2. Господарство античної Греції.

Новий період, відомий під умовною назвою античний хронологічно охоплював першу половину І тис. до н. е.— першу половину І тис. н. е. Рабовласництво досягло повного розквіту. Переважало боргове рабство, була знищена община, використання рабської праці стало більш різнобічним і продуктивним. Рабство перетворилося на класичне.

У І тис. до н. е. біля Греції життя звело народи трьох континентів — Європи, Азії та Африки, і це сприяло взаємодії різних культур. У Греції були зручні бухти, природні багатства, будівельні матеріали. Це сприяло ранньому розвитку ремесла і торгівлі. Греки стали ремісниками і крамарями в період, коли народи інших країн ще займалися полюванням, скотарством або, у кращому випадку, землеробством.

У VIII — VI ст. до н. е. прогрес у землеробстві привів до відокремлення ремесла від сільського господарства та розвитку торгівлі між окремими районами Греції. Розвиток обміну зумовив появу грошей, торгового капіталу, купців.

Греки виплавляли залізо та інші метали. Розвивалося будівництво жител, ткацтво, кораблебудування. У спеціальних майстернях по всій країні виготовляли кераміку. Зростали міста. Нові споруди будувалися з каменю, а не з дерева, як раніше.

Повільніше розвивалось сільське господарство, в якому панувало двопілля. Розвиток ремесла призвів до спеціалізації виробників. З'явилися художники, різьбярі, малярі, ливарники. Окремі міста-держави стали спеціалізованими. У результаті відокремлення ремесла від сільського господарства, диференціації у розвитку виробництва виникла потреба в обміні товарами. Широко застосовувалися гроші. Швидко розвивалися мореплавство і кораблебудування. Грецькі малоазіатські міста стали великими центрами середземноморської торгівлі.

Два стани суспыльства — вільних громадян і невільників.

Значне місце в господарстві Греції займало виплавляння металів. Надзвичайною якістю славилася грецька кераміка. Ці вироби експортувалися в інші країни. Славилися й грецькі тканини, які виготовляли вільні жінки і рабині.

Широкого розвитку набули в грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Зовнішня, морська торгівля, на відміну від внутрішньої, набула значного розвитку. Товари у паках на ослах і мулах доставлялися з великими труднощами.

Але нескінченні війни між грецькими містами, боротьба між демосом і аристократією, рабами і рабовласниками паралізували економічне життя країни — сільське господарство, ремесла, торгівлю.

3. Розквіт та занепад господарства античного Риму.

В економічному житті Стародавньої Італії вирішальна роль належала с/г. Юридичним власником землі виступала держава. Проте з часом відбувався процес передачі її у приватну власність — патриціям, а також вершникам. Форми земельної власності пройшли складну еволюцію від вілли до величезних латифундій з десятками тисяч гектарів землі і на початку н. е. трансформувалися у невеликі ділянки землі (парцели), які надавалися колонам - землеробам, вільновідпущеним рабам та іншим дрібним власникам на основі оренди. Право приватної власності на землю гарантувалося римським законодавством та державою.

С/г було багатогалузевим. Провідна роль належала виноградарству, городництву, садівництву. Розвивалося тваринництво, птахівництво, вирощувалися зернові та технічні культури.

Впродовж існування Стародавнього Риму сільськогосподарські знаряддя праці та агротехніка постійно вдосконалювалися і досягли високого рівня. Успішно розвивалася агротехнічна наука.

Значних успіхів було досягнуто в ремеслі. Відомими далеко за межами Римської держави були зброярі, які виготовляли найсучаснішу зброю. Славилася будівництвом та утриманням доріг, які зв'язували Рим із провінціями.Розвивалося суднобудування. Високого рівня досягла технологія виплавки металів, виготовлення різних предметів з міді, бронзи, заліза та благородних металів. Обробка каменю, граніту, мармуру, а також різьба по них були предметом гордості римських майстрів.

Ремесло Стародавнього Риму мало географічну та галузеву спеціалізацію. Рим був відомий текстильними та шкіряними товарами.

В місті була велика кількість майстерень, в яких виготовляли вовняні тканини, лампи з бронзи і глини, залізні та скляні вироби тощо. Виявили ювелірні, парфумерні, скульптурні майстерні. Колегіальне об'єднання майстрів-виробників за професіями.

Успішно розвивалася торгівля, яка приносила більше прибутків, ніж ремесло. Добре розвинутою була внутрішня торгівля, зосереджена в містах на місцевих ринках, які згодом стали спеціалізованими. Поступово сформувалися великі ярмарки. Після об'єднання під владою Риму всього Середземномор'я успішно розвивалася зовнішня торгівля. Надзвичайно активною морська та караванна торгівля з провінціями. Товари привозились з багатьох країн: з Сірії, Єгипту, Північної Африки, Іспанії, Галлії, Германії, Британії . Незважаючи на піратські напади, розбій, успішно розвивалася торгівля Риму з Індією та Китаєм. Торгівля сприяла впливу високо розвинутої римської культури на тогочасний світ.

В Стародавньому Римі існувала досить розвинута грошова система. Римляни відливали мідні монети. Поруч з римськими використовувалися срібні монети драхми грецької чеканки з римською печаткою. Найпоширенішою грошовою одиницею був сестерцій. В останній період існування Римської держави в обіг були введені золоті монети. Рим поступово перетворився у світовий центр грошових операцій. Розвивалася банківська справа. Розвиток товарно-грошових відносин сягнув найвищого рівня в І-ІІ ст. н.ери. Фінансова система Риму була добре розвинена. Причини, що зумовили розквіт античного Риму. Багатство та сила Римської імперії були зумовлені ходом історичного розвитку. Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їх культурну спадщину. Важливе значення мали внутрішні фактори: тривале існування правової системи, республіканського устрою, сильної держави, які гарантували права і свободи значної частини населення, перш за все право приватної власності. Велике значення в житті античного Риму мала освіта та наука.

У ІІІ-ІV ст. н. ери господарство Стародавнього Риму починає занепадати. Вичерпала себе рабовласницька система господарювання, відбувалися масові повстання рабів. Знизилася продуктивність праці. Дешева, разом з тим малоефективна праця рабів стримувала технічний прогрес.

Зазнала краху завойовницька політика Риму, припинилося регулярне поповнення гос-в рабами. Римська імперія об'єднувала різні народи, поступово почав проявлятися сепаратизм провінцій, ними ставало дедалі важче управляти, збирати податки і т. ін. Римська імперія втрачала свою економічну єдність. Постійно посилювався натиск варварів. Стародавні римляни залишили людству величезну спадщину, якою уміло скористалися перш за все європейські народи.