
- •Ex post як імітація процесу прогнозування. Алгоритм ex post прогнозування. Оцінка помилок ex post прогнозів.
- •2. Поняття тенденції, умови існування та способи встановлення наявності тенденції. Прості методи екстраполяції тенденції: екстраполяція на основі аналітичних показників рядів динаміки.
- •Прості методи екстраполяції тенденції: екстраполяція на основі плинної середньої та індексу сезонності.
- •4. Ідея наївної моделі: припущення, умови застосування, графічне представлення, недоліки. Способи усунення тренда.,
- •5. Моделі згладжування для часових рядів, що не мають тренда: модель ковзного середнього та експоненційно зваженого ковзного середнього.
- •6. Способи усунення тренда. Моделі згладжування для часових рядів, що не мають тренда: комбінована модель.
- •7. Визначення початкових значень моделі.
- •5. Моделі згладжування з трендом: модель Холта, модель Брауна.
- •8. Сезонні моделі. Десезоналізація та методи її проведення. Алгоритм знаходження сезонних чинників і десезоналізованих значень.
- •9. Метод згладжування і сезонне прогнозування. Моделі Холта-Уінтерса, метод Трігга.
- •10. Метод згладжування і сезонне прогнозування. Методи Трігга-Ліча та Чоу.
- •11. Прогнозування в умовах невизначеності: тест рекурсивної оцінки коефіцієнтів регресії, значень y та помилок регресії.
- •12. Лінійне рівняння регресії. Парна регресія в прогнозуванні соціально-економічних процесів. Основні властивості множинної регресії. Методика відбору регресорів для багатофакторної моделі.
- •13. Основні властивості множинної регресії. Поняття мультиколінеарності, причини виникнення, способи виявлення та усунення.
- •14. Сутність і різновидність експертних методів. Методи індивідуального та групового експертного оцінювання.
- •15. Види експертних оцінок. Організація і проведення експертного опитування: необхідні умови, основні етапи експертизи.
- •16. Метод експертних оцінок Дельфі. Кількісні параметри і показники експертного опитування. Оцінка важливості окремих факторів. Оцінка рівня узгодженості думок експертів.
- •17. Кількісні параметри і показники експертного опитування. Оцінка рівня «активності» експертів та рівня компетентності експертів.
- •18. Поняття оптимального прогнозу. Критерії якісного прогнозу. Сутність властивостей незсуненості та ефективності, критерії їх виявлення.
- •19. Оцінювання адекватності прогнозованої моделі. Перевірка випадковості коливань рівнів залишкової послідовності та відповідності розподілу випадкової компоненти нормальному закону розподілу..
- •20. Оцінювання адекватності прогнозованої моделі. Перевірка рівності математичного сподівання випадкової компоненти нулю та незалежності значень рівнів випадкової компоненти.
- •21. Критерії визначення якісного прогнозу. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Параметричні методи аналізу точності прогнозів.
- •22. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Непараметричні методи аналізу точності прогнозів. Сутність критерію знаків та рангових критеріїв.
- •23. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Інтегровані критерії точності й адекватності.
- •24. Поняття комбінованого прогнозу. Спосіб об’єднання окремих прогнозів. Алгоритм об’єднання окремих прогнозів.
- •25. Методи об’єднання прогнозів. Сутність дисперсійно-коваріаційного та регресійного методу.
15. Види експертних оцінок. Організація і проведення експертного опитування: необхідні умови, основні етапи експертизи.
В експертизі використовують бальні оцінки. Вони характеризують суб’єктивні думки. Бальна шкала являє собою обмежений ряд рівновіддалених одне від одного чисел. Під експертизою розуміють проведення вимірювань певних характеристик об’єкта до прийняття рішення.
Бальні оцінки бувають двох видів:
1) оцінки першого виду здійснюють згідно з об’єктивним критерієм, загальноприйнятим еталоном і відповідно до градацій цього еталона. Чим точніше характеристика й оцінка відхилення від еталону, тим більшою є довіра до нього;
2) бальну оцінку другого виду застосовують, коли бракує не тільки загальноприйнятих еталонів, а й навіть сумнівною є наявність одного об’єктивного критерію, що забезпечує суб’єктивні відображення у вигляді оцінок. У цьому разі йдеться про порядкову (або рангову) шкалу. Такі оцінки можна порівнювати за принципом «більше-менше».
Наступний вид оцінювання — ранжування.
Це впорядкування об’єктів за зменшенням віддання переваги (допускається рівноцінність об’єктів та їхніх оцінок).
Існує метод попарного порівняння, який іноді здається легшим для якісного порівняння двох об’єктів, ніж оцінювання їх за бальною або ранговою шкалою.
Для отримання й оброблення кількісними методами якісної експертної інформації використовують вербально-числові шкали зі змістовними найменуваннями певних градацій і відповідними їм числовими значеннями або діапазонами числових значень.
Відома вербально-числова шкала Харрінгтона, яка має такий вигляд:
Найменування градації Числові інтервали
Дуже висока 1,0—0,8
Висока 0,8—0,63
Середня 0,63—0,37
Низька 0,37—0,2
Дуже низька 0,2—0,0
Організація. Для проведення якісної експертизи необхідні такі умови:
Наявність експертної комісії, яка складається з фахівців, знайомих із об’єктом експертизи, котрі мають досвід експертної роботи.
Існування аналітичної групи, яка професійно володіє технологією організації та проведення експертиз, методами отримання й аналізу експертної інформації.
Отримання надійної експертної інформації.
Коректне оброблення й аналіз експертної інформації.
Основні етапи експертизи:
1. Формулювання мети експертизи.
2. Побудова об’єктів оцінювання або їхніх характеристик (до початку експертизи цей етап уже може бути виконаний).
3. Відбір експертів та формування експертної групи.
4. Визначення способу експертного оцінювання та способу подання експертних оцінок (методичне, інформаційне, кадрове, програмне та технічне забезпечення дослідження).
5. Стимулювання членів експертної групи та проведення експертизи.
6. Оброблення й аналіз результатів експертизи.
7. Повторний тур експертизи, якщо виникає потреба в уточненні або зближенні думок експертів.
8. Формування варіантів рекомендацій.
Організація будь-якого дослідження передбачає створення добре розвинутої інформаційної бази, що складається з нормативно-довідкової та перемінної інформації.
Нормативно-довідкова інформація – це словники, коди, класифікатори, різні інструктивні матеріали по формуванню, оформленню, заповненню та обробці анкет.
Перемінна інформація – це в першу чергу дані, що містяться в заповнених анкетах.