- •Вода — основа життя
- •1.Фізико-хімічні властивості води
- •2. Природна вода.
- •Мінеральні води.
- •Міжнародні нормативи вооз для контролю якості питної води
- •Контроль якості води в Україні
- •Очищення і використання води.
- •6.1. Технічна вода.
- •6.2. Водопідготування
- •Інші процеси водоочищення.
- •Особливі властивості води.
- •Ще одна маловідома функція води.
2. Природна вода.
Природна вода являє собою складну багатокомпонентну систему, до складу якої входять мінеральні речовини (табл. 8-14), гази, а також колоїдні і крупно дисперсні частки, в тому числі мікроорганізми. За величиною мінералізації (г/л) розрізняють такі природні води: ультрапрісні — до 0,2; прісні — 0,2-0,5; маломінералізовані — 0,5-1,0; солонуваті — 1-3; солоні 3-10; з підвищеною солоністю — 10-35, розсоли — більше 50. Макрокомпонентами природної води зазвичай є Ca, Mg, Na, K, Fe (катіогенні води), Si, C, S, Cl (аніоногенні води). До мікрокомпонентів природної води відносяться рідкісні і рудні елементи, наприклад, B, Li, Rb, Zn, Bi, Be, W, U, Br, I і інші.
Таблиця 8. Площа, об'єм і середня глибина океанів і морів
Назва |
Площа, 106 км2 |
Об'єм 106 км3 |
Середня глибина, м |
Всі океани з прилеглими морями |
361,059 |
1370,323 |
3795 |
Те ж без прилеглих морів |
321,130 |
1322,198 |
4117 |
Атлантичний океан з врахуванням прилеглих морів |
106,463 |
354,679 |
3332 |
Індійський океан з врахуванням прилеглих морів |
74,917 |
291,945 |
3897 |
Тихий океан з врахуванням прилеглих морів |
179,679 |
723,699 |
4028 |
Атлантичний океан без врахуванням прилеглих морів |
82,441 |
323,613 |
3926 |
Індійський океан без врахуванням прилеглих морів |
73,443 |
291,030 |
3963 |
Тихий океан без врахуванням прилеглих морів |
165,246 |
707,555 |
4282 |
Балтійське море |
0,386 |
- |
40-100 |
Берінгове море |
2,268 |
3,259 |
1437 |
Східно-Китайське |
1,249 |
0,235 |
188 |
Червоне море |
0,438 |
0,215 |
491 |
Охотське море |
1,528 |
1,279 |
838 |
Північне море |
0,575 |
0,054 |
94 |
Середземне і Чорне моря |
2,966 |
4,238 |
1429 |
Японську море |
1,008 |
1,361 |
1350 |
Основні гази, які містяться у природній воді — СО2, N2 (характерні як для поверхневих, так і для глибинних умов), СН4, СО, Н2 (більше типові для підземних вод і вод вулканічних активних областей). Розчинні у воді компоненти перебувають у рівновазі, утворюючи комплекси різного складу.
Таблиця 9. Хімічний склад природних вод
Водне джерело |
Вміст, мг/л |
|||||
Ca2+ |
Mg2+ |
Na++K+ |
HCO3- |
SO42- |
Cl- |
|
Океан |
418 |
1329 |
11428 |
146 |
2768 |
19833 |
Річки |
||||||
Амур (м.Хабаровськ) |
9,4 |
2,1 |
2,4 |
17,3 |
3,6 |
3,2 |
Волга (с. Поляна) |
48,9 |
10,1 |
11,9 |
63,7 |
61,9 |
14,9 |
Дніпро (м.Київ) |
36,4 |
5,8 |
5,0 |
75,2 |
8,6 |
3,1 |
Кама (м.Чистопіль) |
54,3 |
9,8 |
20,0 |
49,1 |
58,0 |
21,4 |
Кура (м.Себірабад) |
45,9 |
14,7 |
37,9 |
93,9 |
61,4 |
23,8 |
Москва (м. Звенигород) |
41,3 |
9,4 |
2,3 |
79,4 |
7,7 |
4,4 |
Нева (колгосп Ново-Саратовський |
7,8 |
2,5 |
2,8 |
13,9 |
5,0 |
4,6 |
Об (м.Новосибірск) |
24,7 |
7,8 |
8,1 |
69,4 |
9,5 |
5,3 |
Ока (м.Калуга) |
51,9 |
10,0 |
4,2 |
92,6 |
27,2 |
4,0 |
Урал (с.Тополі) |
76,7 |
14,1 |
20,7 |
83,9 |
42,5 |
53,0 |
Чусова (с. Н.Шалиги) |
46,8 |
9,7 |
13,6 |
66,0 |
55,0 |
11,6 |
Колорадо (м.Остін) |
105,8 |
9,5 |
102,7 |
108,4 |
100,0 |
159,5 |
Рейн (м. Кельн) |
50,3 |
11,7 |
5,2 |
181,4 |
24,6 |
8,0 |
Ніл (м.Каїр) |
15,8 |
8,8 |
11,8 |
84,6 |
46,7 |
3,4 |
Озера |
||||||
Байкал |
15,2 |
4,2 |
6,1 |
59,2 |
4,9 |
1,8* |
Онезьке |
5,4 |
1,6 |
1,5 |
20,4 |
1,3 |
1,5* |
Женевське |
42,3 |
3,39 |
4,22 |
51,4 |
40,5 |
0,79* |
Мічіган |
26,2 |
8,26 |
4,74 |
58,3 |
7,1 |
2,72* |
Моря |
||||||
Каспійське |
360 |
730 |
3270 |
200 |
3010 |
5710 |
Чорне |
250 |
650 |
5510 |
80 |
1310 |
9630 |
*-для суми (Cl- + Br).
Середній вміст у сухому залишку морської води (% за масою): NaCl – 77,7; MgCl2 – 9,4; MgSO4 – 6,6; СaSO4 – 3,4; KCl – 1,7; CaCO3 – 0,3; MgBr2 – 0,3.
Переважна частина поверхні землі зайнята океанами і морями (361059000 км2, це складає 71%; у них міститься 1370323000 км3, або 1413·1018 кг водного розчину електролітів середньої концентрації (~ 0,5 моль/л розчин NaCl, 0,05 моль/л розчин MgSO4 і ін.
Таблиця 10. Середній елементний склад морської води
Елемент |
Вміст, % за масою |
Елемент |
Вміст, % за масою |
Елемент |
Вміст, % за масою |
Елемент |
Вміст, % за масою |
O |
86,82 |
F |
0,0001 |
Al |
< 1·10-6 |
V |
5·10-8 |
H |
10,72 |
Si |
0,00005 |
Pb |
5·10-7 |
Ga |
5·10-8 |
Cl |
1,89 |
Rb |
0,00002 |
Mn |
4·10-7 |
Th |
4·10-8 |
Na |
1,06 |
Li |
0,000015 |
Se |
4·10-7 |
Y |
3·10-8 |
Mg |
0,14 |
N |
0,00001 |
Ni |
3·10-7 |
La |
3·10-8 |
S |
0,088 |
I |
0,000005 |
Sn |
3·10-7 |
Ce |
3·10-8 |
Ca |
0,041 |
P |
0,00005 |
Cs |
2·10-7 |
Bi |
<2·10-8 |
K |
0,038 |
Zn |
0,00005 |
U |
2·10-7 |
Sc |
4·10-9 |
Br |
0,0065 |
Ba |
0,00005 |
Co |
1·10-7 |
Ag |
4·10-9 |
C |
0,002 |
Fe |
0,00005 |
Mo |
1·10-7 |
Hg |
3·10-9 |
Sr |
0,0013 |
Cu |
0,00002 |
Ti |
< 10-7 |
Au |
4·10-10 |
B |
0,00045 |
As |
0,000015 |
Ge |
< 1·10-7 |
Ra |
1·10-14 |
При коливаннях загальної концентрації солей (солоності морської води) відношення між її основними компонентами залишаються приблизно постійними. Користуючись цією характерною особливістю властивостей води, можна тільки на підставі визначеної концентрації одного з найосновніших іонів розрахувати вміст решти іонів. Відомо, що для океанів і відкритих морів спостерігаються такі співвідношення: [Cl]:[Na++К+] = 1,74; [Cl-]:[SO42-] = 7,186; [Cl-]:[Mg2+] = 14,84 і ін.
Таблиця 11. Найголовніші іони морської води.
Іони |
Вміст |
Іони |
Вміст |
||
г/кг |
моль/кг |
г/кг |
моль/кг |
||
Na+ |
10,722 |
0,4662 |
Br- |
19,337 |
0,5453 |
K+ |
0,382 |
0,0098 |
SO42- |
2,705 |
0,0282 |
Mg2+ |
1,297 |
0,0533 |
HCO3- |
0,097 |
0,0016 |
Ca2+ |
0,417 |
0,0104 |
CO32- |
0,006 |
0,00001 |
Cl- |
19,337 |
0,5453 |
|
||
Солоність морської води за Серенсеном (S) визначається як сума солей у грамах, які одержуються при випарюванні 1 кг води і висушуванні сухого залишку до 4800С. При цьому всі карбонати повинні бути переведені в оксиди, галогени замінені Хлором, а органічні речовини спалені.
За імперичним співвідношенням солоність морської води S% = 0,03 + 1,805 Cl%.
Таблиця 12. Хімічний склад океанської і морської води
Назва об'єкта |
Вміст солей, % за масою |
Хімічний склад, % від твердої фази |
|||||||
Cl- |
Br- |
SO42- |
CO32- |
Na+ |
K+ |
Ca2+ |
Mg2+ |
||
Океани (середнє) |
3,30-3,74 |
55,3 |
0,2 |
7,7 |
0,2 |
30,6 |
1,1 |
1,2 |
3,7 |
Аральське море |
1,07 |
35,6 |
- |
31,3 |
0,1 |
22,1 |
0,1 |
4,5 |
5,4 |
Балтійське море |
0,72 |
55,0 |
0,1 |
8,1 |
0,1 |
30,5 |
1,0 |
1,7 |
3,5 |
Біле море |
2,6-3,0 |
55,2 |
0,1 |
7,9 |
0,1 |
30,7 |
0,9 |
1,2 |
3,75 |
Каспійське море |
1,27 |
41,8 |
0,05 |
23,8 |
0,9 |
24,5 |
0,6 |
2,6 |
5,80 |
Середземне море |
3,73 |
55,1 |
0,2 |
7,9 |
0,2 |
30,6 |
1,1 |
1,2 |
3,65 |
Чорне море |
1,8-2,2 |
55,1 |
0,2 |
7,5 |
0,5 |
30,6 |
1,2 |
1,4 |
3,7 |
Встановлено, що найбільша солоність морської води у тропічних широтах (35-37%) викликана сильним випаровуванням води; вона дуже висока у північно — західній частині Індійського океану (>36%) і особливо у червоному морі і Персидській затоці (>40%). Дещо знижується солоність поблизу екватора (до 34%) внаслідок розбавлення води великою кількістю атмосферних опадів. У високих широтах у результаті танення льодів і малого випаровування солоність поверхневих морських вод падає (34-30%).
Мінералізація морської води в основному визначається найголовнішими іонами і у першу чергу Cl- і Na+. За концентрацією у морській воді іони утворюють ряди: Cl- > SO42- > HCO3- + CO32- і Na+ + K+ > Mg2+ > Ca2+. Вміст деяких компонентів морської води, особливо тих, які приймають участь в обміні, що здійснюється живими організмами (Нітроген, Фосфор, розчинний кисень), зазнає значних коливань.
Розчинність атмосферних газів у морській воді залежить від її солоності і температури; рН морської води знаходиться в межах 7,5 — 8,4.
Морська вода характеризується певним значенням зміни температури за глибиною. Існує так званий термоклин, нижче якого температура практично постійна і рівна 0 — 40С.
Солоність теж змінюється характерно у залежності від глибини. У поверхневих шарах води спостерігаються флуктації, потім відбувається плавна зміна солоності у глибинах (галоклин), у глибинних водах солоність повільно знижується.
Коливання значень рН і концентрації розчиненого кисню у приповерхневому шарі морської води визначаються розчинністю атмосферних вуглекислого газу і кисню, а також фотосинтезом, який там відбувається. Спостерігається глибинний максимум значень рН, який розділяє дві зони. У першій з них переважний вплив мають біохімічні процеси, а у другій — фізико-хімічні (зміна константи дисоціації з глибиною і геохімічні процеси, тобто вплив дна).
Найбільша кількість кисню розчинена в арктичних водах, які поповнюють цим компонентом і води Атлантичного океану. Вміст кисню у приповерхневих водах зазвичай антибатний концентрації у них таких біогенних іонів як фосфат і нітрат. Роль кисню у життєвих процесах, які існують у водному середовищі, дуже важлива. У незабруднених холодних водах спостерігається підвищена розчинність кисню протягом осені і зими.
Ця розчинність компенсується активністю фотосинтезу і меншою розчинністю кисню у теплішій воді протягом весни і літа. Це означає, що хоч вміст кисню може змінюватись, ступінь насичення кисню залишається на постійному рівні. Ступінь насичення (у мас.%) визначається як (Со2/ Со2,р)·100, де Со2 — виміряна концентрація, Со2,р — рівноважна концентрація при однаковій температурі і вмісті солі. Насичення поверхневого шару води за звичай складає 97-105%.
У міру збільшення глибини залягання шару води ця величина зменшується. Домінуючий вплив на розподілення при різних температурних умовах виявляють місцеві особливості. Величина розчинності кисню у воді активно впливає на життєздатність багатьох водних організмів. Особливо чутлива до зменшення вмісту у воді кисню риба. При аномальному підвищенні (вище природного рівня) температури води у водоймищі розчинність кисню у ній зменшується нижче норми, і риба починає задихатись і гинути. Розчинності атмосферного кисню у воді може перешкоджати також плівка нафтопродуктів (нафта, мазут, гас і ін.), що також викликає масову загибель морських тварин.
Забруднювачами природної води є важкі метали (Меркурій, Цинк, Кадмій, Плюмбум), неметали (Флуор, Арсен, Фосфор і Сульфур (у складі токсикантів) наприклад, SO2), ДДТ, бензпірени, полі-хлоровані дифеніли, пентахлорфенол, дихлофос, полібромовані дифеніли, вінілхлорид, поверхнево-активні речовини, пестициди — інсекткциди, гербіциди, фунгіциди, регулятори росту рослин, мінеральні добрива, алдрин і ділдрин, радіоаквні ізотопи. Небезпечні для води також різні відходи біологічних виробництв.
