21.Міжнародне короткострокове фінансування транснаціональної фірми.
Головними детермінантами стратегії короткострокового фінансування є витрати на ресурси та оцінка ризику.
Потенційні джерела фінансування іноземної філії
Можна визначити кілька цілей, якими керується ТНК, вирішуючи, де і яку валюту позичати:
1. Звести до мінімуму очікувані витрати. Такий підхід ігнорує ризик. Вибір позичання в даному випадку оцінюється на індивідуальній основі без урахування взаємозв'язку між припливом готівки за кредитами та припливом готівки від операцій філії. У разі форвардних контрактів ігнорування ризику може бути виправдане. В інших випадках, якщо ризик впливає на оперативні надходження готівки компанії, правомірність такого підходу стає проблематичною.
2. Зменшити до мінімуму ризик безвідносно до витрат. Зрозуміло, що в такому випадку компанія має перерозподілити всі ресурси та інвестиційні програми на користь державних цінних паперів. Це суперечить інтересам акціонерів, які прагнуть більших прибутків, та практично нереально, оскільки зникає сама основа міжнародної виробничої діяльності.
3. Враховувати очікувані витрати та систематичний ризик. Як і в першому випадку, це дає компанії змогу оцінювати різні кредити без розглядання взаємозв'язку між припливом готівки за кредитами та поточним припливом готівки від діяльності філії. Але на практиці існує невелика різниця між очікуваними витратами на позичання з урахуванням систематичного ризику та без його врахування.
4. Враховувати очікувані витрати та загальний ризик. Такий підхід базується на прагненні уникнути потенційно значних витрат від будь-яких фінансових потрясінь, проблем. У практичному плані він передбачає пріоритет стабільності надходження готівкових ресурсів над метою досягати якомога більшої прибутковості.
ТНК мають у своєму розпорядженні кілька джерел міжнародного короткострокового фінансування:
• внутрішньокорпораційні кредити;
• закордонне банківське та небанківське запозичення в місцевій валюті;
• фінансування з використанням євро валютних інструментів.
Довгострокове фінансування міжнародних операцій.
ТТГ овгострокове фінансування міжнародних операцій ТНК І здійснюється за рахунок власних коштів (самофінансуван-^—іня), а також зовнішніх ресурсів (батьківські позики і емісія капітальних та боргових цінних паперів на фінансових ринках).
Внутрішні джерела фінансування
Головними джерелами внутрішнього фінансування є нерозподілений прибуток та акумульовані амортизаційні відрахування. Самофінансування становить головну стратегію розширення міжнародного виробництва ТНК багатьох країн (США, Японії та ін.). Зазначимо, що довгострокове фінансування із внутрішніх джерел особливо часто використовується філіями, які вже певний час діють у країні і проводять прибуткові операції.
Основою самофінансування філій є чисті грошові потоки (net cash flow), які вони акумулюють завдяки своїм операціям.
Чистий прибуток філії (NP) можна підрахувати за такою формулою:
де ТR — загальні доходи від операцій, ОС — операційні витрати, ІРт, — процентні платежі, Т — податки.
Чисті грошові потоки філіалу (NCF) вираховуються таким чином:
де D/V — виплачені дивіденди, А — амортизаційні відрахування.
Зовнішні джерела фінансування
Фінансування від інвесторів
Компанія емітує цінні папери, які купують інвестори. Довгострокові (безстрокові) цінні папери поділяються на два види — боргові (облігації) та капітальні (акції)- Облігації, які фірма випускає для акумулювання довгострокових фінансових ресурсів, можуть бути забезпечені певними активами цієї компанії або не забезпечені окремими видами майна. Капітальні цінні папери — це різні види акцій. Вони обертаються на фінансових ринках у вигляді капіталу і дають можливість фірмі залучити довгострокові міжнародні фонди.
Звичайні акції засвідчують право власності інвестора на частку капіталу фірми. Вони не тільки приносять йому дохід, а й надають право голосу на зборах акціонерів.
Привілейовані акції за своєю сутністю теж є капітальними цінними паперами, але вони не дають власникам права голосу та участі в контролі.
Фінансування від кредиторів
Поряд з емісією інвестиційних паперів компанія може залучати довгострокові зовнішні фонди від кредиторів. Такі кредитні ресурси надаються компанії у двох основних формах:
а) у формі банківського кредиту;
б) у формі купівлі довгострокових цінних паперів (переважно облігацій) заздалегідь визначеними компаніями.
Продаж довгострокових цінних паперів при цьому відбувається не на відкритому фінансовому ринку, а в приватному порядку. Він оформлюється спеціальними кредитними угодами, що детально регламентують складний комплекс юридичних та фінансово-економічних питань. Покупцями таких цінних паперів є банки, страхові компанії, пенсійні та взаємні фонди, інші інституцій ні інвестори. В технічному плані розміщення довгострокових цінних паперів, як правило, здійснюється відомими інвестиційними банками, що підписують андеррайтингові угоди з компаніями-емітентами.
Міжнародне довгострокове фінансування діяльності ТНК здійснюється за допомогою мобілізації ресурсів як на євровалютних (офшорних) кредитно-фінансових ринках, так і на ринках країн, де діють філії ТНК.