6.Платіжний баланс

Платіжний баланс – співвідношення грошових платежів, що надійшли до країни з-за кордону, та платежів, здійснених нею за кордоном протягом певного періоду часу. Складається з платежів по зовнішньоторговельних операціях,послугах, неторгових операціях, а також з платежів у вигляді процентів по кредитах та ін. Розрізняють ринковий та обліковий платіжний баланс. Ринковий платіжний баланс фіксує поточне співвідношення між внутрішніми і зовнішніми платежами. Обліковий платіжний баланс є статистичним звітом, що підсумовує всі зовнішні операції, в яких брала участь країна протягом даного періоду часу.

Стан платіжного балансу держави є одним із базових показників для визначення напрямів політики валютного регулювання. Він значною мірою характеризує міжнародні економічні позиції держави, дає уявлення про її фінансові можливості та потреби в кредитах зарубіжних фінансових організацій, зокрема в позиках МВФ.

Платіжний баланс складається з:

— поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів,послуг, прибутків і поточних трансфертів;

— рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розміщення нематеріальних, нефінансових активів, а також фінансових активів і пасивів.

У загальному вигляді структуру платіжного балансу можна представити таким чином:

І. Поточний рахунок:

— товари,

— послуги,

— доходи,

— поточні трансферти.

ІІ. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:

А. Рахунок операцій із капіталом

— капітальні трансферти

Б. Рахунок фінансових операцій

— прямі інвестиції,

— портфельні інвестиції,

— інші інвестиції,

7.Міжнародні валютні ринки.

Валютний ринок —це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті.

Передумови створення валютних ринків

• розвиток міжнародних економічних відносин;

• розвиток світової валютної системи, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

• розвиток банківських систем та кореспондентських зв’язків між банками різних країн;

• удосконалення засобів зв'язку та інформаційних технологій.

Головні функції валютних ринків:

• забезпечення здійснення міжнародних розрахунків;

• страхування валютних ризиків;

• забезпечення кредитування в іноземній валюті;

• диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав;

• отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку;

• вплив на державне регулювання національної економіки й узгодження валютної політики на рівні світового господарства.

Види валютних ринків

За масштабом:

• міжнародні;

• регіональні;

• національні валютні ринки

Види валютних ринків

За рівнем організації:

організовані

та неорганізовані валютні ринки

Міжбанківський ринок залежно від видів угод з валютою може мати три сегменти:

1) спот-ринок (ринок торгівлі з негайним постачанням валюти (65 % усього обороту валюти);

2) форвардний ринок (ринок угод на термін (10% валютних операцій);

3) своп-ринок (ринок, що об'єднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах "спот" і "форвард“ (25% усіх валютних операцій).