8. Ще одна маловідома функція води.

Якщо звернутись до біблії, то у книзі Буття сказано: “І сказав Бог: нехай буде твердь серед води, і нехай відділяє вона воду від води. І створив Бог твердь; і відділив воду, яка під твердю, від води, яка над твердю. І стало так”. Тут під “твердю” розуміється атмосферний шар, який оточував Землю. “Вода, яка над твердю” - це був щільний сферичний шар водяної пари, який оточував Землю! Цей шар водяної пари служив захисним водним екраном Землі і забезпечував на ній субтропічний парниковий ефект.

Така обставина приводила до того, що у давні часи клімат Землі дуже помітно відрізняється від того, який існує у наші дні.

Довгохвильове випромінювання сонячного світла проходило через захисний шар водяної пари, розсіюючись і поширюючись у різних напрямах. Тому світло досягло всіх широт з однаковою інтенсивністю. Тепло світло досягало всіх широт з однаковою інтенсивністю. Тепло, яке випромінювалось поверхні Землі у вигляді короткохвилоьового випромінювання, затримувалось усередині водяної оболонки. Це створювало середовище з парниковим ефектом на усій поверхні земної кулі. Наслідком цього був однаковий стабільний клімат від полюса до полюса, який був субтропічним. Вологість на Землі була дуже високою, але дощі на Землю не випадали. За Біблією дощу не було аж до самого всесвітнього потопу. Шар води, який оточував Землю, міг фільтрувати шкідливе космічне випромінювання, поглинаючи короткохвильлове випромінювання, наприклад ультрафіолетові промені. Тобто функція водяного шару тоді була такою, яка властива озоновому шару тепер.

Короткохвильове випромінювання надзвичайно небезпечне для життя, бо викликає дегенеративні генетичні зміни у хромосомах клітин і прискорює процес старіння організму. Саме існування водного екрану пояснюють той факт , що у допотопні часи рослини і тварини були набагато більші, здоровіші, сильніші і жили довше. Про величезні розміри тварин і рослин і субтропічний клімат допотопних часів свідчать численні розкопки у заполярних зонах північної і південної півкуль Землі. Мохоподібні рослини досягали 12 м у висоту, папоротники — 16 м, птахи виростали до 3 м, ріст гігантрських носорогів перевищував 6 м.

Середній вік людини, яка жила до всесвітнього потопу, був приблизно 900 років. Після потопу цей показник становив 175 років. Водна екранна модель захисту Землі пояснює, чому після потопу люди стали жити менше. Коли під час потопу водна оболонка зруйнувалась (лавина води під час потопу випадала протягом 40 днів і ночей), то на Землю полинув надмірний (у порівнянні з допотопним періодом) потік небезпечного короткохвильового випромінювання сонця.

З часом короткохвильове випромінювання продовжувало викликати певні зміни у генетичних кодах живих істот.

Ці зміни переходили до наступних поколінь. Процес старіння організму прискорювався. Внаслідок цього тривалість життя людини різко скоротилась і в наш час складає у середньому від 70 до 80 років.

Таким чином Біблія дає пояснення причин різної тривалості життя на Землі у певні періоди її існування.

На наш погляд, така функція води у допотопний період цілком має право для осмислення, поскільки є досить переконливою.