (збільшення розбіжностей) цін на газ в США, ЄС та в країнах Південно-Східної Азії. Отже, на початку року ціна на газ на внутрішньому ринку США була у 5 разів нижчою, ніж в ЄС, та у 8 разів нижчою, ніж в Японії. На кінець року ціна газу в США трохи зросла, однак значна різниця з ринками ЄС та Японії зберігатиметься і надалі. Відтак, економіка США, її товари матимуть довготривалу конкурентну перевагу на світових ринках, що матиме позитивний вплив на економічний розвиток країни.

ЕНЕРГОРИНОК ІРАКУ

Разом із значним зростанням обсягів видобування нафти і газу в США, які у короткостроковій перспективі споживатимуться переважно на внутрішньому ринку країни і впливатимуть лише на скорочення імпорту вуглеводнів, увага експертів прикута до Іраку, який за обсягами експорту нафти може стати другим після Саудівської Аравії  експортером у світі, випередивши Росію.

На думку Фатіха Біроля, причиною цього є приваблива для іноземного капіталу інвестиційна політика уряду Іраку та надання іноземним енергокомпаніям не лише права оренди, а й можливості купувати у власність енергетичні активи в країні. Нафтовий ринок Іраку нині вважається достатньо відкритим для будь-якої компанії, готової інвестувати у видобуток нафти. Крім того, собівартість видобування нафти в Іраку в 7 разів нижча порівняно із собівартістю російської нафти та в 15 разів дешевша за видобування нетрадиційної нафти в Канаді. 

Отже, за прогнозом МEA, частка Іраку у світовому "нафтовому кошику" може збільшитись на 45%. Якщо нині Ірак видобуває 3 млн. барелів нафти на день, то у 2020 році цей показник становитиме близько 6 млн. барелів нафти на день, а у 2035 році - зросте до 8 млн. барелів нафти на день.

ЕНЕРГОРИНОК ЄС

На сьогодні ціни на природний газ в ЄС у 3-5 разів вище, ніж в США чи Китаї. Це сворює суттєві виклики та нерівні конкурентні умови для промислових підприємств та їх продукції в Європі. На думку Біроля, незважаючи на перспективи зростання обсягів видобування нафти в Іраку, світові ціни продовжуватимуть зростати. А відтак зростатиме і ціна газу для країн ЄС, переважна більшість яких має довготермінові контракти, за якими вартість газу прив'язана до ціни нафти.

На думку Фатіха Біроля, станом на 2012 рік Європейський Союз не спромігся реалізувати сценарій широкомасштабного розвитку видобування нетрадиційного газу. Як наслідок, європейська промисловість та інші споживачі газу в ЄС і надалі сплачуватимуть невиправдано високу ціну за газ. Водночас, нетрадиційний газ зберігатиме свій потенціал змінити енергетичну карту Європи. 

Іншим трендом, що впливатиме на глобальну енергетичну систему, на думку експертів МЕА, стане поступове скорочення в енергетичному балансі деяких регіонів частки ядерної енергії. Після аварії на АЕС "Фукусіма-1", Японія, Німеччина, Швейцарія та Франція вже переглянули власні стратегії розвитку ядерної енергетики. В США та Канаді ядерна енергетика вже зазнає жорсткого тиску з боку газовидобувних компаній та їх дешевого сланцевого газу. Отже, рентабільність АЕС знижується, а нарощування ядерної генерації стає невигідним. 

Водночас, в Азійському регіоні спостерігаються протилежні тенденції. Так, до 2035 року експерти МEA прогнозують збільшення світових обсягів генерації ядерної енергії, переважно за рахунок будівництва нових потужностей АЕС в Китаї, Південній Кореї, Індії та Росії. На думку Біроля, без розвитку ядерної енергетики буде абсолютно неможливим протистояти глобальному потеплінню та зміні клімату.

Як зауважив головний економіст МЕА, одним з головних трендів періоду до 2035 року буде зосередження урядів провідних країн світу та головних гравців світового енергоринку на енергоефективності. Переважна більшість провідних країн світу, зокрема Китай, США, ЄС та Японія, вже прийняли політичні рішення та відповідні програми, націлені на скорочення викидів СО₂, підвищення енергоефективності власної економіки. Потенціал цих рішень ще не розкритий, однак він матиме далекосяжний вплив на подальшу траєкторію розвитку світової енергетичної системи. 

Висновки

Отже, до 2035 року МЕА прогнозує збільшення світових обсягів споживання вуглеводнів з нинішніх 89 до 100-110  млн. барелів на день. 

Внаслідок збільшення обсягів видобування нетрадиційних нафти і газу, США набуде статусу енергетично незалежної країни, що призведе до кардинальної зміни нині існуючих маршрутів транспортування вуглеводнів на глобальному енергетичному ринку. Нафта і газ, що видобуватимуться у близькосхідному регіоні, переважно транспортуватимуться до країн Азійсько-Тихоокенського регіону (Китаю, Індії, Південної Кореї, Японії тощо).

Незважаючи на прогнози значного зростання обсягів видобутку нафти в Іраку, експерти МЕА прогнозують поступове зростання світової ціни на нафту до 125-149 дол. США за барель до 2035 року. 

Світова генерація ядерної енергії зростатиме і надалі, переважно за рахунок будівництва нових потужностей АЕС в Китаї, Південній Кореї, Індії та Росії.

Без подальшого розвитку світової ядерної енергетики, широкомасштабного впроводження технологій уловлювання і зберігання СО_2, реалізації кліматичної політики, прийнятої провідними країнами світу (США, Китаєм та країнами ЄС), буде неможливо зупинити глобальне потепління.

Комплексний висновок щодо тенденцій, що визначають енергетичну кон’юнктуру можна зробити наступний:

• Зростає енергоспоживання країн, що розвиваються; деякі з цих країн не мають природних можливостей забезпечити цей ріст, а в інших не має для цього можливостей економічних.

• Вичерпуються дешеві для видобутку родовища, здійснюється широкомасштабний перехід до видобутку вуглеводнів на шельфах.

• Підвищується роль енергетичної безпеки як важливою складової національної безпеки.

• Спостерігається політична нестабільність в регіонах, що забезпечують надходження енергоносіїв на світовий ринок чи їх транзит, в поєднанні з ростом конкуренції держав та монополій.

• Посилення впливу політичного чиннику на енергетику, формування транснаціональних об’єднань за територіальними та економічними принципами