3. Способи забезпечення виконання зобов’язань за контрактом.

Загальновідомі такі способи забезпечення зобов’язань за контрактом

1.Неустойка

2.Завдаток

3.Застава

4.Поручительство

5.Банк.гарантія

6.Резервування права власності.

Неустойка визначена в контракті чи в законі сума , яку боржник зобов’язанний сплатити кредитору при виконанні завдань.

Види неустойки :

1.За законодавчими актами:

* законна

* контрактна

2.За відшкодуванням збитків:

* залікова

* виключна

* штрафна

* альтернативна

Залікова неустойка - кредитор має право вимагати від боржника сплати неустойки , відшкодування збитків, але тієї частини, що не покрита сумою неустойки.

Виключна неустойка - кредитор має право отримати з боржника тільки суму неустойки

Штрафна неустойка - кредитор має право отримати з боржника всю суму неустойки та повне відшкодування збитків.

Альтернативна неустойка - кредитор має право на свій вибір отримати або суму неустойки або суму відшкодування збитків.

Завдаток - грошова сума , що видається з одним із контрагентів у рахунок майбутніх платежів за контрактом іншому контрагенту, як доказ укладання контракту та забезпечення його виконання.

Застава – відокремлення боржником конкретного майна , яке переходить у володіння кредитора для забезпечення першочергового задоволення його можливих умов.

Поручительство - це зобов’язання поручителя відповісти перед кредитором за виконання контрактом боржником при його неналежному виконанні.

Банківська гарантія – письмове зобов’язання банком , яке видається на прохання оплатити кредитору згідно умов гарантії грошову суму (письмова вимога кредитора про її сплату)

Резервування права власності – у контракті робиться застереження за збереження за продавцем права власності на проданий товар, до той момент поки покупець не здійснить останній платіж згідно з контрактом.

Тема 4. Умови та способи платежів у міжнародній торгівлі

1. Умови платежів та розрахунків за експортно-імпорт­ними операціями.

2. Способи міжнародних платежів.

3. Загальний порядок подання в банк розрахункових доку­ментів.

4. Загальні правила оформлення документів. Контрольні запитання.

1. Умови платежів та розрахунків за експортно-імпортними операціями

Жодна країна світу сьогодні практично не в змозі налагодити виробництво всіх без винятку товарів споживання і виробничої спрямованості, щоб задовільнити свої потреби. Звідси випливає необхідність налагодження міжнародних зв'язків, міжна­родного розподлу праці, міжнародної торгівлі.

Торгівля, зазвичай, не може існувати без розвинутої системи розрахунків між її суб'єктами. Міжнародна торгова спільнота, як вже зазначалось, розробила правила по контрактних гарантіях, умови та порядок здійснення платежів.

Умови платежів контрактів - це комплексне поняття, зміст якого відповідає характеру платіжних зобов 'язань, термінам розрахунків: гарантіям партнерів.

Умови платежів контрактів охоплюють визначення: способу здійснення платежів; засобів платежів; форм розрахунків.

У контракті встановлюються умови перерахунку: курс відповідного виду платіжного засобу - телеграфного, електронного, банківського переказу за платежами, векселями чи без них; час корегування (наприклад, на передодні або в день плате­жу) на відповідному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни); обумовлюється курс за яким здійснюється перерахунок: як правило, це середній курс дня, іноді курс продавця або покупця на час відкриття або закриття валютного ринку.

Важливе значення має час перерахунку. Його неправильне вста­новлення може призвести до великих втрат у наслідок зміни валют­них курсів. Однією з найбільших помилок, яка часто трапляється, є перерахунок валют за курсом дня укладення контракту. У разі не стабільності валюти платежу та її тенденції до девальвації, експор­тер може зазнати великих збитків у момент платежу Незбіг валюти ціни і валюти платежу - один з найпростіших методів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (наприклад, англійський фунт стерлінгів) знизився, то сума платежу ( у євро) пропорційно зменшується, і навпаки. Для експортера (кредитора) існує ризик зниження курсу валюти ціни, а для імпортера (боржника) ризик її підвищення.

Окрім правильного вибору валюти ціни і валюти платежу, підприємства, фірми можуть використовувати й інші засоби, спрямовані на страхування валютних ризиків. До таких засобів відносять:

- можливість зміни терміну платежу за контрактом;

- збалансованість грошових вимог і зобов 'язань;

- валютно-товарні застереження;

- бартерні угоди;

- включення розмірів можливих збитків у ціну.

Крім того, активну участь у процесі страхування валютних ризи­ків беруть банки, які здійснюють хеджування шляхом укладення форвардних і опціонних угод, а також обліково-дисконтних, факто­рингових, і форфейтингових операцій, які захищають клієнта не тільки від ризику валютних коливань, а й від неплатоспроможності боржника.

Валютні умови передбачають визначення валюти ціни (валюти, в якій ціна буде зафіксована в контракті) і валюти платежу (валюти, в якій покупець практично буде здійснювати платіж), а також способів уникнення можливих валютних ризиків.

До числа валют, що найчастіше використовується в міжнародних розрахунках, відносяться долар СІЛА (60% міжнародних розра­хунків), євро - 20%, фунт стерлінгів -7,5%, швейцарський франк і японська єна.

Фірми-експортери товарів та інші юридичні і фізичні особи, що експортують послуги, потребують як національну валюту, так і іноземну, необхідну для платежів за кордон.

Для забезпечення обміну національних валют на іноземні існує валютний ринок, на якому валюти, подібно товарам, мають свою ціну.

Ціна одної валюти, виражена в ціні іншої валюти, називається валютним курсом.

Встановлення курсу іноземних валют в національній називається котируванням валют. Застосовуються два види котирування валют: пряме і зворотне. Пряме котирування, застосовується майже у всіх країнах світу. 1,10, або 100 грошових одиниць іноземної валюти виражаються в націо­нальних грошових одиницях. Наприклад, 1 долар США дорівнює 5,05 українських гривень (на 01 липня 2005р.).

При зворотньому котируванні, що застосовується у Великоб­ританії і частково в США, - одна національна грошова одиниця виражається в одиницях іноземної валюти. Наприклад, у Великобри­танії 1 фунт стерлінгів рівний 1,44 доларів США.

Торгівля іноземною валютою здійснюється банками, які встановлюють курс продавця і курс покупця.Різниця між курсами (маржа) складає прибутки чи збитки банку з операцій купівлі-продажу іноземної валюти.

Курс продавця - це курс, за яким банки продають іноземну валюту за національну.

Курс покупця - це курс, за яким банки купують іноземну валюту за національну.

При прямому котируванні курс продавця більш високий, ніж курс покупця. Умови платежів в міжнародних договорах обумовлюються індивідуально. Вибір способів та умов міжнародних розрахунків залежить від сили партнерів на ринку. Важливо дійти згоди з питань: коли потрібно здійснити платіж: (до, під час або після поставки товару); яким чином потрібно здійснити відповідний платіж; де він мав бути здійсненим.

Умови платежу визначають в контракті наступні моменти: спосіб платежу; засоби платежу; форми платежу.

Засоби платежу - це платіжні інструменти, гроші, які опосередковуються конкретними валютами. Установлюючи ціну товару, обов'язково необхідно указати на грошові одиниці, в яких вона обчислюється. Таку функцію в міжнародних розрахунках виконує валюта країни-експортера, країни-імпортера, іншої країни або вільно конвертовані резерви валюти: долар США, євро, японська єна, швейцарські франки, У англійські фунти стерлінгів та ін. Разом з тим валюта ціни товару і валюта платежу можуть не збігатися (або збігатися частково). У зв'язку з цим виділяються поняття "валюта контракту " та "валюта платежу ".

"Валюта контракту" -це валюта, в якій установ­люється ціна товару в міжнародному контракті.

"Валюта платемсу " - це валюта, в якій, за згодою контра­гентів, здійснюється фактична оплата товару.

Але, зазвичай, валютні курси коливаються, тому номіналам цін можуть відповідати різні реальні вартісні величини, що означає (за умов відкритої валютної позиції) виграш для однієї сторони контракту та програш для іншої. Для того, щоб запобігти валютним Ризикам, застосовуються валютні застереження, які фіксують курс однієї валюти стосовно іншої. Це відбувається за умов, коли валюта

контракту не збігається з валютою платежу, а також при укладену та конвертації мультивалютних контрактів.