4) Поняття екології

Сьогодні, коли на всій планеті під впливом людини відбулися помітні зміни як живої, так і неживої природи, дедалі більшого значення набу­ває гармонійна взаємодія суспільства і природного довкілля, оскільки людина отримує від природи все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, черпає в ній емоційну й естетичну наснагу. Тому вкрай необхідна не лише чітка стратегія охорони природного середови­ща та посилення контролю за природокористуванням, але й добре про­думана система екологічної освіти й виховання населення.

Екологія – відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення та­ких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природ­них ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Екологія дає уяв­лення про те, яким чином досягти симбіозу техніки, виробництва і при­роди.

Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва – один з провідних напрямів науково-технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.

Слово “екологія” утворене від грецького oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування, та logos – наука. В дослівному розумінні екологія – наука про живі організми “у себе вдома”. Першим поняття “екологія” (“наука про баланс”) 14 вересня 1866 році ввів видатний німець­кий біолог, зоолог Ернст Геккель, професор Єнського університету, використавши його у передмові до фундаментальної двотомної праці “Загальна морфологія організмів”. У цій же праці “Загальна морфологія організмів” він навів таке визначення цієї науки: екологія – це сума знань, що належать до економіки природи – вивчення всієї сукупності  взаємовідносин тварин і навколишнього середовища, як органічного, так і неорганічного, і перш за все її дружніх чи ворожих стосунків.

Після Геккеля в поняття екологія вносились різні по змісту визначення, які розширювали предмет цієї галузі знань, тай сама наука екологія перебуває у постійному розвитку. В зв’язку з цим зараз існує багато різних визначень поняття “екологія”, одні автори дотримуються первинного визначення Геккеля, інші істотно його розширили, одні більше звертають уваги на соціальний аспект екології, інші – на біологічний, ще інші – на філософський,    проте незважаючи на різні формулювання, суть екології залишається незмінною.

Отже, екологія – це наука про взаємозв’язки живих організмів та їх угруповань між собою та довкіллям, про структуру та функціонування надорганізмових систем.

Екологія – це наука про взаємодію живих організмів між собою та навколишнім середовищем, а також про особливості структури та функціонування надорганізмових систем за дії природних та антропогенних факторів.

Екологія – це наука про закономірності життєдіяльності організмів у будь-яких проявах, на різних рівнях живого, у їхньому природному середовищі із врахуванням тих змін, які вносить в це середовище людина.

Екологія – це наука про взаємодію тварин, рослин та мікроорганізмів між собою і з оточуючим їх неживим середовищем, про структуру і функціонування надорганізмових систем, та про зв’язки в цих системах.

Екология – это наука про наш дом, и то все, что живет в нем.

Класичними стали вислови американського еколога Ю. Одума: “екологія – це біологія довкілля”,  “екологія – це міждисциплінарна галузь знань про структуру та функціонування багаторівневих систем у природі й суспільстві у їх взаємозв’язку”.

5) Це – біоцентричний абоекоцентричний підхід. Він ставить в центр екологічних проблем витривалість живої природи і залежність від неї людського суспільства. Він характерний для професійних екологів. На відміну від антропоцентризму екоцентризм виходить із уявлення про об’єктивне існування єдиної системи, в котрій усі живі організми планети Земля – бактерії, рослини, тварини, включаючи і людей, з їх ресурсами, господарством, технікою і культурою – взаємодіють між собою і оточуючим середовищем.

 

Нажаль, поки що більшість людей схиляються до антропоцентричної точки зору, тому що вона є простішою, оптимістичнішою. Проте, зараз вже існують вагомі аргументи на користь екоцентризму, відкидати котрі не можна.

Таким чином, розширення предмету екології призвело до виникнення ряду нових визначень. Так в „Екологічному енциклопедичному словнику” (1999) екологія визначається як :

 

“ наука про різні аспекти взаємодії організмів між собою і з ОС”

 

“система наукових знань про взаємостосунки суспільства і природи”

Якщо вважається, що людина має захищати все розумні істоти землі, що така етика називаєтьсяпатоцентризмом. Якщо центрі уваги є людина та її потреби, визнається, що тільки людина має цінність і, отже, людина має моральний борг лише людей, така філософська концепція називаєтьсяантропоцентризмом.

>Антропоцентризм домінував світоглядом людства уже багато століть. Людинапротивопоставлялся решті істотам землі і вважалося, цілком очевидним, що тільки інтереси й потреби людини мають важливість, й інші істоти немає самостійної цінності. Це світогляд передає крилатий вираз: "Усі в людини".

Виникнення антропоцентризму як світоглядної концепції належить до античної епосі. У Стародавню Грецію існувало кілька філософських шкіл, одній із яких, заснована Арістотелем, визнавала правомірність нерівності для людей, зокрема, рабства, і вбачала прірву для людей і тваринами; вважалося, що створено блага людини. 

6) Відношення екології до інших наук

Місце екології в системі наукових знань

Сучасна екологія об'єднує природничі, гуманітарні, соціальні, технічні і точні науки. На рис. 1.1. показана схема ієрархічного розподілу системи наукових знань та місце екології серед них. Найвищим ієрархічним рівнем (І) в системі наукових знань є філософія.

На другому рівні (II) - філософія природи, філософія суспільства, філософія мислення; на третьому рівні (III) - природознавчі науки, гуманітарні науки, науки про мислення; четвертий рівень (IV) - технічні науки; п'ятий рівень (V) - приватні

науки.

Проаналізувавши схему, зображену на рис. 1.1, слід зробити висновки, що екологічні науки є серед усіх підрозділів наукових знань. Серед природознавчих наук - біоекологія, геоекологія; серед гуманітарних наук - соціоекологія; серед наук про мислення - ноосферологія; серед технічних наук - інженерна екологія; серед приватних наук - наприклад, вплив гри на барабані на навколишнє середовище, та інші.