16.Міжнародні банки.

Міжнародні банки є інституційною основою переливу капіталів, яка зазнала еволюційних змін у процесі збагачення форм і видів міжнародних економічних відносин.

Міжнародні банки надають кредити на промислові, сільськогосподарські і інфраструктури проекти і при необхідності нада­ють технічну допомогу в багатьох сферах економічного і суспільного життя. Ці банки відіграють особливо важливу роль у розвитку багатьох країн Азії, Африки і Латинської Америки. Провідним є Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), зазвичай званий Світовим банком. До його групи входять: Міжнародна асоціація розвитку (МАР), яка надає пільгові позики країнам, що розвиваються, і Між­народна фінансова корпорація (МФК), що діє на міжнародному ринку інвестицій. Європейський інвестиційний банк, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку і Міжамериканський банк розвитку обслуговують відповідні регіони. Особливе місце серед міжнародних банків належить Банку міжнародних розрахунків (БМР), утвореному в 1930 р. за участю кількох центральних банків європейських країн.

17.Центральні банки в системі світових фінансів.

У сучасній ринковій економіці стрижнем кредитної системи є центральні банки. Вони створюють сприятливі умови для функціонування і розвитку кредитної справи, справляють вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що визначає ефективність функціонування всієї економіки.

Центральні банки надають фінансові й банківські послуги національному урядові та комерційним банківським установам, розробляють і реалізують монетарну політику, ведуть справи з іноземними центральними банками та міжнародними економічними організаціями.

Центральний банк — це фінансово-кредитна установа, яка посідає центральне місце в банківській системі країни і виконує чотири основні завдання. Центральний банк покликаний бути:

• єдиним емісійним центром, що наділений монопольним правом грошової емісії на території своєї країни і відповідає за стабільність національної грошової одиниці та забезпечення грошового обігу;

• банком держави, зобов'язаним здійснювати банківське обслуговування уряду, державного бюджету, розміщувати державні цінні папери тощо;

• "банком банків", тобто він надає банківські послуги іншим фінансово-кредитним інституціям, є для них кредитором останньої інстанції;

• органом банківського нагляду, що підтримує стабільність національної банківської системи, необхідний рівень стандартизації й професіоналізму в цій сфері.

Центральний банк, на відміну від звичайних банків, є банком для інших банків і банком для держави. Як "банк банків" кожний такий банк має такі завдання:

• ведення рахунків банків, організація міжбанківських розрахунків;

• кредитування банківських установ у скрутній фінансовій ситуації;

• надання інших послуг національним та іноземним фінансово-кредитним інституціям, зокрема інформаційних, депозитних тощо;

• здійснення нагляду і контролю за діяльністю банків.

Центральний банк формує правове поле діяльності кредитних інституцій і системи розрахунків, для чого видає з питань, віднесених до його компетенції, нормативні акти, які є обов'язковими для органів державної влади, всіх юридичних і фізичних осіб. Для реалізації своїх функцій центральний банк має право одержувати в кредитних організаціях і органах виконавчої влади необхідну інформацію.