31.Європейський банк реконструкції й розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку - регіональний міждержавний банк. Його головна мета - довгострокове кредитування країн Центральної і Східної Європи, кредитне і фінансове сприяння цим країнам при переході до ринкової економіки.

Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входить 61 член: 59 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Банк надає кредити:

• безпосередньо урядам;

• - підприємствам під гарантію уряду. Банк надає кредити, як правило, для реалізації інвестиційних проектів.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектору.

Завданнями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є: зміцнення фінансового сектору; сприяння виникненню та розвитку дрібних та середніх підприємств; допомога у галузі інфраструктури; підтримка структурної перебудови великих підприємств; створення сприятливого інвестиційного клімату; залучення прямих іноземних інвестицій та заохочення спільного фінансування проектів

32Техніка міжнародних фінансових операцій.

Спот-ринок — ринок негайної поставки валюти.

Дата валютування — день, коли відповідно до укладеної угоди здійснюються платежі.

Правила роботи спот-ринку:

1. Платежі здійснюються на другий робочий банківський день після укладення угоди без нарахування відсоткової ставки на суму валюти, що поставляється.

2. Угоди здійснюються на базі електронної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня.

3. Валюти котируються до четвертого знака після коми (базового пункту), за винятком японської ієни, яка котирується до другого знаку після коми.

4. 100 базових пунктів утворюють "велику фігуру".

5. Якщо дата валютування контракту припадає на вихідний або святковий день, то платежі здійснюються в перший робочий день після вихідних.

6. В Австралії платежі за угодою здійснюються, як правило, у перший робочий день після дня її укладення.

7. Визначаючи дату валютування, необхідно враховувати, що в країнах Середнього Сходу вихідними вважаються п'ятниця та неділя, а субота — робочий день.

Форвардний валютний контракт — це обов'язкова до виконання угода між банками щодо купівлі або продажу в певний день у майбутньому визначеної суми іноземної валюти. При цьому валюта, сума, обмінний курс та дата платежу фіксуються в момент укладання угоди.

Як правило, форвардні курси купівлі та продажу як такі не котируються. Оператори валютного ринку працюють лише з різницями (диференціалами) між спот та форвардними курсами, вираженими в десятинних частках валюти котирування. Ці різниці називаються своп-ставками.

Своп-ставки виражаються в базових пунктах. Якщо банк котирує своп-ставки на 1 місяць для певної валюти 15—25, то необхідно при розрахунках їх записувати як 0,0015—0,0025; якщо 5—9 — то 0,0005—0,0009 тощо. Для визначення форвардного курсу своп-ставки додають або віднімають від спот-курсу. Якщо своп-ставки котируються банком за порядком "менша-більша", то вони додаються до спот-курсу. Якщо своп-ставки котируються за порядком "більша-менша", то вони віднімаються від спот-курсу.

Ф'ючерсний валютний контракт також пов'язаний із поставкою валюти на термін більше ніж 3 дні від дня укладення контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в момент укладення угоди. Але ф'ючерс — це стандартизований контракт. Він відрізняється від форварда тим, що укладається на біржах і має стандартні дати валютування та стандартні суми контракту.

Стандартні дати валютування ф'ючерсів на Міжнародному монетарному ринку при Чиказькій товарній біржі — кожна третя середа березня, червня, вересня та грудня. Існують також стандартні партії валют за ф'ючерсами. Для того щоб управляти ризиком, який має місце в разі торгівлі ф'ючерсами, біржа вимагає, щоб покупці та продавці валютних ф'ючерсів мали в роботі зі своїми брокерами мінімальний гарантійний внесок (початкова маржа). Це депозит готівкою, який необхідно внести клієнту для початку роботи на біржі. Розмір такої маржі залежить від стабільності цін та ймовірних прибутків та збитків. Щоденно біржа розраховує прибутки та збитки ринкової вартості ф'ючерсних контрактів та на основі результату зменшує або збільшує величину цього депозиту. Якщо величина цього депозиту падає нижче встановленого рівня, то інвестор повинен додати певну суму, щоб зберегти контракт. Мінімум, до якого дозволено зменшити залишок на депозиті в брокера або в кліринговій палаті, називають додатковим забезпеченням, або поточною маржею. Як правило, поточна маржа становить 75 % від суми початкової маржі.

Якщо ви купуєте ф'ючерсний контракт, то ви займаєте строкову позицію, що утворилася в ході гри на підвищення. Якщо ви продаєте ф'ючерсний контракт, то ви займаєте строкову позицію, що утворилася в ході гри на пониження. Ф'ючерсна біржа протягом ночі здійснює кліринг усіх позицій інвесторів. Якщо ви протягом дня купили 10 та продали 6 ф'ючерсних контрактів, то ви почнете наступний день на позиції гри на підвищення за 4 контрактами. Біржові гравці, які вважають, що валюта в ціні підвищиться, хочуть купити валютний ф'ючерсний контракт та знаходяться на позиції гри на підвищення, тому що вартість контрактів збільшується із збільшенням вартості валюти.

Опціон – це цінний папір, який дає право його власнику купити/продати певну кількість валюти за фіксованою в момент укладання угоди ціною у визначений день у майбутньому. Основною характеристикою опціонів є те, що його власнику надається вибір: реалізувати опціон за заздалегідь визначеною ціною або відмовитися від його використання.

Класичний опціон також є стандартизованим контрактом.

Стандартні дати виконання опціонів — це кожна друга п'ятниця березня, червня, вересня та грудня. Стандартні партії опціонів дорівнюють половині стандартних партій ф'ючерсів.

Внутрішня вартість опціону — це різниця між тією величиною, яку інвестор вимушений був би заплатити за валюту без опціону (ринковий валютний курс), та тією, яку інвестор сплачує, використовуючи опціон (ціною виконання опціону).

ОПЕРАЦІЇ "СВОП" У найширшому розумінні своп-угода — це угода між двома учасниками фінансового ринку про обмін майбутніми платежами згідно з умовами контракту. Своп передбачає обмін грошових потоків з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками.

Частіше під свопом (англ. swap — міна, обмін) розуміють операцію, яка об'єднує купівлю-продаж на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на визначений термін з тими самими фінансовими актинами.

При цьому про зустрічні платежі домовляються два партнери (банки, корпорації та ін.). За операціями "своп" готівкова угода здійснюється за курсом "спот", який у контрутоді (терміновій) коригується з урахуванням премії чи дисконту залежно від руху валютного курсу. Таким чином, операція "своп" є комбінацією готівкової та термінової операцій.

При здійсненні операцій "своп" клієнт економить на маржі -різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою. Операції "своп" зручні для банків: вони не створюють відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідним фінансовим активом (у тому числі іноземною валютою) без ризику, пов'язаного зі зміною цін (курсу) на цей актив.

Операції "своп" використовуються з метою:

1) виконання комерційних угод: банк продає іноземну валюту на умовах термінової поставки й одночасно купує її на певний термін;

2) придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів;

3) кредитування клієнта.