
- •5. Проаналізуйте конституційно-правове регулювання статусу лобістів в зарубіжних країн.
- •6. Висвітліть конституційні засади функціонування засобів масової інформації.
- •7. Визначте принципи взаємин держави і церкви в теократичних і клерикальних державах.
- •Крім того, Ватикан і Саудівська Аравія є теократичними монархіями, де глава держави – абсолютний монарх водночас є керівником релігійної конфесії загалом.
- •8. Розкрийте принципи взаємин держави і церкви в світських державах.
- •Різновиди республіки:
- •10. Встановіть, яким чином у сучасних конституціях відбувається закріплення форм держави?
- •Парламентська республіка (фрн, Італія, Греція)
- •16. Проаналізуйте конституційні засади взаємовідносин вищих органів влади в парламентарних монархіях.
- •Три різновиди Унітарних держав:
- •56. Охарактеризуйте конституційну регламентацію порядку роботи зарубіжного парламенту.
ПМК Державне (конституційне) право зарубіжних країн
І модуль
1.Розкрийте поняття політичної системи у функціональному аспекті.
Політична система-принципи та норми, що лежать в основі утворення, діяльності, та взаємовідносин державних та недержавних інститутів політичної системи. Функціональний аспект розкриває особливості політичного режиму відповідної країни.
2. Визначте поняття політичної системи в інституціональному аспекті.
З точки зору інституціонального підходу політична система суспільства – це цілісна і упорядкована сукупність державних і недержавних інститутів , відносин і принципів, що покладені в основу політичного життя конкретної країни і беруть участь в ньому.
3. Визначте конституційні принципи функціонування політичної системи в демократичних країнах.
Влада народу (демократія);
Політичний плюралізм;
Рольова автономія усіх ланок системи;
Змагальність у політичному процесі згідно з принципом можливостей;
Самоврядування колективів;
Верховенства права.
4. Охарактеризуйте конституційні принципи функціонування політичних партій та професійних об’єднань.
Во-первых, конституция закрепляет место и роль партий в общественно-политической жизни. Важнейшей их функцией признается участие в подготовке и проведении выборов, содействие формированию воли избирателей. "Партии содействуют формированию воли народа" — сказано, например, в п. 1 ст. 21 Основного закона Германии. Партии способствуют "формированию народной воли и организации политической власти" — гласит п. 1ст. 47 португальской Конституции. Впрочем, некоторые конституции ставят вопрос шире, трактуя партии как "основной элемент политической Деятельности" (ст. 6 Конституции Испании), фиксируя, что партии "должны служить свободному функционированию демократического режима" (ст. 29 Конституции Греции). Последнее юридически легализует не только предвыборную активность партий, но и их повседневную работу, в том числе в
государственных органах.
Во-вторых, конституция закрепляет принцип свобідного образования и деятельности партий, как важнейшего критерия демократии (ст. 21 Основного закона Германии, ст. 4 Конституции Франции, ст. 47 Конституции Португалии, ст. 6 Конституции Испании и т. д.). Более того, органы конституционного надзора ряда стран (Верховный суд США в 1968 г., Конституционный сонет Франции в 1971 г.) в своих решениях специально подчеркивали, что свобода партийной деятельности является одной из "наиболее ценных свобод" западного общества.
В-третьих, конституция недвусмысленно формулирует условия, при которых политические партии могут пользоваться правом на свободную деятельность, т. е. фиксирует пределы пользования свободой. В качестве таковых указывается на необходимость соблюдать закон, "уважать принцип национального суверенитета и демократии" (ст. 4 Конституции Франции) или "основы свободного демократического порядка" (ст. 21 Основного закона
Германии), и, конечно же, партии должны быть сами демократично внутренне организованы.
5. Проаналізуйте конституційно-правове регулювання статусу лобістів в зарубіжних країн.
В стенах Конгресса действует несколько тысяч отдельных лиц, а также большое число частных организаций, профессионально оказывающих влияние на депутатов с целью принятия определенных законов. Считается, что такая деятельность не является нарушением независимости Конгресса, а приближает его к практическим потребностям заинтересованных лиц. В то же время известно, что лоббисты осуществляют не просто разъяснительную работу,
но нередко и откровенный подкуп депутатов. Специальный закон требует регистрации всех лоббистов и их организаций, а также предоставления полных отчетов об их финансовых операциях. Тем не менее периодически возникают скандальные разоблачения.
Правовою основою лобізму в більшості демократично розвинених держав є конституційне положення, згідно з яким кожний суб’єкт суспільних відносин має право захищати власні інтереси всіма законними способами, зокрема беручи участь у формуванні державної політики та впливаючи на процес прийняття владних рішень.
Лобізм — це могутній механізм безпосередньої дії (тиску) приватних і суспільних організацій на законодавчий процес і урядову політику в інтересах певної соціальної чи національної групи, підприємницької організації, партії, фірми або корпорації.
Лобісти — приватні чиновники, які репрезентують інтереси окремих соціальних або національних груп, спілок, партій, фірм або корпорацій. Як правило лобісти — це у недалекому минулому професійні чиновники й політики, що мають добре налагоджені зв'язки у коридорах влади, вміють впливати на депутатів, міністрів, керівників міністерських підрозділів, щоб схилити їх до прийняття чи провалу певних законів, рішень, адміністративних актів тощо. Оскільки їхній вплив здійснюється не в залі засідань парламентаріїв чи офісах міністерств, а здебільшого у коридорах влади, то їх назвали лобістами. Американські журналісти досить влучно, як на наш погляд, назвали лобістів "групами тиску". Лобісти, дійсно, уміло "тиснуть" на представників публічної влади, чиновників держапарату, щоб вибороти необхідний для їх патронів політичний курс, державні замовлення, дешеві джерела сировини, ринки збуту продукції та ін. Одними з методів дій лобістів є організація ними відповідної кампанії через засоби масової інформації, проведення демонстрацій, маршів, пікетувань чи інших публічних акцій. Не менш дійова і така форма "тиску", як відмова у підтримці при обранні, призначенні чи просуванні у різних державних або суспільних структурах чи бізнесі. Як подяку за надану послугу лобісти можуть організувати парламентаріям та іншим впливовим особам публічну лекцію з надзвичайно щедрим гонораром за неї, безкоштовний відпочинок у фешенебельних і екзотичних місцях за рахунок зацікавлених осіб чи організацій тощо.
Багато держав встановили правове регулювання діяльності лобістів. Так, згідно з прийнятим у 1976 р. у США федеральним законом про регулювання лобізму, особи й організації лобістів зобов'язані реєструватися у клерка палати представників і секретаря Сенату і подавати їм відомості про те, на кого вони працюють, які цілі переслідують їх клієнти і які витрати зазнають на лобістські заходи.