
- •1.Сутність міжнародних фінансів.
- •2.Глобалізація світового фінансового середовища
- •4. Еволюція світової валютно-фінансової системи
- •5. Формування європейського валютного союзу.
- •6.Платіжний баланс
- •7.Міжнародні валютні ринки.
- •8. Ринки євровалют
- •9. Міжнародні кредитні ринки.
- •10.Міжнародні ринки цінних паперів
- •11.Міжнародні ринки облігацій
- •12Міжнародний ринок акцій
- •13. Ринки похідних фінансових інструментів
- •14.Світові фінансові центри: загальна характеристика та окремі групи.
- •3. Гонконг
- •4. Сінгапур
- •7. Бостон
- •8. Цюрих
- •10. Франкфурт
- •15. Перспективи розвитку фінансових центрів у контексті європейської інтеграції
- •16.Міжнародні банки.
- •17.Центральні банки в системі світових фінансів.
- •18.Банківські операції на міжнародних ринках.
- •19. Прямі іноземні інвестиції
- •21.Міжнародне короткострокове фінансування транснаціональної фірми.
- •Довгострокове фінансування міжнародних операцій.
- •23.Оподаткування операцій тнк.
- •24.Теорія і методологія міжнародного портфельного інвестування.
- •25.Фінансові ризики на міжнародних ринках.
- •26.Міжнародні фінансові організації в системі глобальних фінансів.
- •27.Міжнародний валютний фонд.
- •28.Група всесвітнього банку.
- •29Банк міжнародних розрахунків.
- •30.Регіональні банки розвитку.
- •31.Європейський банк реконструкції й розвитку.
- •32Техніка міжнародних фінансових операцій.
- •33 Міжнародні платіжні системи.
- •34.Страхування як складова світової фінансової системи.
- •35.Міжнародний фінансовий лізинг.
- •36.Інформаційна революція і фінансові послуги.
- •37.Міжнародне регулювання фінансових потоків???????
- •38.Урегулювання світової кризи заборгованості.???????
- •40.Україна і міжнародні валютно-фінансові організації.
- •41.Україна на міжнародних ринках позикового капіталу.
38.Урегулювання світової кризи заборгованості.???????
Обслуговування зовнішнього боргу е одним з найважливіших елементів макроекономічної політики держави.
Зовнішньою заборгованістю прийнято вважати суму фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами, що підлягають погашенню у встановлені терміни.
До зовнішньої заборгованості належать переважно борги, платежі за якими здійснюються в іноземній валюті або в товарах і послугах, які впливають на платіжний баланс. Зовнішня заборгованість виникає головним чином унаслідок залучення зовнішніх позик, а також у випадках націоналізації іноземної власності із зобов'язанням виплатити компенсацію попереднім власникам.
Рівень зовнішньої заборгованості держави є одним з вирішальних факторів динаміки її подальшого економічного розвитку. Тягар зовнішнього боргу країни здатний справити депресивний вплив на розвиток економіки через неплатоспроможність країни-боржника, втрату довіри кредиторів та обмеження доступу до зовнішніх джерел фінансування. Згідно з загальноприйнятою методологією розрахунку макро-економічних показників, зовнішній борг охоплює такі компоненти:
довгостроковий борг, включаючи борг за кредитами міжнародних фінансових організацій та приватні борги; короткостроковий борг; заборгованість перед МВФ. Своєю чергою, довгостроковий борг складається з:
• приватного не гарантованого боргу;
• державного боргу;
• боргу, гарантованого державою.
Основними аналітичними показниками, за якими узагальню-ються дані про зовнішню заборгованість, є:
• несплачений і розподілений борг (debt outstanding and disbursed) — сума несплаченої заборгованості за кредитами, реально отриманими позичальником, за станом на кінець року;
• отримання кредитів (disbursements) позичальником протягом року;
• нерозподілений борг (undisbursed debt) — не отримана боржником сума кредитів, угода про надання яких є підписаною;
• виплати основної суми (principal repayments) боргу боржником протягом року;
• сплата процентів (interest payments) боржником за залишком заборгованості протягом року;
• платежі з обслуговування боргу (debt service payments) — платежі основної суми боргу і процентів за залишком заборгованості, що здійснюються боржником протягом року;
• чисті потоки (net flows) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом виплати ним основної суми боргу;
• чисті трансфери (net transfers) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів з обслуговування боргу. Несплачений і розподілений борг являє собою показник, який характеризує поточну зовнішню заборгованість країни.
Вирішення проблеми заборгованості завжди спиралось на перегляд умов погашення боргу. Реструктуризація боргу – це одна з форм реорганізації умов боргу, під час проведення якої боржники і кредитори домовляються про відстрочку виплат заборгованості за основною сумою боргу і за процентами, термін виплати яких має настати у певний період часу, а також про новий графік таких платежів.
39.Пряме іноземне інвестування як рушій інтеграції України в міжнародну фінансову систему. Іноземні інвестиції важливі також для досягнення середньо- строкових цілей — виходу з соціально-економічної кризи, піднесення виробництва, зростання життєвого рівня населення Однак слід мати на увазі, що економічні інтереси іноземних інвесторів і української сторони не завжди збігаються. Так, Україна заінтересована у відновленні свого виробничого потенції структурній перебудові виробництва та споживчого ринку, насиченні його недорогими високоякісними товарами, в залученні у виробництво передової техніки, технології та культури управління. Іноземні інвестори заінтересовані передусім в отриманні прибутків за рахунок природних ресурсів України, кваліфікованої та дешевої робочої сили, досягнень вітчизняної науки та техніки, відсутності конкуренції на внутрішньому ринку. Тому перед Україною стоїть досить складне завдання: створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу та використати його національних інтересах. Отже, пріоритетним напрямом інтеграції України в систему міжнародних фінансів сьогодні є залучення в національну економіку іноземних інвестицій. Прямі іноземні інвестиції - це дещо більше ніж просто фінансування капіталовкладень у економіку, хоча самі по собі вони є конче необхідними для України. Прямі іноземні інвестиції є також способом підвищення продуктивності й технологічного рівня українських підприємств В останнє десятиліття конкуренція між країнами за отримання з-за кордону іноземного капіталу значно посилилася. Капіталоімпортуючі країни застосовують найрізноманітніші пільги, значно зросли в цих країнах витрати на залучення іноземних інвесторів. Особливо важливого значення набуває залучення іноземних капіталів у вигляді прямих іноземних інвестицій в умовах дефіциту інвестиційних ресурсів, що характерно для так званих трансформаційних економік — економік країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн.
В Україні, де більшу частину економіки поки що контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною, і політичною проблемою. Сьогодні треба дбати не просто про підвищення привабливості української економіки для іноземних інвесторів. Завдання полягає у використанні їхніх можливостей для розширення внутрішнього купівельноспроможного попиту, активізації інноваційного впливу на вітчизняне виробництво.
Загалом ідеться про повноцінне залучення України в конкуренцію за інвестиції на міжнародних ринках капіталів. Це передбачає:
* лібералізацію підприємницької діяльності;
* створення оптимального та передбачуваного правового середовища;
* забезпечення політичної стабільності й відповідальних консолідованих дій усіх гілок та органів влади [54].
Згідно з Законом України "Про іноземні інвестиції", іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у вигляді:
а) іноземної валюти, інших валютних цінностей, національної валюти;
б)будь-якого рухомого і нерухомого майна (землі, будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей) і будь-яких пов'язаних з цим майнових прав;
в) акцій, облігацій та інших цінних паперів або будь-яких інших форм участі в підприємстві;
г) грошових вимог та права вимоги про виконання договірних зобов'язань, що мають вартість;
д) будь-яких прав інтелектуальної власності, які мають вартість, у тому числі авторських прав, прав на винаходи, торгових знаків (товарних знаків і знаків обслуговування), фірмових найменувань, промислових зразків, ноу-хау тощо;
е) прав на здійснення господарської діяльності, у тому числі прав на розвідування, розробку, видобування або експлуатацію природних ресурсів, наданих за законодавством або за договором;
є) платних послуг;
ж) інших видів інвестицій, не заборонених законами України.
Інвесторів в Україні приваблюють:
* вигідне географічне розташування;
* потенційно великий ринок;
* висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевина;
* низький курс національної валюти;
* захист інвестицій;
* можливість вивезення прибутку;
* система компенсації збитків тощо.
Важливе значення має ширше залучення іноземного капіталу в банківську систему України.
Українські підприємства ще не стали привабливими об'єктами для національних та іноземних інвесторів на фондовому ринку. Сьогодні найбільш інвестиційне привабливими в Україні, як і в усьому світі, є вкладання капіталу в інтелектуальний потенціал нації та науково-технічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість національного виробництва і споживання.
Незважаючи на великі втрати, Україні вдалося не лише зберегти, а в деяких галузях і суттєво зміцнити ядро науково-технічного та технологічного потенціалу. Йдеться передусім про потенціал літакобудування, ракетно-космічну галузь, можливості вітчизняних суднобудівників, проекти розвитку танкобудування Україна зберігає конкурентоспроможні позиції і в інших галузях машинобудування, зокрема у приладобудуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому машинобудуванні, а також в окремих галузях кольорової металургії [9].
Достатньо високим є і науково-технічний потенціал України. Світове визнання здобули вітчизняні наукові школи та унікальні технології розробки нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніка, фізика низьких температур, ядерна фізика, електрозварювання, технології в галузі інформатики, телекомунікацій та зв'язку, здатні забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.