2. Значення вивчення навчальної дисципліни “Історія України” для підготовки спеціалістів вищої кваліфікації

Історію як науку використовують для підготовки до життя всіх поколінь людей з сивої давнини тому, що вона створює передумови свідомого і цілеспрямованого застосування досвіду минулого в інтересах розв'язання пекучих проблем сьогодення з великою ймовірністю отримання очікуваного результату.

Але вивчения історії у вищих військових навчальних закладах не данина традиції, а актуальна потреба новітнього часу. Вона зумовлюється з одного боку, всезростаючими вимогами до підготовки спеціалістів, з другого — великою значимістю знань, які дає вивчення курсу Вітчизняної історії для фахівця будь-якого профілю.

Цінність історичного знання насамперед полягає в тому, що воно виконує цілий ряд соціальних функцій, які допомагають суспільству вирішувати проблеми, що виникають. Дослідники відзначають 4 головних соціальних функції історичної науки: науково-пізнавальну, прогнозуючу, соціальної або історичної пам'яті, виховну.

З розвитком суспільства й історичної науки її функції ускладнюються, набирають якісно нового змісту і характеру. Появляються нові функції, такі як мотиваційна, регулятивна тощо. Серед функцій чи не найголовніше місце посідає науково-пізнавальна, змістом якої є задоволення потреб людей в знанні закономірностей розвитку суспільства в його конкретному прояві. Без глибокого знання цих закономірностей діяльність людей носить невпорядкований і не завжди раціональний характер тому, що закони розвитку суспільства об'єктивні і діють автоматично незалежно від того, знають їх люди чи не знають.

Знання закономірностей розвитку суспільства цікавить нас і з іншого боку. Вони — основа науково-обгрунтованого управління всіх рівнів, тому уміння їх застосувати иа практиці відкриває перспективу особистого службового і професійного просування, громадського і державного визнання. А це, як відомо, і престиж, і добробут, і піднесення авторитету опанованої спеціальності. Разом з тим це й зростання авторитету держави. Зайвими виявляться численні іноземні радники. Наші фахівці справляться з будь-якими проблемами самостійно.

Ще один аспект проблеми. Вивчення історії створює кожному майбутньому спеціалістові можливїсть самопізнання. Вивчаючи предків, ми вивчаємо самих себе. Це самопізнання допомагає визначити свою життєву позицію і відповідно до неї йти життєвим шляхом, уникати непродуманих вчинків, відстоювати власні принципи. До речі, ця позиція діє у зворотному напрямі і, як правило, активізує зусилля на досягаення поставленої мети, в тому числі допомагає уточнити правильність чи хибність вибору професії.

Історія народу - це книга пам'яті. В ній записані успіхи, хиби, недоробки - вся картина існування українського суспільства. В цьому плані історична наука забезпечує зв'язок поколінь і таким чином виступає передумовою розвитку цивілізації. Жодне покоління не починає свою діяльність з нуля, а з освоєння досягнень минулого, опирається на нього в своїй соціальній практиці.

Історична пам'ять, розуміння того, хто ми і якого роду, допоможуть зміцнити державу і зцементувати націю. Без усвідомлення цього молодому поколінню буде важко творити і вести у прийдешнє країну, яка має все, щоб посісти гідне місце у європейському та світовому співтоваристві. Без такого розуміння ми послабим зв'язок поколінь, розгубимо підтримку людей старшого віку, які відстоювали Україну, примножували її міць і славу.

Таким чином, історія виступає посередником між минулим і сучасним. Вона зберігає матеріальну культуру, необхідні елементи духовності, без якої неможливе існування иації: мову, культуру, менталітет, звичаї, обряди - всю сукупність відмінностей, притаманних українському народу, якими він відрізняється від інших у загальнолюдському сузір'ї. Інакше мовлячи, ми зберігаємось як нація, всупереч спробам знищення, завдяки історичній пам'яті - передачі з покоління в покоління рис, які характеризують українців як біологічний різновид людей і соціальний унікум.

Важливу роль в житгі спеціаліста будь-якого профілю і людини взагалі відіграє прогностична (футорологічна) функція історичної науки. Її застосування створює можливість передбачувати розвиток майбутнього і в зв'язку з цим дати в руки могутнє знаряддя впливу на поточний і тривалий перебіг подій. Реальний соціальний прогноз, заснований на знанні закономірностей суспільного розвитку, аналізі попереднього досвіду і його тенденцій, дозволяє:

а) передбачити результати розвитку тих чи інших процесів, встановити причини їх виникнення, напрями дії;

б) визначити позитивні й негативні сторони очікуваної події, явища;

в) вжити заходів якщо не відвернення, то пом'якшення дії негативних факторів;

г) зробити спробу змінити розвиток подій у бажаному руслі.

Отже, функція передбачення, яка набувається в процесі вивчення історії, забезпечує високий рівень підготовки спеціаліста і посилює його спроможність ефективно використати набуті знання як у власних, так і суспільних інтересах.

Звичайно, це зовсім не означає, що прогностична функція сама собою, автоматично забезпечить свою дію. Вона створює лише можливості цього, але щоб ці можливості перетворилися в реальність, потрібно оволодіти її механізмами і навчитись користуватися ними на практиці. Тільки тоді буде виявлено саме спрямування суспільного розвитку.

Неперехідною цінністю історичної науки виступає її виховна функція. Доносячи досвід минулого до сучасників, історія віртуально залучає їх до співучасті у грандіозних подіях, народних стражданнях, злетах і падіннях. Цей досвід, закарбований у соціальній пам'яті, має високий виховний потенціал, здатний перетворюватися в реальні почуття, моральні норми і принципи, проявлятися у вчинках і нормах поведінки. Вчені вважають, що немає більш повчального, ніж історичний процес. Він перевищує своєю різнобарвністю найпалкішу і сміливу уяву. Факти минулого, незалежно від суб'єктивного побажання історика, несуть у собі могутній виховний заряд, роблять людей кращими, людянішими.

Не випадково у критичні періоди життя народу загострюється його інтерес до історії. Історична пам'ять стає джерелом його морального оновлення, духовної сили, політичної енергії. Тут він черпає підтримку, яка допомагає вийти із найскладнішої ситуації.

Енергія народу в такі часи настільки велика, що дає право виділити мотиваційну функцію історії. Саме вона є рушійною силою, мотивом масових народних рухів, дій окремих груп і особистостей.

Голос минулого, його героїчні сторінки завжди надихають сучасників, стають активною творчою силою у їх діяльності. Цю здатність історії підносити творчу ініціативу, йти на пожертву широко використовують на практиці. Яскравим прикладом цього можна назвати звернення Сталіна до народу на початку Великої Вітчизняної війни, в якому він нагадав про ратні подвиги О.Невського, Д.Донського, Мініна і Пожарського , Б.Хмельницького і М.Кутузова. Ці імена підіймали у бій мільйони радянських солдатів, допомагали виборювати перемогу.

Розглянуті функції історичної науки переконливо свідчать на користь необхідності завершення розпочатої в школі історичної освіти, піднесення ії на новий рівень, формування цілісного уявлення про суспільний прогрес, використання багатих можливостей історичних знань в інтересах власного авторитету і розв'язання складних завдань розбудови держави. Нам, українцям, розуміти це потрібніше, ніж будь-кому, оскільки постало нагальне завдання створення історично свідомої національної еліти — носія державницької ідеї, виразника і захисника національних інтересів, керівника народу в обороні і поступі.

Український народ, один із найбільших в Європі, не зміг відновити свою державу в післямонгольський період. Згодом тодішня українська еліта, яка відцуралася мови народу, стала на службу Вільнюсу, Варшаві, Москві. Найгірше повелася українська компартійна номенклатурна еліта, яка не тільки зреклася, за поодинокими винятками, своєї мови, але й виморювала голодом власний народ на догоду тоталітаризму.

Збайдужілість еліти (і в наші дні) прирікає народ, який вона покликана очолювати , на помикання ним з боку інших, відкидає його назад у недорозвинуті, загальмовані цивілізації, навіть у примітивні суспільства. Напевне, не випадково кожен народ, нація, народність, навіть плем'я і рід, плекають свою еліту.

Таке ж завдання стоїть перед українським народом. Йому ніде більше взяти еліту, як сформувати і виплекатн її із випускників вузів. Це повинні бути професіонали вищого гатунку, які пишаються своїм українським походженням, знають українську мову і звичаї, знають історію власного народу і черпають з неї повними пригорщами досвід минулого заради сьогоднішнього і майбутнього.

Зрештою, історія вчить розбиратися в хитросплетіннях внутрішньої і зовнішньої політики, в програмах і діях політичних партій, свідомо ставати на певну точку зору, аргументовано відстоювати її в різноманітних дискусіях.

Історичне мислення є важливим чинником соціальної активності, виховання патріотизму, консолідації народних мас, інтеграції та їхньої мобілізації задля вирішення певних соціальних завдань. Знання історії є умовою ефективної участі людини в суспільному житті. Прикладом цього є М.Грушевський, який писав, що в політику прийшов через вивчення історії свого народу.

Історія вчить кожну людину, спираючись на загальнолюдські цінності, творчо опрацьовувати і критично переосмислювати багатство світового історичного досвіду та за-своювати його уроки, формувати на цій основі власні переконання, громадянську позицію, здобути навички і вміння, необхідні для практичної діяльності.

Все сказане вище підтверджує необхідність вивчення історії у вищих навчальних закладах тому, що ці знання — суттєва умова свідомої і коректної діяльності, ключ до розв'язання багатьох, як професійних, так і загальних проблем, метод піднесення власного авторитету, дорога до добробуту і громадського визнання.

На студентів чекає нелегка, але цікава, напружена праця по оволодінню багатовіковою історією України. Хто справиться з цим завданням, той немов би нап’ється чистої джерельної води, яка додасть нових сил на нелегкому життєвому шляху.

Питання для самоконтролю

1. Що є предметом вивчення навчальної дисципліни “Історія України”?

2. В чому цінність кожної з основних груп історичних джерел?

3. Охарактеризуйте основні методологічні принципи вивчення історії України.

4. Які основні періоди історії України можна виділити?

5. Охарактеризуйте особливості розвитку історичної науки в Україні.

6. Чому необхідне вивчення історії своєї країни майбутньому спеціалісту?

Лекція 2. ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Навчальні питання:

1. Найдавніше населення на сучасній території України.

2. Формування державотворчих традицій.

3. Походження слов’ян та їх розселення на території Украни.

4. Основні концепції походження українського народу.