26.Міжнародні фінансові організації в системі глобальних фінансів.

Національні за своїм походженням фінансові ресурси стають міжнародними та використовуються економічними И агентами завдяки сучасній міжнародній системі перерозподілу фінансових ресурсів, яка складається з двох головних елементів:

• міжнародного ринкового механізму;

• міжнародного офіційного (позаринкового) механізму.

Функціонування міжнародного ринкового механізму передбачає акумулювання та перерозподіл національних за походженням фінансових ресурсів на міжнародному ринку боргових зобов'язань.

Офіційний (позаринковий) механізм перерозподілу фінансових ресурсів охоплює офіційну міжнародну фінансову допомогу розвиткові країни, рух офіційних золотовалютних резервів, потоки з фінансування зовнішнього боргу.

Позаринковий механізм склався в основному в повоєнні роки і, подібно до ринкового механізму, відбиває інтеграційні тенденції розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин. Але, на відміну від ринків, цей механізм ураховує нерівномірність економічного розвитку країн і грунтується на принципах лібералізації суспільно-економічного життя, офіційно декларованих головними промислово розвинутими країнами після Другої світової війни. Потоки офіційної міжнародної допомоги спрямовуються переважно у країни, що розвиваються, та постсоціалістичні країни.

У рамках офіційного перерозподілу рух фінансових ресурсів між позичальниками і кредиторами регулюється через міжнародні фінансові організації (МФО) глобального та регіонального рівнів.

Позаринковий механізм склався в основному в повоєнні роки і, подібно до ринкового механізму, відбиває інтеграційні тенденції розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин. Але, на відміну від ринків, цей механізм ураховує нерівномірність економічного розвитку країн і грунтується на принципах лібералізації суспільно-економічного життя, офіційно декларованих головними промислово розвинутими країнами після Другої світової війни. Потоки офіційної міжнародної допомоги спрямовуються переважно у країни, що розвиваються, та постсоціалістичні країни.

У рамках офіційного перерозподілу рух фінансових ресурсів між позичальниками і кредиторами регулюється через міжнародні фінансові організації (МФО) глобального та регіонального рівнів.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх валютних відносин між державами. Найважливішу роль серед них відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Світового банку.

27.Міжнародний валютний фонд.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна валютно-кредитна організація, яка регулює валютні відносини між державами-учасницями і надає їм кредити в іноземній валюті. МВФ було створено у 1944 р. як акціонерну організацію зі статутним капіталом, що формується внесками країн-учасниць. Одним із найбільших акціонерів є США (квота — 17,78%). На сьогоднішній день у МВФ входять понад 180 країн-учасниць.

цілі

• Сприяння міжнародному валютному співробітництву шляхом надання консультацій щодо міжнародних валютних проблем

• Сприяння ефективному та збалансованому розвиткові міжнародної торгівлі

• Створення багатосторонньої системи взаємних платежів

• Надання короткотермінових кредитів країнам — учасницям фонду — для покриття дефіциту платіжних балансів

• Підтримка стабільності валютних курсів.

 МВФ відіграє двояку роль: з одного боку, стежить за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого – надає ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують. При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, програми перебудови економіки країн-членів включають заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов’язані із зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позикового відсотку, зміною валютного курсу тощо. Капітал МВФ створюється з квот-внесків країн-членів. На базі квоти визначається розмір внеску до статутного капіталу, кількість голосів, які одержує країна, ліміт використання кредитних ресурсів фонду. Розмір квоти для кожної країни визначається залежно від економічного потенціалу та місця країни у світовій економіці. Своєрідність операцій МВФ зводиться до того, що країни-члени одержують фінансові ресурси у межах своєї квоти у формі купівлі валюти іншого члена за свою національну строком на 3–5 років. Наприкінці фінансового року, або через певний строк країна зобов’язана викупити ту кількість валюти, яка нагромаджена Фондом понад її квоту.

функції

• регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин;

• реалізація фінансових проектів, обговорення і розробка спільної позиції та рекомендацій у цій сфері;

• збір інформації, видання науково-практичної літератури