6. Висвітліть конституційні засади функціонування засобів масової інформації.

Базовими положеннями конституційно-правового статусу ЗМІ є свобода масової інформації, заборона цензури, широкі права журналістів і неприпустимість зловживання свободою масової інформації.

Під свободою масової інформації у конституційному праві розуміють пошук, отримання, виробництво і розповсюдження масової інформації, заснування ЗМІ, володіння, користування і розповсюдження, а також технічне забезпечення виробництва і розповсюдження продукції ЗМІ[2]. До засобів масової інформації відносяться періодичні друковані видання (газета, журнал, альманах, бюлетень, поточний номер, які виходять у світ не рідше одного разу на рік); радіо-, теле-, відео- і кінохронікальні програми, а також інші форми періодичного розповсюдження масової, тобто призначеної для необмеженого кола осіб, інформації

7. Визначте принципи взаємин держави і церкви в теократичних і клерикальних державах.

Клерикалі́зм— політична течія, спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя. Його суть, однак, не зводиться лише до контролю релігійними діячами державної влади та переплетінні релігії з політикою, але, передусім, полягає у моделюванні структури суспільної свідомості громадян даної держави саме у контексті релігійних формул. Головним чином йдеться про неспроможність відділити мову внутрішнього релігійного світу від мови зовнішньої публічної влади. Таке зрощення релігійності і політики було і залишається дуже частим політичним явищем.

Клерикалізм – суспільно-політично практика здійснення церквою, релігійними політичними партіями та іншими релігійними організаціями системи заходів на конфесійній ідеологічній основі, спрямований на досягнення домінуючої ролі релігії й церкви в різних сферах суспільного життя.

Ознаками клерикальних держав є: релігія, яка має статус державної, обов’язкове вивчення релігійних догматів у школах, вищі посади обов’язково обіймають особи, які є послідовниками пануючої в країні конфесії, участь державних органів у релігійних церемоніях, залежність умов і безпеки проживання іновірців у цих країнах від загальної культури конкретного народу і правлячого режиму.

До цього типу держав належать:

- Скандинавські країни (лютеранство), в яких монарх формально є главою церкви;

- Велика Британія (англіканство, пресвітеріанство), монарх – також формально глава церкви;

- Ватикан, Ірландія, Аргентина, Парагвай, Болівія, Перу, Еквадор, Коста-Ріка, Гаїті, Екваторіальна Гвінея (католицизм);

- Греція (православ’я);

- майже всі мусульманські країни (іслам);

- Таїланд, Камбоджа, Бутан (буддизм);

- Непал (індуїзм, буддизм).

Крім того, Ватикан і Саудівська Аравія є теократичними монархіями, де глава держави – абсолютний монарх водночас є керівником релігійної конфесії загалом.

8. Розкрийте принципи взаємин держави і церкви в світських державах.

Світська держава - це держава, де основним принципом є відокремлення церкви від держави і школи від церкви(Конституції Італії (ст.7), Франції (ст.1)). Протилежністю світської держави є теократична держава, де державна влада

належить церковній ієрархії.

Світська держава - держава, що з'явилося в результаті відділення церкви, яке регулюється на основі цивільних, а не релігійних норм; рішення державних органів не можуть мати релігійного обгрунтування.

Законодавство світської держави може відповідати (повністю або частково) релігійним нормам; "світськість" визначається не наявністю протиріч з релігійними установками, а свободою від таких. Наприклад, заборона абортів є світською рішенням, якщо це обгрунтовується общегуманистическим міркуваннями (точніше - медико-біологічної доцільністю), а не релігійними передумовами.

У світській державі кожна людина має право розраховувати на те, що він зможе жити, не звертаючись до релігійних інститутів. Наприклад, укладення шлюбів та здійснення правосуддя є в ньому прерогативою держави. У світській державі послідовники всіх конфесій рівні перед законом.

Більшість мусульманських країн не відповідають критеріям світськості. Так, Іран і Саудівська Аравія офіційно є теократичними державами, в конституціях більшості арабських країн записано, що їх законодавство засноване на Корані і шаріаті, релігійна форма шлюбу є єдино можливою. В Малайзії в останні роки відбувся відхід від світської держави (з'явилася релігійна поліція, що розбирає справи мусульман). З держав з перевагою мусульманського населення світськими є, наприклад, Туреччина і низка країн СНД. Крім того, бувають випадки, коли держава має державну релігію і разом з тим проголошує себе світським (Англія, Данія, Єгипет, Туніс, Бангладеш тощо).

Не повністю релігія відділена від держави і в Ізраїлі.

9. Охарактеризуйте форми сучасної держави.

Форма держави визначає структуру і принципи взаємовідносин основних органів держави (парламент, уряд, глава держави, суд). Поділ держави на складові частини і юридичний статус цих частин, а також методи діяльності і характер її прямих та зворотних зв’язків з громадянами.

3-и елементи форми держави:

1. Форми правління;

2. Форми державного устрою (територіально-адміністративний поділ)

3.Політичний (державний) режим.

Форма правління – це елемент форми держави, котрий розкриває організацію верховної державної влади, правовий статус вищих державних органів, принципи взаємовідносин між ними, участь громадян у формуванні цих органів.

1. Монархія- це форма правління, де глава держави – монарх наділений особливим юридичним статусом, його повноваження мають певний характер (не походять від жодної гілки влади); монарх зазвичай наслідує свій пост і займає його до кінця життя.(абсолютна, обмежена(конституційна), дуалістична, теократична)

2. Республіка – форма правління у якій вищі органи державної влади обираються та змінюються, при чому тільки парламент обирається виключно народом.