
- •Ex post як імітація процесу прогнозування. Алгоритм ex post прогнозування. Оцінка помилок ex post прогнозів.
- •2. Поняття тенденції, умови існування та способи встановлення наявності тенденції. Прості методи екстраполяції тенденції: екстраполяція на основі аналітичних показників рядів динаміки.
- •Прості методи екстраполяції тенденції: екстраполяція на основі плинної середньої та індексу сезонності.
- •4. Ідея наївної моделі: припущення, умови застосування, графічне представлення, недоліки. Способи усунення тренда.,
- •5. Моделі згладжування для часових рядів, що не мають тренда: модель ковзного середнього та експоненційно зваженого ковзного середнього.
- •6. Способи усунення тренда. Моделі згладжування для часових рядів, що не мають тренда: комбінована модель.
- •7. Визначення початкових значень моделі.
- •5. Моделі згладжування з трендом: модель Холта, модель Брауна.
- •8. Сезонні моделі. Десезоналізація та методи її проведення. Алгоритм знаходження сезонних чинників і десезоналізованих значень.
- •9. Метод згладжування і сезонне прогнозування. Моделі Холта-Уінтерса, метод Трігга.
- •10. Метод згладжування і сезонне прогнозування. Методи Трігга-Ліча та Чоу.
- •11. Прогнозування в умовах невизначеності: тест рекурсивної оцінки коефіцієнтів регресії, значень y та помилок регресії.
- •12. Лінійне рівняння регресії. Парна регресія в прогнозуванні соціально-економічних процесів. Основні властивості множинної регресії. Методика відбору регресорів для багатофакторної моделі.
- •13. Основні властивості множинної регресії. Поняття мультиколінеарності, причини виникнення, способи виявлення та усунення.
- •14. Сутність і різновидність експертних методів. Методи індивідуального та групового експертного оцінювання.
- •15. Види експертних оцінок. Організація і проведення експертного опитування: необхідні умови, основні етапи експертизи.
- •16. Метод експертних оцінок Дельфі. Кількісні параметри і показники експертного опитування. Оцінка важливості окремих факторів. Оцінка рівня узгодженості думок експертів.
- •17. Кількісні параметри і показники експертного опитування. Оцінка рівня «активності» експертів та рівня компетентності експертів.
- •18. Поняття оптимального прогнозу. Критерії якісного прогнозу. Сутність властивостей незсуненості та ефективності, критерії їх виявлення.
- •19. Оцінювання адекватності прогнозованої моделі. Перевірка випадковості коливань рівнів залишкової послідовності та відповідності розподілу випадкової компоненти нормальному закону розподілу..
- •20. Оцінювання адекватності прогнозованої моделі. Перевірка рівності математичного сподівання випадкової компоненти нулю та незалежності значень рівнів випадкової компоненти.
- •21. Критерії визначення якісного прогнозу. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Параметричні методи аналізу точності прогнозів.
- •22. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Непараметричні методи аналізу точності прогнозів. Сутність критерію знаків та рангових критеріїв.
- •23. Оцінка точності прогнозованої моделі та прогнозів. Інтегровані критерії точності й адекватності.
- •24. Поняття комбінованого прогнозу. Спосіб об’єднання окремих прогнозів. Алгоритм об’єднання окремих прогнозів.
- •25. Методи об’єднання прогнозів. Сутність дисперсійно-коваріаційного та регресійного методу.
18. Поняття оптимального прогнозу. Критерії якісного прогнозу. Сутність властивостей незсуненості та ефективності, критерії їх виявлення.
Оптимальний прогноз — це зроблене на підставі економічної теорії передбачення, яке використовує всю доступну на момент побудови прогнозу інформацію. Для оптимального прогнозу граничний виграш та граничні витрати збігаються.
Оптимальний прогноз іще називають прогнозом раціональних сподівань. Раціональні сподівання можуть відрізнятися від фактичних значень, але будь-яка різниця має бути випадковою й непередбачуваною. Оскільки раціональні сподівання ґрунтуються на коректній економічній теорії, вони мають властивості незсуненості (за умови квадратичної функції витрат) та ефективності.
Незсуненість означає, що помилка прогнозу має нульове математичне сподівання.
Ефективність передбачає, що в процесі прогнозування буде використана вся доступна інформація, отже, помилка прогнозу не буде корелювати з цією інформацією.
Існують численні критерії перевірки раціональності послідовності прогнозів. Стандартний критерій незсуненості потребує перевірки гіпотези стосовно того, що α= 0 та β = 1 водночас для такої моделі:
,
де yt — ряд фактичних значень або спостережень;
— ряд прогнозованих
значень;
— випадкові
залишки.
Перевірка ефективності є складнішою оскільки неможливо коректно визначити відповідний масив інформації, стосовно якого похибки прогнозу будуть некорельованими.
Узагальнюючи огляд критеріїв визначення якісного прогнозу, можна стверджувати, що варто користуватися системою критеріїв, які мають враховувати:
кількість зусиль, витрачених на побудову моделі, і наявність готових комп’ютерних програм;
швидкість, із якою метод уловлює істотні зміни у поведінці ряду, наприклад раптовий зсув математичного сподівання або збільшення кута нахилу лінії тренду;
існування серійної кореляції у помилках;
незмінюваність первинних даних;
повний обсяг роботи в деяких сферах діяльності — тисячі рядів щомісяця потребують оновлення, невеликі витрати й швидкість мають першорядне значення;
терміновість прогнозування.
19. Оцінювання адекватності прогнозованої моделі. Перевірка випадковості коливань рівнів залишкової послідовності та відповідності розподілу випадкової компоненти нормальному закону розподілу..
Оскільки повної відповідності моделі реальному процесу або об’єкту бути не може, адекватність певною мірою умовне поняття.
Модель
згладжування
певного часового ряду
вважається адекватною, якщо правильно
відображає систематичні компоненти
часового ряду. Ця вимога еквівалентна
вимозі, щоб залишкова компонента
(t =
1, 2, ..., n)
відповідала таким властивостям випадкової
компоненти часового ряду як: випадковість
коливань рівнів залишкової послідовності,
відповідність розподілу випадкової
компоненти нормальному закону, рівність
математичного сподівання випадкової
компоненти нулю, незалежність значень
рівнів випадкової компоненти.
Перевірка випадковості коливань рівнів залишкової послідовності означає перевірку гіпотези про правильність вибору виду тренду. Для дослідження випадковості відхилень від тренду розраховують набір різниць (t = 1, 2, ..., n). Характер цих відхилень вивчається за допомогою ряду непараметричних критеріїв. Одним з таких критеріїв є «критерій серій», який використовує медіану вибірки, критерій «зростаючих» та «спадних» серій тощо.
Згідно з критерієм
серій ряд із величин
розташовують у порядку зростання їхніх
значень і знаходять медіану
одержаного варіаційного ряду, тобто
значення, що перебуває в середині для
непарного п або середню арифметичну
з двох середніх значень для п парного.
Знаходиться по формулі:
, (9.2)
,
де квадратні дужки означають цілу частину числа.
Якщо хоча б принаймні одна з цих нерівностей порушується, то гіпотеза про випадковий характер відхилень рівнів часового ряду від тренду спростовується, а модель тренду визнається неадекватною.
Перевірка відповідності розподілу випадкової компоненти нормальному закону розподілу може бути зроблена лише наближено за допомогою дослідження показників асиметрії (А) і ексцесу (Е), оскільки часові ряди, як правило, не дуже довгі. При нормальному розподілі показники асиметрії і ексцесу певної генеральної сукупності дорівнюють нулю. Припустимо, що відхилення від тренду являють собою вибірку з генеральної сукупності, тому можна визначити тільки вибіркові характеристики асиметрії й ексцесу та їхні помилки:
;
;
(9.3)
;
, (9.4)
де
–
вибіркова характеристика асиметрії;
–
вибіркова
характеристика ексцесу;
і
–
відповідні середньоквадратичні помилки.
Якщо одночасно виконуються такі нерівності:
;
,
то гіпотеза про нормальний характер розподілу випадкової компоненти приймається.
Якщо виконується хоча б одна з цих нерівностей:
;
,
то гіпотеза про нормальний характер розподілу відхиляється, трендова модель визнається неадекватною.