Глава 20. Окремі види конфліктів Конфлікти в педагогічній діяльності

Говорячи про конфлікти, неможливо обійти увагою таку сферу, як освіта. Як і для будь-якого соціального інституту, для загальноосвітньої школи характерні різноманітні конфлікти. Педагогічна сфера являє собою сукупність усіх видів цілеспрямованого формування особистості, а її суттю є діяльність з передачі та освоєння соціального досвіду. Тому саме тут необхідні сприятливі соціально-психологічні умови, що забезпечують душевний комфорт педагогу, учню і батькам.

У сфері освіти прийнято виділяти чотири суб'єкти діяльності: учень, вчитель, батьки і адміністратор. Вони утворюють основні конфліктні діади.

Процес навчання і виховання, як і всякий розвиток, неможливий без суперечностей і конфліктів. Конфронтація з дітьми є звичайною складовою частиною реальності. Психолог М. Рибакова виділяє наступні конфлікти між учителем і учнем:

□ конфлікти діяльності, що виникають з приводу успішності учня, виконання ним позанавчальних завдань і проявляються у відмові учня виконати навчальне завдання або поганому його виконанні. Це може відбуватися з різних причин: стомлення, труднощі в засвоєнні навчального матеріалу, а іноді і невдале зауваження вчителя;

□ конфлікти вчинків, що виникають з приводу порушення учнем правил поведінки в школі і поза нею. Один і той же вчинок може викликатися різними мотивами. Учитель коригує поведінку учнів шляхом оцінки їх вчинків при недостатній інформації про їх справжні причини;

□ конфлікти відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів. Вони набувають особистісний сенс, породжують тривалу неприязнь учня до вчителя, надовго порушують їх взаємодія.

Основні рекомендації вчителям по управлінню конфліктами можуть бути наступними:

□ контролюючи свої емоції, бути об'єктивним, дати можливість учням обгрунтувати свої претензії, випустити пару;

□ не приписувати учню своє розуміння його позиції, перейти на «я»-виска-зиванія (не «ти мене обманюєш», а «я відчуваю себе обдуреним»);

□ не ображати учня (всі наступні «компенсуючі» дії можуть не виправити ситуацію);

□ намагатися не виганяти учня з класу;

□ по можливості не звертатися до адміністрації;

□ не відповідати на агресію агресією (це принизити і вашу гідність), не зачіпати його особистість, сім'ю, давати оцінку тільки його конкретним діям;

□ незалежно від результатів вирішення суперечності постаратися не зруйнувати відносини (висловити жаль з приводу конфлікту);

□ не боятися конфліктів з учнями, а брати на себе ініціативу їх конструктивного вирішення.

КОНФЛІКТИ ВЧИНКІВ

КОНФЛІКТИ ДІЯЛЬНОСТІ

КОНФЛІКТИ СТОСУНКІВ

КОНФЛІКТ МІЖ ВЧИТЕЛЕМ ТА УЧНЕМ

ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТІВ ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ:

• Відповідальність вчителя за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій.

• Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (вчитель-учень), чим і визначається їхня поведінка під час конфлікту.

• Різниця в життєвому досвіді учасників породжує різну ступінь відповідальності за помилки при вирішенні конфлікту.

• Різне розуміння подій та їх причин.

• Присутність інших учасників робить їх свідками учасника, а конфлікт набуває виховного значення і для них .

• Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов’язує його взяти на себе ініціативу в його вирішенні та на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується.

• Будь-яка помилка вчителя при вирішенні конфлікту породжує нові проблеми та конфлікти, в які включаються і інші учні.

• Конфлікт у педагогічній діяльності легше попередити, аніж успішно вирішити.