32

1.Предмет завдання і методи валеології.

Валеологія – наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані. Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо. Предмет дослідження валеології: індивідуальне здоров'я, його механізми, можливості управління ними.Об'єкт валеології: індивіди, що знаходяться у всьому діапазоні здоров'я. Основні завдання валеології:1. Розробка і реалізація уявлення про суть індивідуального здоров'я, пошук моделей його вивчення, методів оцінки і прогнозування;2. Розробка систем скринінґу і моніторингу за станом здоров'я населення на основі кількісної оцінки здоров'я індивіда;3. Формування "психології здоров'я";4. Розробка методології і методів формування, збереження і зміцнення індивідуального здоров'я;5.Забезпечення первинної і повторної профілактики захворювань за рахунок підвищення рівня здоров'я;6. Розробка програм підвищення рівня здоров'я популяції через індивідуальне здоров'я. Методи валеології є дослідження шляхів підвищення резервів здоров’я Людини. Тут важливу роль відіграє якісна й кількісна оцінки здоров’я та резервів здоров’я Людини, а також дослідження шляхів їхнього підвищення . Здоров’я населення – показник добробуту держави, тому його збереження є завданням державного рівня. Оскільки доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя, то політика формування здорового способу життя є соціальною політикою за своїм змістом і вона повинна узгоджуватися із сучасними загальновизначеними поглядами і вимогами світової спільноти щодо формування здорового способу життя.

2.Знач.Вал.Для форм-ня свідомої мотивації л.До здоров. ,способу життя,підвищ-ня рівня зд. Нас-ня та збер-ня генофонду нації.

Фундаментальні знання про життя людського організму, збереження його професійної працездатності й здоров’я можна придбати з галузі науки валеології – науки про здоров’я здорової Людини. Валеологія надає широку уяву про те, як правильно, тобто корисно й приємно працювати, відпочивати, харчуватися й зберігати здоров’я. Відомо, що медична патологія може відповідати за стан5 здоров’я Людини лише відсотків на двадцять – останнє лежить у області валеології (санології, здорового способу життя, сімейній сфері і так далі). Зараз стає все зрозуміліше, що хвороби сучасної Людини обумовлені насамперед її способом життя й повсякденним поводженням в ендогенному (забрудненому) навколишньому середовищі. Як міжнауковий напрямок валеологія дає можливість пізнати здоров’я конкретної особистості, шляхи його забезпечення, формування й збереження в конкретних умовах життєдіяльності й новому етапі духовно-творчої еволюції. В основі цього наукового напрямку лежить перевірена досвідом багатьох тисячоліть ідея проте, що завдяки вірній орієнтації в Світі, визнанню нерозривного зв’язку Космосу, Природи Землі й Людини, виконанні єдиних Законів Природи й Космосу, Людина здатна забезпечити собі й своїм близьким довголіття, радісне й активне творче життя. Як навчальна дисципліна вона являє собою сукупність знань про здоров’я й про здоровий спосіб життя Людини. В умовах катастрофічно зростаючої глобальної геополітичної та екологічної кризи валеологія є не лише безальтернативною стратегією виживання людства, але й стратегією нового ненасильницького й природного світопорядку на основі формування у кожної Людини Землі валеологічної свідомості й відповідної їй поведінки.

3.Поняття про здоров’я, його інтегральний зміст. Складові здоров’я.

Здоров’я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров’я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту ВООЗ записано: “Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”.Виділяють три рівні опису цінності “здоров’я”:1) біологічний – початкове здоров’я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації; 2) соціальний – здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності, відношення людського індивіда до світу; 3) особливий психологічний – здоров’я є відсутність хвороби, але швидше заперечення її у значенні подолання (здоров’я – не тільки стан організму, але й стратегія життя людини).

4.Критерії здоров’я.

Антропометрiя. В людини перш за все оцiнюється її тiлобудова (Habitus). В це поняття входять конституцiя, рiст i маса тiла людини.Рiст — залежить вiд розмiрiв кiсткового скелету. В нормi, рiст мужчин коливається вiд 165 — 180 см (середнiй 170 см), жiнок — вiд 155 до 170 см (середнiй 160 см). Зараз у зв’язку із акселерацією ріст людини збільшився на 5-6 см. Зменшення росту у мужчин до 150 см i нижче, у жiнок до 140 см i нижче пов’язане iз порушенням функцiї ендокринних залоз i називається карликовiстю. Рiст, вищий 190 см, називається гiгантизмом. Гiгантизм може бути пов’язаний з порушенням функцiї передньої долi гiпофiза.  Маса тiла — один з найбiльш доступних i iнформативних показникiв тiлобудови. Для орiєнтовної оцiнки маси тiла можна користуватися росто-ваговим показником. Це найбiльш простий i загальновiдомий показник згiдно з яким нормальна вага для людей росту 155-165 см розраховується шляхом вiднiмання 100 iз величини росту (в см). При ростi 165-175 см потрiбно вiднiмати не 100, а 105, при ростi 176-185 — 110.Термометрiя. При вимiрюваннi температури тiла термометр кладуть на 10 хв. пiд пахву. Термометр повинен щiльно прилягати до шкiри; плече слiд притиснути до грудей, щоб не було повiтряного простору.  Нормальною температурою, при вимiрюваннi пiд пахвою вважається 36,4-36,8°С.  Огляд шкiри i видимих слизових оболонок. Звертаємо увагу на забарвлення, еластичнiсть, вологiсть шкiри, висипання i наявнiсть рубцiв.  Нiгтi. Звертаємося увагу на їх ламкiсть, гладкiсть, блиск i наявнiсть бiлих плям, що зустрiчаються при анемiях i гiповiтамiнозi, грибкових пораженнях. При вадах серця нiгтi можуть бути у виглядi часових скелець. Очi. Набряки пiд очима — перша ознака захворювання нирок. Випуклi очi — при зобi, запалi — при перитонiтi (запаленнi очеревини). Опущення верхньої повiки, рiзна величина зiниць — при пораженнi нервової системи. Червона кон’юктива — при її запаленнi (кон’юктивiт), жовті склери — при хворобi Боткiна. Зуби. Звертаємо увагу на їх кiлькiсть (в нормi — 32) i в якому станi вони знаходяться.  Язик. В нормi вiн чистий i вологий. При хворобах вiн може змiнюватися: малиновий — при скарлатинi; сухий з бiлим нальотом — при запаленнi шлунку; коричневий в центрi — при черевному тифi; «лаковий» — при раку.   Серцево-судинна система. Пульс — ритмiчне коливання стiнки артерiї, яке обумовлене скороченням серця. Вимiрювати його можна в рiзних частинах тiла, де проходять артерiї, а також на серцi. Якщо частота пульсу буде менше 60 — вiдмiнний результат, 60-74 — добре, 74-89 — задовiльний, бiльше 90 — поганий. Кiстково-м’язева система.  а) рухи у всiх суглобах повиннi здiйснюватися в повному об’ємi i без болю;  б) при рухах у суглобах не повинно бути нiякого хрускоту або трiску.