- •Ex post як імітація процесу прогнозування. Алгоритм ex post прогнозування. Оцінка помилок ex post прогнозів.
- •2. Поняття тенденції, умови існування та способи встановлення наявності тенденції. Прості методи екстраполяції тенденції: екстраполяція на основі аналітичних показників рядів динаміки.
- •Прості методи екстраполяції тенденції: екстраполяція на основі плинної середньої та індексу сезонності.
- •4. Ідея наївної моделі: припущення, умови застосування, графічне представлення, недоліки. Способи усунення тренда.,
- •5. Моделі згладжування для часових рядів, що не мають тренда: модель ковзного середнього та експоненційно зваженого ковзного середнього.
- •6. Способи усунення тренда. Моделі згладжування для часових рядів, що не мають тренда: комбінована модель.
- •7. Визначення початкових значень моделі.
- •5. Моделі згладжування з трендом: модель Холта, модель Брауна.
- •8. Сезонні моделі. Десезоналізація та методи її проведення. Алгоритм знаходження сезонних чинників і десезоналізованих значень.
- •9. Метод згладжування і сезонне прогнозування. Моделі Холта-Уінтерса, метод Трігга.
- •10. Метод згладжування і сезонне прогнозування. Методи Трігга-Ліча та Чоу.
- •11. Прогнозування в умовах невизначеності: тест рекурсивної оцінки коефіцієнтів регресії, значень y та помилок регресії.
- •12. Лінійне рівняння регресії. Парна регресія в прогнозуванні соціально-економічних процесів. Основні властивості множинної регресії. Методика відбору регресорів для багатофакторної моделі.
- •13. Основні властивості множинної регресії. Поняття мультиколінеарності, причини виникнення, способи виявлення та усунення.
- •14. Сутність і різновидність експертних методів. Методи індивідуального та групового експертного оцінювання.
- •15. Види експертних оцінок. Організація і проведення експертного опитування: необхідні умови, основні етапи експертизи.
- •16. Метод експертних оцінок Дельфі. Кількісні параметри і показники експертного опитування. Оцінка важливості окремих факторів. Оцінка рівня узгодженості думок експертів.
- •17. Кількісні параметри і показники експертного опитування. Оцінка рівня «активності» експертів та рівня компетентності експертів.
- •18. Поняття оптимального прогнозу. Критерії якісного прогнозу. Сутність властивостей незсуненості та ефективності, критерії їх виявлення.
- •19. Оцінювання адекватності прогнозованої моделі. Перевірка випадковості коливань рівнів залишкової послідовності та відповідності розподілу випадкової компоненти нормальному закону розподілу..
- •20. Оцінювання адекватності прогнозованої моделі. Перевірка рівності математичного сподівання випадкової компоненти нулю та незалежності значень рівнів випадкової компоненти.
- •21. Критерії визначення якісного прогнозу. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Параметричні методи аналізу точності прогнозів.
- •22. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Непараметричні методи аналізу точності прогнозів. Сутність критерію знаків та рангових критеріїв.
- •23. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Інтегровані критерії точності й адекватності.
- •24. Поняття комбінованого прогнозу. Спосіб об’єднання окремих прогнозів. Алгоритм об’єднання окремих прогнозів.
- •25. Методи об’єднання прогнозів. Сутність дисперсійно-коваріаційного та регресійного методу.
17. Кількісні параметри і показники експертного опитування. Оцінка рівня «активності» експертів та рівня компетентності експертів.
Кількісні
При оцінці часу здійснення певної події або визначення кількісних значень показників та параметрів в якості узагальнюючих характеристик даних експертного опитування використовуються мода, медіана, верхній та нижній квартилі.
Мода та медіана – це різновиди середніх величин, які називаються умовно структурними середніми.
Мода – це величина ознаки, яка найчастіше зустрічається у вибірковій сукупності.
Мода в інтервальному варіаційному ряді обчислюється за формулою:
де Хмо – мінімальне значення ознаки модального інтервалу (модальним вважається інтервал з найбільшою частотою)
імо – розмір модального інтервалу;
fмо, fмо-1, fмo+1– відповідно значення частот модального інтервалу, інтервалів, які передують і слідують за модальним.
Медіана умовно ділить ряд розподілу на дві рівні частини.
Медіана в інтервальному варіаційному ряді обчислюється за формулою:
де Хме – мінімальне значення медіанного інтервалу (медіанним вважається інтервал, в якому комулятивна сума частот дорівнює або перевищує половину суми частот);
іме – розмір медіанного інтервалу;
Σf – сума частот (кількість експертів);
Sмe-1– сума комулятивних частот в інтервалі, який передує медіанному;
fме– частота медіанного інтервалу.
Показник активності експертів kаеi :
,
(8.18)
де kаеi – коефіцієнт активності експертів по j-му напрямку;
mj – кількість експертів, що оцінили j-й напрямок;
m – загальна кількість експертів.
Чим більше kаеi, тим більша кількість експертів вважають себе компетентними в оцінюванні i-го напряму досліджень.
Для визначення відповідності потенційного експерта використовують анкетне опитування. Додатково ще вдаються до самооцінювання компетентності експерта.
Показником компетентності експерта може слугувати такий коефіцієнт:
,
(8.20)
де kk — коефіцієнт компетентності експерта;
ka — коефіцієнт аргументації, який розраховують як суму
балів еталонної таблиці. У цій таблиці експерт
оцінює джерело інформації за градаціями:
В (висока), С (середня), Н (низька).
kз — коефіцієнт міри ознайомлення експерта з
обговорюваною проблемою. Визначається шляхом
самооцінки експерта за десятибальною шкалою.
Значення балів для самооцінки:
0 — експерт не розуміється на питанні;
1, 2, 3 — експерт мало розуміється на питанні, але воно належить до кола його інтересів;
4, 5, 6 — експерт задовільно розуміється на питанні, але не бере безпосередньої участі в практичному розв’язанні його;
7, 8, 9 — експерт добре розуміється на питанні, бере участь у практичному розв’язанні його;
10 — питання належить до кола вузької спеціалізації експерта.
Експерту пропонують самому оцінити міру обізнаності з питанням і підкреслити відповідний бал, який потім помножують на 0,1 і отримують коефіцієнт kз;
ka — коефіцієнт аргументації, який розраховують як суму балів еталонної таблиці. У цій таблиці експерт оцінює джерело інформації за градаціями: В (висока), С (середня), Н (низька).
