Тема 12.

1. Халіфат - теократичну мусульманська держава, що виникло в результаті мусульманських завоювань в VII-IX ст. і очолюване халіфами.

2. Ікту (араб., буквально - наділ) – термін, що позначає умовне дарування земельного наділу (типу бенефиция) феодалам в країнах Близького і Середнього Сходу в середні століття.

3. Мульк (володіння) - вид приватної земельної власності в країнах Близького і Середнього Сходу в середні віки та новий час. У Халіфаті мулька ставали, як правило, землі, збережені їх власниками в період арабських завоювань, або землі, продані з державного фонду. Розрізняють мульки на землю і мульки на воду та іригаційні споруди.

4. Імамат — інститут верховного керівництва мусульманською спільнотою в якому поєднуються світська і духовна влада.

5. Емірат — держава, володіння на чолі з еміром у країнах мусульманського Сходу.

6. Халі́ф — титул ісламського правителя, як керівника віруючих і наступника Мухамеда, верховного глави ісламської общини, що вибирався для здійснення духовного і світського керівництва в ісламському світі відповідно до шаріату та стежив за виконанням віруючими «божественних правил», що заповів Аллах.

7. Дива́н (перс. — запис, книга) — у класичних літературах Близького та Далекого Сходу — поетична збірка одного автора чи збірник кількох авторів, де в межах певних жанрів в абетковому порядку розташовуються ліричні поезії (касиди, газелі, рубаї тощо) — за останніми літерами заримованих слів (редифами); кожен поет мусив мати бодай один диван.

8. Візи́р (також вези́р, вази́р, везе́р) — в мусульманських монархіях титул сановника вищого рангу (аналог міністра), політичного або релігійного радника султана або халіфа. Титул Великий візир є приблизним відповідником європейського прем'єр-міністр. Зазвичай, великий візир очолює дорадчу раду при султані, яка виконує функції уряду.

9. Емір — титул правителя або князя в деяких мусульманських країнах Азії й Африки, а також особа, що носить цей титул. Також уживається в значенні повелителя мусульман взагалі.

10. Ка́ді — релігійний суддя в мусульманський общині.

11. Шаріат — сукупність правових, морально-етичних і релігійних норм ісламу, що охоплює значну частину життя мусульманина і проголошена в ісламі як «вічне і незмінне» божествене настановлення.

12. Су́нна — священне передання Ісламу, викладене у формі розповідей про вчинки й висловлювання пророка Мухаммада, приклади з його життя, його слова й оцінки з різних питань віри й життя. Сунна покликана служити зразком і настановою для окремого мусульманина та усієї громади. Сунна шанується всіма напрямками й течіями Ісламу як друге після Корану джерело віровчення й шаріату.

13. Хадис - вислів (Каулі), схвалення (такрір), образ (Васфі) або дія (філь) пророка Мухаммада, сума яких утворює Сунну, що є авторитетною для всіх мусульман і складову одну з основ шаріату.

14. Фікх — ісламська доктрина про правила поведінки мусульман (юриспруденція), ісламський комплекс соціальних норм (мусульманське право у широкому сенсі).

15. Іджма‎‎ — узгоджена думка (рішення) авторитетних осіб з приводу питання, що обговорюється, одне з джерел мусульманського права (фікху).

16. Фетва — богословсько-правовий висновок в ісламі, зроблений для роз’яснення і практичного застосування якогось припису шаріату чи тлумачення якогось казусу з позицій шаріату. Вчений, який дає відповіді на питання релігійно-правового характеру називається факіхом (муфтієм).

17. Кияс - судження за аналогією, один з декількох джерел мусульманського права. Кияс дозволяє вирішити питання за аналогією з ситуацією, описаної в Корані і Сунні.

18. Урф - одне з джерел мусульманського права, являє собою звичайне право, складене з традицій і звичаїв.

19. Талак — пустеля у західному Нігері, а також в Алжирі і Малі. Складена піщаними дюнами.

20. Кісас - в мусульманському праві категорія злочинів, за які шаріат встановлює точну санкцію - кісас, що означає, за загальноприйнятим визначенням, "відплата ", тобто покарання, "рівне"за важкістю скоєння протиправних діянь. Основними злочинами даної категорії вважаються вбивство і тілесні ушкодження необоротного характеру.

21. Каффара – будь-яке спокутне дію, виконане замість скоєного гріха відповідно до законів шаріату.

22. Муфтій — мусульманський богослов-правознавець у країнах Сходу, якому надано право розв'язувати спірні питання, тобто давати фетву. Також титул представника вищого мусульманського духівництва, що відповідає у християнстві титулу єпископа.

23. Фірма́н — це таємний наказ султана про військові походи на певну країну. Фірман є таємницею для того, щоби напасти раптово.

24. Вакуф — у країнах ісламу, в т.ч. у Османській імперії та Кримському ханстві земля чи інші джерела прибутку, які після смерті заповідача передавалися з побожною метою на доброчинні справи.

25. Люй – це кримінальні закони.

26. Лін – це адміністративні закони.

27. Ко – доповнення та зміни до кримінальних і адміністративних законів.

28. Ші – положення про застосування законів .

29. Сяо – концепція синівської шанобливості, поваги до батьків і до старших взагалі в конфуціанстві.

30. П’ятідвірка - фіскальна система. У сільській місцевості засновувалися громади з п'яти дворів, всі члени яких відповідали один за одного.

31. Сьоґунат — самурайський уряд, який очолює сьоґун.

32. Сьо́ґун — найвища військова посада у домодерній Японії. Голова самурайського уряду. Відповідає «маршалу» у західних і «гетьману» у східноєвропейських арміях.

33. Ріцу - одна зі шкіл Нарського буддизму, в якій велике значення має вивчення та опис заповідей (яп. "Ріцу").

34. Бакуфу - спочатку польова ставка командувача армією - сьогуна, потім з переходом сьогуна в якість неофіційного військового диктатора країни стала фактично урядом.

35. Дзіто́ — назва посади завідувачами приватними або суспільним господарством у традиційній Японії 11 — 19 століття.