З використанням банківської кредитної картки

Взаєморозрахунки за пластиковими картками регулюються чинним законодавством України, правилами міжнародних платіжних систем та договорами з банками-емітентами.

Тема 7. Валютні ринки

1. Загальна характеристика валютних ринків.

2. Види та спеціалізація валютних ринків.

3. Учасники валютних ринків.

4. Сучасні тенденції розвитку валютного ринку.

5. Валютний ринок України

1. Загальна характеристика валютних ринків

Формування світового ринку, розвиток системних міжнародних економічних зв'язків, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків, посилення концентрації і централізації банківського капіталу стали найважливішими передумовами виникнення і подальшого розвитку міжнародних валютних ринків.

Валютний ринок - це система економічних та міжна­родних організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів у іноземних валютах.

На валютному ринку здійснюється широке коло валютних опера­цій з міжнародних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покуп­цями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами.

Суб’єкти міжнародного валютного ринку:

• валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж

• комерційні банківські установи, брокерські контори, які акумулюють валютні кошти ї забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків, у тому числі міжнародної торгівлі

• державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн

• юридичні та фізичні особи, які працюють з міжнародними валютними ринками через посередників, тобто через комерційні банки.

Основними суб'єктами валютних ринків є транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використо­вують сучасні автоматизовані телекомунікаційні платіжні системи та супутникові безпровідні засоби зв'язку.

Банки та інші учасники міжнародного валютного ринку пов'язані між собою у режимі реального часу. За допомогою мережі кореспон­дентських рахунків банки здійснюють переведення платежів від імпортера до експоріра, а сучасні електронні й телекомунікаційні можливості дозволяють переказувати валютні кошти в міжконтинен­тальному просторі в режимі реального часу.

Найпоширенішою міжнародною торгівельною валютою є долар США. Значним попитом користуються вільноконвертовані валюти провідних країн світу: => євро, => англійський фунт стерлінгів, => швейцарський франк, =>японська єна, => канадський долар.

Долар США є головною міжнародною резервною валютою, світо­вою валютою. На долар припадає близько 60 % міжнародних розра­хунків та інвестицій.

Міжнародні валютні ринки є складовою ланкою світового госпо­дарства, чутливо реагують на зміни в економіці та політиці, а також зворотньо мають значний вплив на них.

Структура валютного ринку кожної держави залежить від еконо­мічного розвитку, державної політики, валютного регулювання, яке здійснюється 3 метою рівноваги платіжного балансу та підтримки стабільності валютного курсу.

Територіально валютні ринки тісно співпрацюють з великими банківськими та валютно-біржовими центрами. Встановлений на них курс згідно попиту і пропозиції називається офіційним курсом.

Найбільшим у світі центром торгівлі валютою є Нью-Йорк, який працює цілодобово в мультивалютному. США не має валютної біржі, тут валютою торгують на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який служить основою для встанов­лення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів. Інші великі фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Сан-Францис­ко, Новому Орлеані, Чикаго. Великобританія та Швейцарія також не мають валютних бірж, але це не впливає на масштаби валютних операцій та цілодобовий рух капіталу в цих країнах. Франція та Австрія мають по одній валютній біржі, Італія та Німеччина - по декілька валютних бірж.

Найбільшим та найвідомішим у всьому світі є Лондонський валютний ринок.

На початку XXI ст. сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки :

• Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на Майні, Парижі, Цюриху);

• Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі);

• Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).

Річний обсяг угод на вказаних валютних ринках перевищує 250 трлн. доларів. На цих ринках котируються провідні валюти світу.

Їх операції не є об'єктом державного валютного та податкового регулювання даної країни.

Євроринок - це валютний ринок, на якому операції з різни­ми фінансовими інструментами здійснюється у євровалютах.

Основні сектори євроринку:

1. єврогрошовий ринок

2. ринок банківських євро кредитів

3. ринок капіталів

Єврогрошовий ринок— це, власне, ринок євровалют, де представлені короткострокові (до одного року) міжбанківські депозити.

Ринок банківських єврокредитів – це середньострокові (2-10 років) кредити, які оформлюються кредитними угодами.

Ринок капіталів - сьогодні представлений в основному ринком єврооблігацій, але існують також євроакції. євровскселі га ін.

Ринок євровалют і ринок єврооблігацій дуже залежні один під одною.

На євроринку банківських кредитів надаються середньо- ти довгострокові кредити зі змінною (плаваючою) ставкою, так звані ролловерні (ролл-оверні), або відновлювальні (револьверні) кредити. За цими кредитами кожні три або шість місяців відсоткові ставки переглядаються залежно від базової ставки. Базовою ставкою, що використовується в еврокредитах, є середні ставки, за якими першокласні банки надають позики у євровалютах іншим першокласним банкам шляхом розміщення в них депозитів. До базових належать ставки ЛІБОР (London Interbank Offered Rate), ПІБОР (Paris Inter bank Offered Rate), СІБОР (Singapur Interbank Offered Rate) та ін. Ставка, що реально сплачується позичальником, розраховується додаванням до базової ставки маржі за ризик і комісійних за надання позики. Ці єврокредити найчастіше надаються в межах банківських синдикатів та пулів на термін 2-10 років у розмірі від 20-30 млрд. доларів.

Євровалюти - це іноземні валюти, в яких банки здійснюють безготівкові операції між межами країн-емітентів цих валют. Порів­няно з національними валютними ринками характерними рисами ринку євровалют є:

• великі розміри та відсутність чітких кордонів. Ринок євро валют охоплює приблизно 500 провідних банків, розташованих у фінансових центрах різних континентів;

• інституційна особливість ринку - виділення категорії евробанків і міжнародних банківських консорціумів;

• універсальність ринку. На ньому здійснюються конверсії депозитні, кредитні та інші валютні операції;

• існування специфічних відсоткових ставок, відносно самостійних щодо національних ставок. Складовими ставок евроринку є постійний елемент — надбавка «спред» (премія за банківські послуги) та змінний елемент ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР та ін.

• спрощена процедура здійснення угод (вони можуть укладатися по телефону, факсу, електронній пошті з обмінам у той же Щень підтвердженням; не вимагається забезпечення, гарантією авторитет банку);

• відсутність державного контролю за діяльністю євроринку; більша прибутковість операцій у євровалютах, ніж у національних валютах;

• ставки по євродепозитах вищі, а по еврокредитах нижчі, окільки відсутня система обов’язкового резервування коштів для євродепозитів і не стягуються податки на відсотки, отримані тами за наданими єврокредитами.

Однією із складових світового фінансового ринку є ринок капіталів, на якому формуються попит і пропозиція на середньострокові та довгострокові фінансові активи. На ринку капіталів оберта­ються цінні папери (акції, облігації, похідні цінні папери (деривативи), векселі, депозитарні розписки) терміном більше одного року. До світового ринку капіталів належать, зокрема, ринок єврооблігацій, ринок євроакцій, ринок євровекселів та євроринки інших фінансових інструментів, які обертаються більше одного року. Ринок євровекселів почав формуватися 1981 р. з появою коротко- та довгострокових євровекселів.

Па світовому ринку облігації обертаються два види цінних пааперів: іноземні облігації та еврооблігації. Основна відмінність ніж ними у тому, що перші продаються на певній біржі, тоді як другі не обов'язково котируються у певному географічному місці. На сучасному етапі емісія єврооблігацій значно перевищує емісію іноземних облігацій.

Іноземні облігації - це цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі в національній валюті їх емісія регламентується законодавством по цінних паперах країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків.

Залежно від країни емісії іноземні облігації можуть маги спеціальні назви: Yankee Bonds у США, Samourai Bonds в Японії, Bulldog Bonds у Великобританії. Chocolate Bonds - у Швейцарії.

Єврооблігації є борговими зобов'язаннями, що випускаються позичальником для отримання довгострокової позики на євроринку Як правило, такі облігації розміщуються одночасно на фінансовій ринках декількох країн. Валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною, хоча для окремих кредиторів може бути її національною. Гарантійне розміщення єврооблігацій здійснюється емісійним синдикатом.

Різновиди єврооблігацій

—► звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики

—► облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використовується у період різких коливань відсоткових станок)

—► облігації, що конвертуються в акції: цей вид облігації приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника

—► облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховують я при встановленні емісійного курсу; за певних умов так облігації надають їх власникам додаткові пільги

—► облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій

Ринок євроакцій з'явився 1983 р. На ньому обертаються акції, які можуть котируватись як на своєму національному ринку, так і (у певних випадках) на інших ринках, куди вони були допущені Підприємство може розмістити на євроринку весь випуск своїх акцій або його частину.

Ринок євроакцій відрізняється від національних ринків акцій та іноземних ринків акцій. В останньому акції емітуються та котиру­ються в конкретному іноземному фінансовому центрі.

Євроакції продаються на євроринку і котируються у якому-небудь фінансовому центрі офшор (переважно у Лондоні, меншою мірою - у Люксембурзі та Сінгапурі); вони реалізуються міжнародними банківськими синдикатами і, як правило, купуються за євровалюти

Механізм валютних ринків створює умови для валютних спекуляцій, оскільки дає змогу проводити угоди за відсутності валюти.

Рух валютних і фінансових потоків на міжнародних валютних ринках відбувається шляхом :

> валютних операцій;

> закордонного валютного інвестування; У внесків у міжнародні організації;

> розрахункового і валютно-кредитного обслуговування купівлі продажу товарів та послуг;

> перерозподіл національних доходів у вигляді допомоги країнам, о розвиваються, і

В результаті валютних спекулятивних операцій, особливо шляхом віртуального бізнесу, який приносить мільярдні доходи для окремих держав, утворюється позабанківська емісія електронних грошей, яка згубно впливає на слабкі валюти, підриває стабільність валютно-економічного становища окремих держав, світової економіки та світової валютної системи в цілому. Стихійний наплив і відплив електронної валюти в режимі реального часу викликають ланцюгову акцію валютних криз, є важливою проблемою при врегулюванні інфляції та економіки держав.

Головні функції валютних ринків

—► забезпечення кредитування в іноземній валюті

—► забезпечення здійснення міжнародних розрахунків

—► диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав

—► забезпечення здійснення міжнародних розрахунків

—► вплив на державне регулювання національної економіки й узгодження валютної політики на рівні світового госпо­дарства.

Характерні риси міжнародного ринку обміну валют

1. ліквідність. Величезні обсяги грошових коштів, що обертаються на ринку, та велика кількість його учасників обумовлюють можливість у будь-який момент купити аби продати практично необмежену кількість валюти; спред між ціною купівлі та продажу становить 0.001-0,05%

2. доступність. Ринок працює 24 години на добу шість днів тиждень

3. прозорість. Більшість учасників ринку дізнаються про події, одночасно, що ставить всіх їх у рівні умови. Основні економічні показники регулярно публікуються, їх можна спрогнозувати

4. прогнозованість. Методи наукового та технічною аналіз} дають змогу оцінити можливий розвиток події

5. термін виконання угоди. З моменту прийняття рішення щодо купівлі-продажу відповідної валюти до його реалізації проходить 20-60 секунд