"

Теми 12-14. Похідний попит. Ринок праці.

Ринок капіталу

1. Взаємозв'язок ринків продуктів та ринків факторів виробництва. Вплив структури ринку продукту на похідний попит.

2. Праця як фактор виробництва.Індивідуальна пропозиція праці. Аналіз впливу оплати праці на індивідуальну пропозицію праці.

3. Капітал як фактор виробництва. Реальна та номінальна процентні ставки. Прибу­ток на капітал.

4. Поняття дисконтованої вартості.

5. Рівновага на ринку капіталу. Формування процентної ставки як рівноважної ціни капіталу.

6. Ринок землі.

Рекомендована література

Основна: 1, 13, 14, 17, 22, 24

Додаткова: 27, 29, 36, 38, 40, 42, 45, 48

Міні - лексикон:

Попит фірми на ресурс (похідний попит), виторг від граничного продукту фактора виробництва (граничний продукт у грошовому виразі), граничні витрати на ресурс, ціна фактора виробництва, продуктивність праці, номінальна заробітна плата, реальна заробітна плата, ставка заробітної плати, модель «праця-споживання-дозвілля», індивідуальна крива пропозиції праці, номінальна процентна ставка, реальна процентна ставка , дисконтування, чиста приведена (дисконтована) вартість, ринок земля, рента, ціна землі

1. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК РИНКІВ ПРОДУКТІВ ТА РИНКІВ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА. ВПЛИВ СТРУКТУРИ РИНКУ НА ПОХІДНИЙ ПОПИТ

Теорія ринків факторів виробництва досліджує, як і для кого виробляти товари, як встановлюються ціни на виробничі ресурси та як розподіляється національний доход між власниками землі, капіталу, підприємцями і робітниками.

Ринок факторів виробництва – ринок на якому взаємодія попиту та пропозиції утворює ціни на послуги праці, капітал , природнІ ресурси.

Ринки факторів виробництва відрізняються від ринків товарів та послуг:

- на ринку товарів і послуг фірми є продавцями, а спо­живачі покупцями готової продукції;

- на ринку факторів виробництва фірми є покупцями, а домашні господарства— продавцями виробничих ресурсів;

- на ринках факторів виробництва індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисност індивіда, а індивідуальний попит — з максимізації прибутку виробника.

Фірма прагне максимізувати корисність від використання факторів виробництва, що виявляється у зростанні прибутку. Але зростання прибутку як цільова функція реалізується на ринку товарів та послуг і тому попит на фактори виробництва є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт фірми.

Ринки факторів виробництва виконують такі функції:

• Визначають, яким чином виробляються товари, тому що кількість продукцію можна виробляти, використовуючи різну технологію.

Вибір ме­тодів виробництва залежить від цін на фактори вироб­ництва. Менеджер завжди буде використовувати у біль­шій кількості дешевші виробничі ресурси.

• Визначають, для кого виробляються то­вари, тому що ціни на виробничі фактори визначають рівень доходів економічних суб'єктів від їх продажу.

Зі встановленням цін на ринку факторів виробництва встановлюється відповідно і частка сукупного продукту, яка припадає на продавців праці, капіталу та інших ре­сурсів.

В мікроекономічному аналізі розрізняють:

Досконало конкурентний ринок факторів виробництва

Недосконало конкурентний ринок факторів виробництва

• Велика кількість покупців і продавців певного виду ресурсів;

• фірми і господарства є ціноодержувачами;

• фактори однорідні;

• вхід на ринок для нових учасників і вихід з нього є вільними;

• всі учасники повністю поінформовані щодо ситуації на ринку,

• фірми є досконало конкурентними і на ринку продукту.

Ринок, де покупці мають монопольну владу.

Ринок, де продавці мають монопольну владу

м онопольну

Тобто:

Досліджуючи похідний попит на фактори виробництва необхідно враховувати граничну дохідність та граничні витрати факторів виробництва.

Використання кожної додаткової одиниці будь-якого фактору виробництва при незмінній кількості інших дає приріст загальної кількості продукції. Ця категорія має назву граничний продукт(MP).

Виторг від граничного продукту (MRP).– показує граничну дохідність від використання додаткової одиниці фактора виробництва і обчислюється за формулою:

MRP = (MP)(MR),

де MRP - виторг від граничного продукту фактора виробництва,

MP - граничний продукт фактора виробництва;

MR - гpaничний дохід від продажу продукту.

За умов досконалої конкуренції:

МRP = (МР)Р,

де Р — ціна продукту.

Зміна витрат,що виникає в результаті залучення додаткової одиниці фактора виробництва, є граничними факторними витратами(MRC ).

Цей показник обчислюється за формулою:

MRC = (MP) (МС)

де MRC — граничні факторні витрати;

MP - граничний продукт фактора виробництва;

МС - граничні витрати виробництва продукту.

Правило використання ресурсів фірмою

Фірма, що максимізує прибуток повинна вводити в дію додаткові одиниці змінного фактора до того моменту, доки виторг від граничного продукту певного фактора не буде дорівнювати граничним факторним витратам цього фактора:

MRP_K = MRC_K;

MRP_L = MRC_L

Якщо MRP > MRC, то фірма буде збільшувати попит на певний фактор виробництва, а якщо MRP < MRC,то фірма буде - скорочувати попит на певний фактор виробництва.

Правило мінімізація витрат

Кожна фірма прагне мінімізувати витрати. Витрати будуть мінімальними, коли для факторів виробництва, що використовуються (для спрощення будемо вважати, що використовуються тільки К — капітал і L — праця), має місце така рівність:

,

МР_К - граничний продукт капіталу;

Р_К - ціна одиниці капіталу;

MP_L - граничний продукт праці;

Р_L - ціна одиниці праці.

Оскільки споживання додаткової одиниці і праці і капіталу створюють однаковий граничний доход, то справедливою буде рівність:

MRP_K - гранична доходність капіталу;

MRP_L - гранична доходність праці.

В умовах досконалої конкуренції:

MRС_К=P_К;

MRС_l=P_l;

Тоді:

В умовах досконалої конкуренції :

-крива попиту на фактори виробництва співпадає з кривою граничної доходності MRP (рис.1) (ціна продукту дорівнє граничному доходу);

-граничні факторні витрати MRC дорівнюють ціні певного фактора виробництва і співпадає з кривою пропозиції (S) фактора виробництва;

Рис. 1. Попит на фактори виробництва в умовах досконалої конкуренції.

В умовах недосконалої конкуренції на ринку факторів виробництва попит на виробничі ресурси визначається монопольною владою. Існують різні умови використання монопольної влади на ринках праці, капіталу, природних ресурсів.

В загальному вигляді крива пропозиції в умовах недосконалої конкуренції має додатній нахил. Крива MRC знаходиться вище кривої пропозиції S, тому що кожна додаткова одиниця ресурсу потребує вищої ціни.

Рис.2. Рівновага ринку факторів виробництва в умовах недосконалої конкуренції.

Фірма, що максимізує прибуток, досягає рівноваги (точка Е на рис 2), коли виконується рівність:

MRP = MRC.

Точка рівноваги Е знаходиться на кривій пропозиції під точкою А перетину

кривих граничної дохідності і граничних факторних витрат.

2. Праця як фактор виробництва. Індивідуальна пропозиція праці. Аналіз впливу оплати праці на індивідуальну пропозицію.

Серед усіх економічних ресурсів, що використовуються у виробництві товарів та послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:

 суб’єктом ринку праці є практично кожна працездатна людина;

 винагорода (заробітна плата) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни;

 проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати стають об’єктом політичної боротьби та державної політики.

Кожен власник робочої сили вирішує для себе:

• Скільки працювати?

• Де і в якій сфері працювати?

Відповідь на перше запитання дозволяє визначити загальний обсяг пропозиції на ринку праці. Відповідь на друге запитання дозволяє визначити кількість пропозиції праці певної кваліфікації у різних галузях.

Для ринку праці характерним є значний вплив на його стан неекономічних факторів,але в мікроекономіічній моделі конкурентного ринку праці єдиним фактором який впливає на попит і пропозицію праці , вважається заробітна плата рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.

Досконало конкретному ринку праці притаманні такі властивості:

 у кожній галузі існує значна кількість фірм, що конкурують між собою за право найму того чи іншого працівника.

 існує велика кількість працівників певної професії та однакової кваліфікації; кожен з них незалежно один від одного пропонує свої послуги на ринку праці;

 ні окрема фірма, ні окремий працівник не спроможний вплинути на рівень заробітної плати, що встановився в галузі.

За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову зарплату, яка залежить від того, на якому підприємстві вони працюють, і сприймається підприємством як задана величина. Тому для окремої фірми пропозиція праці є абсолютно еластичною. Рівень зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці:

MRC= W

де W – заробітна плата, грош. од.

Фірма наймає працівників доти, доки збільшення граничного виторгу перевищує граничні факторні витрати. Рівновага відповідає умові:

MRP_{L =} MRC_{L =} W

Пропозиція праці окремим індивідом

Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, боргових та кредитних зобов'язань та ін ), але головним є фактор оплати праці. Причому обсяг роботи, що бажає виконувати індивід, буде залежати не віл номінальної, а від реальної заробітної плати.

Реальна заробітна плата-це номінальне значення заробітної плати W, поділене на рівень цін Р, визначає кількість товарів та послуг, які можна придбати на свою заробітну плату.

Кожен робітник робить вибір між працею і дозвіллям.

Рис.3. Вибір між працею і дозвіллям:

H - кількість годин дозвілля на добу;

I - денний доход робітника;

U - крива байдужості при виборі праця-дозвілля.

Лінія бюджетного обмеження показує всі комбінації „доход-дозвілля”, коли погодинна заробітна плата дорівнює W.

І= W(24-H), де

І - денний доход робітника;

W - заробітна плата за одну годину;

Н - кількість годин дозвілля;

(24 — Н) — кількість годин праці в день.

У даному випадку ми абстрагуємося від так званого позаробочого часу, коли робітник не знаходиться в сфері виробництва, але час, який він витрачає (на транспорт, підвищення кваліфікації та ін.) не можна віднести до дозвілля.

Коли ринкова заробітна плата дорівнює W гр.од. на годину, робітник одержує W грошових одиниць доходу за кожну годину дозвілля, від якої він відмовився задля роботи. Кількість годин роботи залежить від розміру заробітної плати та індивідуальних уподобань по відношенню до праці і дозвілляю. Індивідуальні уподобання визначаються кривими байдужості (U₁, U₂, U₃). Робітник знаходиться у стані рівноваги в точці Е, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U₂. В цій точці

MRS_HI = W,

де MRS_HI - гранична норма заміщення дозвілля доходом;

W - заробітна плата на І годину.

Тобто робітник працює - (24-Н₁) години, заробляє - I грошових одиниць на добу.Отже, доход робітника на добу буде дорівнювати:

I₁=W(24-H₁).

При підвищенні заробітної плати на вибір працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення.

З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу.

Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата: якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер.

Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю.

Ефект доходу, таким чином спрямований протилежно до ефекту заміщення: збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж збільшення робочого часу має свої природні обмеження. Коли ефект доходу починає перевищувати ефект заміщення, це обумовлює від’ємний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці.

Три етапи підвищення зарплати :

W

W₄

N

W₃

W₂

W₁

0 f₁ f₃ f₂ F

Рис.4. Лінія індивідуальної пропозиції праці

• На першому етапі збільшення заробітної плати з W₁ до W₂ веде до збільшення кількості робочого часу з f₂ до f₂ - ефект зміщення перевищує ефект доходу.

• На другому етапі збільшення зарплати від W₂ до W₃ не відображає на збільшенні тривалості робочого дня – ефект заміщенн дорівнює ефекту доходу.

• На третьому етап підвищення зарплати від W₃ до W₄ веде до скорочення робочого дня з f₂ до f₃ – ефект зміщення менше ефекту доходу.