Порядок визначення та доведення показників держпланів до підприємств. Держзамовлення, заказ рівноправного партнера, держконтракт, їх сутність.

Державний контракт є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету та поповнення державного резерву. При цьому оплата поставок продукції (виконання робіт, надання послуг) гарантується державою.

Замовниками у державних контрактах є уповноважені Кабінетом Міністрів України відповідні органи державної виконавчої влади - галузеві та функціональні міністерства, державні комітети, обласні державні адміністрації.

Державне замовлення - це засіб стимулювання нарощування виробництва дефіцитної продукції, розвитку пріоритетних галузей господарського комплексу, впровадження нових технологій, розв'язання соціальних проблем, державної підтримки найважливіших наукових досліджень, при якому держава надає певні пільги виконавцям, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами.

Цільові установки прогнозів, планів і програм головним чином реалізуються через фінансові засоби регулювання і, в першу чергу, бюджетного планування (державного бюджету і національних цільових фондів).

2. Фінансова політика держави.

Фінансова політика - сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку.

Основна мета фінансової політики: оптимальний розподіл ВВП між галузями господарського комплексу країни, соціальними групами населення.

Принципи фінансової політики:

- Перший принцип фінансової політики можна сформулювати як постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості

- Другим напрямом фінансової політики держави є мобілізація використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій. Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все ж обмежені.

- Третій напрям фінансової політики - вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, це загрожує здоров'ю людини.

Відповідно до джерел коштів фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, інтелектуальний рівень його, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо.

До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції з світовими економічними системами тощо.

Стратегічні цілі загальнодержавної економічної політики — це:

• економічне зростання;

• висока зайнятість населення;

• стабільність цін у державі;

• рівновага платіжного балансу.

Національний банк, як орган державного регулювання, основне завдання якого полягає у забезпеченні сталості національної грошової одиниці, спрямовує свою грошову-кредитну політику, в першу чергу, на забезпечення стабільності цін і зниження рівня інфляції.

Національний банк України як центральний банк держави щорічно розробляє проект основних напрямків грошово-кредитної політики, які затверджуються Верховною Радою України. Ці напрямки передбачають:

• аналіз і прогноз розвитку макроекономічної ситуації в Україні;

• основні завдання грошово-кредитної політики;

• стабільність цін у державі;

• рівновага платіжного балансу.

Цільові настанови прогнозів, планів і програм реалізуються переважно через фінансові засоби регулювання і передовсім через бюджетне планування .

Державний бюджет — це затверджений у законодавчому по­рядку розпис доходів і видатків держави здебільшого на один рік.

Основним джерелом формування державного бюджету Украї­ни є її національний дохід — заново створена вартість, що є тією частиною вартості сукупного суспільного продукту, яка залишаєть­ся після відшкодування матеріальних витрат: предметів і засобів праці (у розмірі їхньої амортизації). При цьому використовуються різні методи формування дохідної частини державного бюджету. Найбільш вагомими за обсягом для України є методи формування бюджету через систему оподаткування юридичних і фізичних осіб, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів госпо­дарювання та від приватизації державних підприємств (органі­зацій), внесків підприємств та організацій у спеціальні загально­державні фонди.