12Міжнародний ринок акцій

Однією з найважливіших класифікацій ринків ЦП є їх поділ на розвинені ринки (developed markets) та ринки, що формуються (emerging markets). За цією ознакою фондові ринки групуються відповідно до: -рівня економічного розвитку країни, яку вони обслуговують; -розміру доходів, що в них генеруються; -ступеня зрілості фінансового сектору країни в цілому; -ступеня зрілості самого фондового ринку.

Основними критеріями належності ринку конкретної країни до розвинених чи ринків, що формуються, є: показник насиченості господарського обороту цінними паперами; рівень волатильності ринку цінних паперів даної країни; рівень ринкового ризику (кредитного, валютного, законодав­чого, ризику ліквідності тощо); роль фондового ринку країни у перерозподілі грошових ресурсів на цілі інвестування. В основі класифікації Міжнародної фінансової корпорації (International Finance Corporation), що входить до групи Світового банку, лежить критерій рівня розвитку ринку акцій. Так, до групи ринків, що формуються, потрапило 77 країн світу, а до групи розвинених ринків — 24. Розвинені ринки діють в таких країнах: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Німеччина, Сінгапур, США, Гонконг, Японія, Франція, Швейцарія, Швеція, Норвегія та ін.

Однією з основних тенденцій розвитку світових фондових ринків на сьогодні є посилення взаємозалежності нац фондових ринків. політика дерегулювання та лібералізації створила у свій час передумови для взаємодії та інтеграції нац фондових ринків, розширення масштабів операцій на них, переміщення приватних капіталів між країнами. Позитивну динаміку інтернаціоналізації фондових ринків розкривають дані про співвідношення міжнаро операцій з акціями та облігаціями з ВВП тієї чи іншої країни. Посилення взаємозалежності нац фондових ринків сьогодні проявляється у синхронному підвищенні чи падінні курсів ЦП на нац ринках капіталів різних країн, що забезпечується: інф прозорістю нац ринків капіталів; відкритістю нац фондових ринків, де активну роль відіграють іноз учасники (емітенти та інвестори); інфраструкт змінами на нац ринках капіталів у зв’язку з упровадженням електронних технологій; високою швидкістю передавання інформації; значним обсягом трансграничних операцій із ЦП; підвищенням ролі інституційних інвесторів на ринку.

13. Ринки похідних фінансових інструментів

Основними об'єктами угод на фінансовому ринку є фінансові інструменти, що засвідчують права власності та боргові зобов'язання. Залежно від предмета угоди фінансові інструменти поділяються на первинні та похідні. До первинних фінансових інструментів належать угоди, предметом яких є грошові кошти, такі, наприклад, як кредиторська і дебіторська заборгованість; векселі; акції; облігації;

Похідні фінансові інструменти - це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів, або їх можна визначити як контракти, що укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків і передбачають фіксацію всіх умов проведення в майбутньому певної операції (купівлі, продажу, обміну, емісії) з інструментом, який є предметом угоди.

Отже, особливість похідних фінансових паперів полягає в тому, що їх інвестиційна віддача залежить від тих фінансових інструментів, від яких вони походять, тобто їх обіг пов'язаний з обігом базових фінансових активів.

Похідні фінансові інструменти дістали свою назву від англійського  терміну  „derivative"-„похідний", оскільки їх вартість  є похідною від вартості базових інструментів, покладених в основу угоди. Базовим інструментом у подібних контрактах фінансового характеру можуть бути як окремі види первинних фінансових інструментів - грошові кошти в національній та іноземній валютах, цінні папери, фінансові показники у вигляді індексів, курсів, відсоткових ставок, так і самі деривативи. Предметом похідного контракту можуть виступати не лише фінансові інструменти, але й біржові товари, відповідно до цього розрізняють фінансові і товарні деривативи.

Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи. Оскільки всі вони пов'язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, їх ще називають строковими контрактами. Строкові контракти визначаються своїми специфікаціями - юридичними документами, У міжнародній практиці найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони і своп-контракти, а найпопулярнішими видами базових фінансових інструментів - валюта, грошові кошти у формі кредитів і депозитів, цінні папери, фондові індекси.

До похідних інструментів можуть відноситися й інші угоди фінансового характеру, інвестиційні характеристики яких залежать від базового активу .наприклад, інвестиційні сертифікати, що є цінними паперами, емітованими інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією