16. Проаналізуйте конституційні засади взаємовідносин вищих органів влади в парламентарних монархіях.

• Парламентська монархія – монарх не наділений реальними владними повноваженнями в управлінні державою, але зберігає за собою представницькі функції. (Англія, Японія, Іспанія, Швеція)

Парламентарная монархия характеризуется тем, что монарх не обладает реальними полномочиями по управлению государством. Его полномочия носят в основном представительный характер. Кроме того, он обладает своеобразной функцией государственного нотариуса, скрепляя своей подписью все важнейшие государственные акты. При этом его полномочия ограничиваются формальной проверкой правильности оформления акта. Влиять на материальное содержание того или иного документа монарх, как правило, не может. В силу этого, а также исходя из принципа "монарх не ответственен" (монарх не может нести политическую и юридическую ответственность за свои действия), подпись монарха обязательно нуждается в контрасигнации (т. е. должна предварительно скрепляться подписью премьер-министра или ответственного министра). На практике все акты монарха готовятся правительством. Монарх скрепляет своей подписью и законодательные акты, однако правом вето в отношении принятых парламентом законов он, как правило, не обладает.

17. Висвітліть конституційні принципи унітаризму.

Унітарна держава – це єдина, ціла держава складові частини котрої не наділені політичною самостійністю.

Ознаки:

1. Правовий статус адміністративно-територіальних утворень визначається центральною владою;

2. Центральна влада контролює діяльність органів державної влади на місцях;

3. Єдина конституція і єдина правова система;

4. Єдине громадянство;

5. Єдина система вищих органів держави;

6. Єдина судова система.

Три різновиди Унітарних держав:

1. Централізована унітарна держава (Польща, Болгарія, Судан);

2. Відносно децентралізована унітарна держава (Франція);

3. Децентралізована унітарна держава. (Великобританія).

18. Визначте конституційні принципи організації влади в федеративних державах.

Федерація – це союзна держава, котра складається з декількох державних утворень, що наділені особливим політико-правовим статусом.

Ознаки:

1. Суб’єкти федерації наділені значною політичною самостійністю;

2. Територія федерації складається з території суб’єктів. Суб’єкти не наділені правом сецесії – це право добровільного виходу зі складу федерації;

3. Суб’єкти федерації не наділені суверенітетом і не являються суб’єктами міжнародного публічного права;

4. Допускається існування поруч із загально федеральною конституція суб’єкта федерації;

5. Дворівневе громадянство;

6. Паралельно із федеральною системою державних органів влади існує система органів влади суб’єкта федерації;

19. Розкрийте конституційні принципи взаємовідносин федеральних органів влади та суб’єктів федерації в сучасних федераціях.

Найважливішим питанням є розмежування компетенції між союзом та його членами.

1. Виключна компетенція союзу;

2. Виключна компетенція суб’єкта федерації;

3. Сумісна компетенція суб’єкта та федерацій;

4. Залишкова компетенція.

20. Розгляньте ознаки персональної та корпоративної автономії в зарубіжних країнах.

Залежно від того, компактно чи розрізнено проживають етнічні й інші спільноти, а також від інших обставин, у зарубіжній літературі використовуються три характеристики автономії: персональна, корпоративна і територіальна.

Персональна автономія створюється, коли окремі етнічні групи, національні меншості проживають розрізнено (наприклад, в Австрії, Угорщині) і створюють свої об'єднання, які в основному займаються питаннями культури, побуту, але можуть брати участь у політичному житті шляхом представництва (з правом дорадчого голосу) при деяких центральних органах держави.

Корпоративна автономія пов'язується з існуванням лінгвістичних спільнот, для яких нерідко резервується визначена частка місць у державному апараті, а державні чиновники інших етнічних груп, що працюють у цьому районі, повинні знати мову і побут місцевого населення, яке проживає невеликими етнічними групами разом з іншими народностями (існує екзамен з мов для державних службовців). Крім того судовий процес, викладання в школі можуть здійснюватися місцевою мовою. Таку форму автономії мають, наприклад, зареєстро­вані касти і племена в Індії.

21. Висвітліть конституційно-правовий статус адміністративно-територіальних одиниць в національно-територіальній автономії в зарубіжних країнах. Національно-територіальна автономія застосовується тільки у випадку компактного проживання національних меншин.

2 форми такої автономії:

1. політичну (законодавчу) - на конституційному рівні за органами автономії закріплюється право на видання місцевих законів з питань, які відносяться до її компетенції. Є обраний місцевий парламент, який формує місцевий уряд. Закони місцевого парламенту повинні відповідати загальнодержавним актам. Призначений центральною владою представник центру (губернатор, комісар) має право вето стосовно законів, прийнятих місцевим парламентом. Правовою основою діяльності автономних органів є Статут про автономію.

2. адміністративну – органи самоврядування також можуть прийняти нормативні акти з питань освіти, видання газет, радіомовлення та телебачення на місцевій мові. На місцевій мові ведеться судовий процес.

22. Встановіть, яким чином у сучасних конституціях регламентуються прийоми і способи здійснення публічної влади, властиві для демократичного режиму?

Головна особливість демократичного державного режиму полягає в тому, що формування політичної волі, що лежить в основі діяльності держави, йде "знизу вгору", тобто від індивідів і громадянського суспільства до державних інститутів, які приймають політичні рішення. Таким чином, демократичний державний режим передбачає широке і неодмінна участь народу в управлінні справами держави.

Конституції абсолютної більшості зарубіжних держав закріплюють приналежність державної влади народові: тільки народ визнається її носієм і володарем. Так, у ст. 3 Конституції Франції 1958 р. говориться про те, що "національний суверенітет належить народу". Аналогічна формулювання міститься в ст. 1 Конституції Італії. Основний закон ФРН наголошує, що "вся державна влада виходить від народу" (ч. 2 ст. 20). Це означає, що будь-яка влада повинна мати своїм джерелом волю народу; протизаконним, антиконституційним є будь-яка спроба узурпації влади - незалежно від того, виходить вона від певного шару (класу, групи) або від окремої особистості, - так само як і її незаконне утримання.

Дії будь-якого державного органу, будь-якої посадової особи має бути засноване на ясно вираженій волі народу. Ця воля може виявлятися безпосередньо (прямо) на референдумі або через голосування на виборах. Вона може проявлятися і опосередковано - через контроль виконавчої влади представницькими установами. Наявність демократичної легітимації - обов'язкова умова наділення того чи іншого органу держави або посадової особи владними повноваженнями. Цим пояснюється, зокрема, те, чому такі повноваження відсутні або сильно обмежені у глав держав в парламентарних республіках і парламентарних монархіях: причину слід шукати в недостатній демократичної легітимації.

Ідейним фундаментом демократичного державного режиму є доктрина політичної свободи. Вона лежить в основі сучасного трактування суспільного й державного договору. Окремо взятий і суверенний індивід існує первинно, незалежно від соціальних і політичних зв'язків, а держава виникає і функціонує в результаті волевиявлення цих індивідів, які вправі самостійно розпоряджатися своєю споконвічною волею і добровільно погоджуватися на її обмеження.

23. Визначте вплив політичних режимів на порядок організації та діяльності органів державної влади в зарубіжних країнах.

Демократичний

Ознаки:

4. Багатопартійність;

5. Розширена участь народу в управлінні державними справами;

6. Визнання принципів конституційності і законності при дотриманні верховенства конституції;

Різновиди демократичного режиму:

• Ліберальна демократія (режим невтручання) – обмеження волі держави, адміністративно-поліцейськими функціями, невтручання в економічне і соціальне життя суспільства. (США)

• Соціальна демократія – держава в своїй діяльності керується інтересами всього суспільства і активно регулює розподіл економічних благ. (ФРН, Швеція)

Авторитарний

Ознаки:

7. Ліквідація центральних і місцевих представницьких органів;

8. Відмова від принципу розподілу влад, посилення ролі виконавчої гілки влади;

9. Збільшення об’єму конституційних повноважень в руках формально легітимного глави держави чи уряду;

10. Відмова від принципів конституційності та законності;

11. Широке використання каральних методів;

12. Схильність до запровадження власної форми правління

24. Охарактеризуйте конституційно-правове регулювання референдуму і плебісциту в зарубіжних країнах.

Референдум – це звернення до виборчого корпусу, для кінцевого рішення законодавчого чи конституційного питання.

Плебісцити – це різновид референдуму, це опитування населення про політичну долю території на котрій воно проживає.

25. Проаналізуйте конституційно-правову регламентацію народної законодавчої ініціативи в зарубіжних країнах.

Народна законодавча ініціатива – це право, що надається законом встановленого числом виборців пропонувати парламенту прийняти, змінити або відмінити конституцію, закон чи інший НПА.

Проект закону можуть занести в нижню палату парламенту Австрії – 100 тис. виборців.

В Іспанії – 500 тис. виборців, Швейцарія – 100 тис. виборців.

26. Розкрийте конституційні принципи економічних відносин в демократичних державах.

Конституційне регулювання економічних відносин відбувається на основі двох економічних моделей:

1. Ринкова (ліберальна) – характерним є посилення ролі держави в сфері регулювання економічних відносин. В Європейських країнах є більш вираженою, а в США основна увага приділяється не конституційним а фінансовим методам регулювання.

Ознаки:

• Рівноправ’я всіх форм власності.

На конституційному рівні право приватної власності було вперше закріплено в ст.. 17 Декларації Прав і свобод 1789 р.

2. Соціальна (КНР, КНДР, Куба) – характерна чіткою градацію форм власності при чому державна власність захищена на конституційному рівні краще ст.. 7 Конституції КНР 1982 р. приватна власність не допускається (КНДР), або чітко обмежується і контролюється (Китай).

27. Висвітліть особливість регулювання економічних відносин в конституціях соціалістичних країн.

http://lection.com.ua/pravo/kpzk/konstitutsiyni-printsipi-ekonomichnoyi-organizatsiyi-suspilstva-konstitutsiyne-pravo-zarubizhnih-krayin

28. Проаналізуйте конституційні принципи соціальних відносин в зарубіжних країнах.

1. Відносини між працею і капіталом:

• Право на ведення колективних переговорів, та заключення угод між робітником і роботодавцем (Конституція Італії ст.. 39)

• Право на участь в управлінні підприємством (ст.. 46 конституція Італії 1947 р.)

• Право на соціальних конфлікт, котре реалізується у формі страйку чи локауту (ст.. 28 Конституції Швейцарії 1999 р.)

2. Відносини пов’язані із самим індивідом, якістю його життя і оточення:

• Конституційна охорона життя та здоров’я (ст.. 32 Конституції Італії);

• Право на працю;

• Право на освіту;

3. Відносини між групами людей котрі відрізняються за етнічними, релігійними та мовними ознаками, закріплюється основний конституційний принцип – рівноправ’я:

29. Назвіть конституційні принципи духовно-культурної сфери.

На відміну від ліберально-демократичних , соціалістичні конституції закріплюють соціальну структуру суспільства і відкрито підтримують окремий клас.

Доктринальна – це опирається на теорію Марксизму-Ленінізму згідно з котрою класова боротьба є головним фактором суспільного розвитку.

В країнах з ліберальною моделлю розвитку, - конституційно закріплюється соціальних характер держави. (ст.. 20 Конституції ФРН 1948 р.)

30. Охарактеризуйте ознаки процесу становлення інституту конституційних прав і свобод людини та громадянина.

2 концепції філософської думки:

1.Природно-правова – визнає права людини невід’ємними і невідчужуваними.

2.Позитивістська – права людини породжуються волею держави.

Ознаки: 1.На розвиток інституту конституційних прав і свобод впливає багато різноманітних факторів:економічний, політичний, нац.-етнічний, запозичення досвіду.

2.Поява нових прав і свобод зумовила хз гарантування державою на рівні Конституції.

31. Розберіть покоління прав і свобод людини та громадянина.

1 покоління – особисті права і свободи, які забезпечують свободу людини як члена громадянського суспільства; а також політичні права, які гарантують можливість брати участь в політ. Житті країни.

2 покоління – соц.-економ., культурні права.

3 покоління – «колективні» права, які захищають інтереси людини як члена спільноти.

32. Які риси притаманні ліберально-індивідуалістичній моделі конституційного статусу людини та громадянина.

1) невідємність і невідчужуваність прав і свобод людини.

2) в основі – концепція природних прав.

3) негативний спосіб формулювання прав і свобод

4) межі обмеження свободи чітко прописані в законі.

5) процесуальні гарантії прав і свобод (Біль про права 1791р.)

33. Надайте характеристику соціалістично-колективістської моделі конституційного статусу людини та громадянина.

1) природні права заперечуються.

2) Позитивістська теорія прав людини.

3) принцип рівності громадян.

4) розгорнуто закріплено соціальні та економічні права.

5) пріоритет інтересів колективу над інтересом особистості.

6) гарантії прав – матеріальні та політичні.

34. Висвітліть особливості мусульманської моделі конституційного статусу людини та громадянина.

1) Іслам – офіційна релігія

2) в обмеженому вигляді закріплено права людини, визнані світовим співтовариством.

3) здійснення конст. Норм можливе лише з дотриманням норм ісламу.

4) права в повному обсязі гарантуються лише громадянам

5) рівність чоловіків і жінок

6) суттєва увага приділяється правам, покликаним забезпечити гідність, соц. Та духовний розвиток.

35. Визначте риси ліберально-соціальної моделі конституційного статусу людини та громадянина.

1) природний підхід до прав людини

2) комплексно представлені права та свободи всіх поколінь.

3) Особисті права є природними, а соц., екон., духовні та культурні – позитивними.

4) Частина прав належить людині і гр.-ну, а частина – лише громадянину (право об’єднуватися в політ. Партії)

5) визначено осн. Способи та принципи набуття громадянства.

36. Охарактеризуйте ознаки основних (конституційних) прав і свобод людини.

37. Розберіть специфіку регламентації особистих (громадянських) прав і свобод в діючих конституціях XVIII-XIX ст., нових і новітніх Основних Законах.

Право на життя, на повагу до гідності, на недоторканність приватного житла, свобода слова та вираження переконань, свобода совісті та віросповідання, на пересування та вибору місця проживання.

38. З’ясуйте особливості визначення політичних прав і свобод в діючих конституціях XVIII-XIX ст., нових і новітніх Основних Законах.

Права визначаються у 2-х напрямах:

- право участі в діяльності держави та її органів через різні форми безпосередньої та представницької демократії (виборче право, пр.. на референдум, на петицію, на призначення на публ. Посади)

- право активної участі у житті суспільства (свобода союзів чи асоціацій, свобода зборів)

39. Яким чином врегульовані економічні права і свободи в діючих конституціях XVIII-XIX ст., нових і новітніх Основних Законах?

Право власності, право на працю і свободу підприємницької діяльності.

40. Проаналізуйте особливості регулювання соціальних прав людини в діючих конституціях XVIII-XIX ст., нових і новітніх Основних Законах.

Право на соціальне забезпечення.

41. Визначте поняття конституційних гарантій прав і свобод.

Конституційні гарантії – закріплені конституцією положення, котрі зобов’язують державу захищати права і свободи особи та судові гарантії, які охоплюють всю систему захисту прав.

- соціально-економічні

- політичні

- ідеологічні

- юридичні

42. Яким чином в зарубіжних конституціях визначені гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина?

Норми конституції, що встановлюють правила, процедури й інститути, котрі забезпечують процес здійснення людиною прав і свобод.

43. Охарактеризуйте конституційні засоби захисту і поновлення прав і свобод в зарубіжних країнах.

- повноваження ОДВ і посадових осіб, головною функцією яких є захист і поновлення прав і свобод людини

- «захисні» права: на самозахист, на суд. Захист, на адвокат. Допомогу, не свідчити проти себе, заборона повторного засудження.

44. Розкрийте сутність процедур habeas corpus, habeas data, mandato dе injuncao як конституційних гарантій захисту і поновлення основних прав людини.

Habeas Corpus – правила арешту та притягнення до суду обвинуваченого, надає право суду контролювати законність затримання та арешту громадян, а громадянам – вимагати початку такої процедури.

Habeas data - право любого человека (или гражданина) требовать в судебном порядке ознакомления с любыми касающимися его данными, хранящимися в любых архивах и учреждениях, включая архивы служб гос. безопасности; назван по анологии с английским институтом "Хабеас корпус".

45. Розберіть інституційні гарантій захисту і поновлення конституційних прав людини в зарубіжних країнах.

46. Які види виборів регламентуються в зарубіжних конституціях?

Очередные, внеочередные (досрочные), частичные (дополнительные) – при появлении депутатских вакансий.

47. Розберіть конституційно-правове регулювання виборів праймеріз в зарубіжних країнах.

Праймеріз — це висунення кандидата із застосуванням голосуван­ня виборців. Але на відміну від самих виборів на праймеріз обираються кандидати на виборні посади, які після цього балотуються у звичайному порядку (США).

48. Охарактеризуйте конституційні засади виборчого процесу в зарубіжних країнах.

Принципи виборчого процесу:

• Загальність

• Рівність

• Пряме і таємне голосування

Види виборчих систем: мажоритарна( абсолютної та відносної більшості), пропорційна (жорсткі та гнучкі списки), змішана.

49. Визначте зміст конституційних принципів виборчого права в зарубіжних країнах.

Загальність - Избирательное право формально провозглашается всеобщим,

но фактически оно ограничено участием в выборах только так

называемого "избирательного корпуса",

рівність - все граждане, удовлетворяющие требованиям из-

бирательных законов и не отстраненные от участия в голосовании

по формальным основаниям, имеют равные права и несут равные

обязанности как избиратели,

пряме і таємне голосування.

50. Висвітліть конституційно-правові засади підрахунку голосів виборців і розподілу мандатів за мажоритарною системою.

Обраним вважається депутат, який отримав більшість голосів виборців: мажорит. Система абсолютної більшості – переможець отримав на виборах більше половини голосів виборців (50%+1 голос); мажорит. Система відносної більшості – переможцю достатньо отримати більше голосів, ніж іншому претенденту, але не обов’язково більше половини.

51. Охарактеризуйте конституційно-правові засади підрахунку голосів виборців і розподілу мандатів за пропорційною системою.

Голосування здійснюється за партійними списками, причому кожен список отримує місця у виборчому органі пропорційно кількості отриманих голосів виборців. Распределение депутатских мест по пропорциональной сис-

теме осуществляется в соответствии с устанавливаемой сразу после

выборов избирательной квотой.

52. Розкрийте особливості застосування пропорційної системи з «відкритими списками» кандидатів на виборні посади.

Відкриті (гнучкі) списки – всередині списку виборець цифрами помічає свої преференції навпроти прізвища кандидата.

*Панашування – одночасне голосування за кандидатів з різних партійних списків (Швейцарія).

53. Висвітліть конституційно-правові засади підрахунку голосів виборців і розподілу мандатів за змішаною системою.

Поєднання пропорційної та мажоритарної виборчої системи (ФРН – бундестаг).

54. Які конституційно-правові механізми управління державними справами характерні для парламентаризму?

Парламентаризм – це система організацій та функціонування верховної державної влади, яка характеризується розподілом законодавчих і виконавчих повноважень при привілейованому становищі парламенту. Ознаки:

- контроль парламенту за виконавчою гілкою влади

-привілейоване положення депутатів та їх юрид. Незалежність від виборців.

53. Розкрийте конституційно-правове регулювання форм раціоналізованого парламентаризму.

54. Встановіть, яким чином у сучасних конституціях регламентується статус парламенту?

Термин "парламент" происходит от латинского слова "parlare",

что значит "говорить, разговаривать". Парламент — высший об-

щенациональный представительный орган государства. Во всех

современных конституциях он определяется как носитель верхов-

ной законодательной власти. Парламенты в

подлинном их значении возникли в буржуазном государстве.

Парламент – вищий виборний колегіальний загальнонаціональний представницький орган держави, наділений нормотворчими, фінансовими, контрольними та установчими повноваженнями.

55. Висвітліть конституційне регулювання структури зарубіжного парламенту.

- однопалатні

- двопалатні (бікамеральні – характерні для федерацій). Нижні палати формуються зазвичай непрямими виборами за пропорційною виборчою системою, а верхні – шляхом призначення або шляхом проведення прямих чи непрямих двоступеневих виборів.

В тех странах, где допускается досрочный роспуск парла-

мента, досрочно могут распускаться только нижние палаты.

Скаладові частини парламентів: партійні фракції (Фракции оказывают большое влияние на работу представительного органа — выработку повестки дня пленарных заседаний, направление прений, голосование, использование различных форм контроля за исполнительной властью. На уровне фракций ведутся переговоры об образовании правительства.); керівні органи (В странах с двухпалатной системой каждая палата

формирует свой руководящий орган.Руководство парламента (палат) осуществляется либо единолично председателем (спикером), либо коллегиальным органом(президиумом, бюро, комитетом, конференцией). Председательнижней палаты, вице-председатели, секретари либо коллегиальные руководящие органы образуются самой палатой); парл. Комісії і комітети ( постійні чи тимчасові, погождувальні, слідчі та ревізійні, галузеві тощо. Почти во всех двухпалатных

парламентах свои комиссии создает каждая палата, хотя могут

образовываться и объединенные комиссии. Наиболее распростра-

ненная среди последних — согласительная комиссия, задачей ко-

торой является выработка согласованных решений при возникно-

вении разногласий между палатами по тому или иному вопросу.

Постоянные комиссии имеются во всех парламентах, но помимоэтого в некоторых могут создаваться и временные комиссии для

рассмотрения конкретного законопроекта или иного вопроса либо

для подготовки сложных вопросов, относящихся к ведению не-

скольких комиссий (смешанные).

Состав комиссий (а соответственно и их председателей), как

правило, пропорционален численности парламентских фракций.).