20. Характеристика розвитку економіки України в другій половині хх ст.

У 50-х — пер.пол 60-х років основні напрямки ек. політики в Україні залишалися практично незмінними. Однак після смерті Сталіна було зроблено спроби переглянути деякі аспекти ек.політики, не зачіпаючи при цьому основ тоталітарного суспільства.

Насамперед було розпочато реорганізацію управління промисловістю. На думку М. Хрущова, На території України було створено 11 раднаргоспів. Майже вся промисловість (90% підприємств) була підпорядкована Раді Міністрів УРСР, внаслідок чого зросла самостійність українських органів управління у прийнятті багатьох рішень. Тисячі заводів, позбувшись опіки центру, запрацювали на повну потужність. Почалося вир.багатьох типів нових машин, агрегатів, приладів. Темпи приросту промислової продукції у 50 —60-х років майже вдвічі перевищували ці самі показники за 1965—1985 рр. У цьому сенсі роки правління Хрущова були найдинамічнішими для розвитку укр.промисловості.

У 1965 р. до влади в СРСР прийшло нове керівництво, очолене Л. Брежнєвим. воно також розпочало з ек. Реформи яка повинна була забезпечити подолання збільшення потреби у капіталовкладеннях, незавершеність будівництва, масовий випуск товарів, диспропорція розвитку галузей господарства.На середину 70-х років радянська економіка повністю втратила притаманний для 50—60-х років динамізм, розвиваючись суто екстенсивними методами. Це вкрай негативно позначилося в першу чергу на Україні, природні і трудові ресурси якої були обмеженими і розвиток якої потребував інтен¬сифікації сусп. вир. Республіканська економіка стала заложницею ек. стратегії центру. Україна була перетворена на інтегральну частину "загальносоюзного народногосподарського комплексу", тут розміщувалися виробництва з незавершеним циклом, у т. ч. високотехнологічні. Традиційно розвинуті індустріальні галузі економіки республіки (видобуток вугілля і металевих руд,) швидко занепадали через брак нових технологій, ставали нерентабельними. Рівень спрацьованості основних виробничих фондів укр. промисловості був значно вищим, ніж загалом по СРСР, оскільки частка старих підприємств була вищою.

На середину 1980-х років криза в СРСР охопила-всі сфери життя. Рік у рік падав рівень життя населення. Ця критична ситуація і змусила нового генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова на квітневому партійному пленумі 1985 р. оголосити про зміну економічної, соціальної та зовнішньої політики. М. Горбачов проголосив курс на проведення політичних і економічних реформ.

Спроба економічних реформ не мала позитивного результату. Наслідком цього стало подальше падіння виробництва, продуктивності . Гігантськими темпами почав зростати внутрішній та зовнішній борг. На час, коли Україна приступила до становлення своєї державності, особливо помітно тривав спад виробництва в усіх галузях господарства. Відбувалося зниження прод.суспільної праці та падіння обсягів пром. продукції. Національний дохід у 1990 р. скоротився на 4%. Дефіцитом окрім промислових товарів стали м'ясо, молочні продукти.. Зростав "чорний ринок", значна частина продукції вивозилася за межі України. З метою подолання цих негативних явищ вживалися неординарні заходи. 1 листопада 1990 р. було запроваджено продаж продовольчих і промислових товарів за картками споживача з купонами.

. 21..Економіка незалежної України.

Розпад СРСР був зафіксований 1 грудня 1991 р. Але першим кроком до незалежної (як політично, так і економічно) держави України було проголошення “Декларації про державний суверенітет України” (16 липня 1990 р.) та прийняття “Акта проголошення незалежності України” (24 серпня 1991 р.). У спадщину від Радянського Союзу молода держава отримала “величезне нагромадження невирішених у минулих століттях і десятиліттях проблем та дуже мало такого, що допомогло б вистояти на важких поворотах історії національного відродження”. Українська економіка протягом багатьох років виконувала функції сировинного придатку; продукція, що вироблялася для кінцевого споживання, не перевищувала 1/3 від загального виробництва в республіці. Союзним урядом, особливо у 70-80-ті роки, постійно обмежувалися капітальні вкладення, необхідні для ефективного функціонування економіки республіки, відбувалося постійне “старіння” основних фондів, знижувався коефіцієнт їх придатності, що стало однією з основних проблем української економіки, особливо помітних в умовах розбудови незалежної держави. Крім того, незалежна Українська держава отримала у спадок істотно деформовані пропорції у розвитку найважливіших галузей народного господарства, відставання сільського господарства, що базувалося на інвестиційній політиці “за залишковим принципом”. У промисловості також спостерігалися негативні тенденції. Структура останньої, що склалася у довоєнний період, мало чим змінилася: переважали виробництво електроенергії, вугілля, чавуну, сталі, прокату чорних металів, коксу, мінеральних добрив, тобто практично були відсутні сучасні наукоємні виробництва, щоправда, за винятком військово-промислового комплексу. Негативні тенденції української економіки в момент переходу до незалежності посилювалися вичерпаністю природних ресурсів, які тривалий час забезпечували потреби всього Радянського Союзу, практичною відсутністю власних запасів енергоносіїв (нафти та газу), що робить її економіку залежною від постачань цих важливих ресурсів. В умовах Радянського Союзу це відчувалося не дуже помітно, адже величезні ресурси Сибіру та інших регіонів СРСР були цілком доступними і для українських споживачів. Але в незалежній державі, коли за енергоносії почали розплачуватися за світовими цінами, цей фактор дуже болюче вдарив по її економіці.