Тема 2. Класифікація правових систем

1. Різноманіття правових систем, і необхідність їх класифікації

2. Огляд класифікації правових систем

3. Критерії класифікації правових систем

4. Основні правові сім’ї.

1. Різноманіття правових систем, і необхідність їх класифікації

Як відзначає С.С. Алексєєв, у своєму розвитку право пройшло довгу, тисячолітню, багатопланову історію. Іноді — досить дивну і, самобутню в різних регіонах світу, деколи із зухвалими ривками в майбутнє або з «поворотами назад», залежну від різноманітних умов і обставин, здебільшого — основоположних, глобальних, глибинних у тому чи іншому регіоні, а часом — випадкових, особистих звершень великих розумів, професіоналів або просто примхи окремих можновладців. Право підійшло до третього ти­сячоліття християнської ери в стані вражаючого різноманіття існуюючих правових систем.

На сьогодні у світі співіснує велика кількість національних правових систем. Офіційними членами ООН зараз є близько 200 держав, і кожна держава має свою власну національну правову систему, яка є нормативним відображенням історичних, політичних, культурних, релігійних й інших особливостей кожного народу і суспільства.

Причини різноманіття правових систем полягають, перш за все, в тому, що на форму і зміст правової системи впливають історичні традиції та умови виникнення і становлення історично конкретної держави і права. Наприклад, причини різноманіття правових систем у Західній Європі полягають у тому, що починаючи з XV ст. становлення європейських держав було пов'язане з розвитком ринкових відносин і формуванням се­редніх міських станів, які тривалий час були опорою централізації. Утворення національних держав і правових систем було не просто черговим етапом існування певних етносів, а актом укладення суспільного договору про новий соціальний порядок. При цьому межі території, на якій встановлювався цей порядок, залежали від ряду чинників, серед яких етнічному складу населення і його чітко вираженій волі далеко не завжди належало визначальне місце. Кожна із цих систем має своє історичне коріння і традиції. Незва­жаючи на те, що французька і англійська правові системи сягають своїм корінням у середні віки, виникнення основних правових систем пов'язане саме з історичними традиціями цих суспільств.

Вплив історичних умов і традицій також наочно проявляється у виникненні традиційних і релігійних правових систем. Зокрема, формування ісламської правової системи зумовлено появою іслам­ської релігії та ісламської цивілізації.

Причини різноманіття правових систем також зумовлюються специфікою їх еволюції та розвитку. Правові системи можуть формуватися під впливом одних історичних чинників, проте вони можуть трансформуватися під впливом інших чинників, що впли­нули на перебіг їх розвитку і функціонування. Наприклад, пра­вова система Японії формувалася і тривалий час розвивалася під впливом китайських правових традицій. У другій половині XIX ст., в період правління династії Мейдзі, правова система Японії зазнала вестернізації, унаслідок чого змінився вигляд японського права. Після Другої світової війни японське право, особливо японське законодавство, зазначає подальших змін у бік його американізації, тобто запозичуються багато правових поло­жень у правової системи США.

У ряді сучасних держав Азії і Африки під впливом нових іс­торичних умов поєднуються елементи різних правових сімей з властивими їм особливостями, зокрема у сфері джерел права. Так у теперішній час у правовій системі Індії, разом із джерелами державного, адміністративного, торгового права, що базуються не тільки на законодавстві, але й на прецедентах, діють релігійні за своєю суттю джерела права (індуського та ісламського права). В африканських державах традиційні джерела (звичаї) різних племен також поєднуються із законодавством і судовим преце­дентом, запозиченими у правових систем колишніх метрополій.

На думку Ю.О. Тихомирова, правові відмінності можуть бути: а) сутнісними (наприклад деякі догмати ісламського права, зокрема принцип Конституції Ірану «визнання Страшного суду»); б) теоретичними (наприклад переважання у французькому пуб­лічному праві поняття публічних послуг); в) різними за будовою

галузі права (наприклад у Німеччині серед джерел трудового права немає трудового кодексу, а в США переважають процесуальні норми в адміністративному праві); г) неоднаковими формами кодифікації (наприклад у Франції кодекси включають і незаконодавчі норми, в Україні співіснують Цивільний і Господарський кодекси); д) віддзеркаленням специфіки конкретних правових інститутів і норм, правових рішень (наприклад в екологічному праві Німеччини робиться акцент на стимулювання, у Криміналь­ному кодексі Швеції передбачено електронний контроль за за­судженим не більше ніж на два місяці тюремного ув'язнення); є) вираженими в особливостях юридичної техніки і побудови законів; ж) різношвидкісними нововведеннями (наприклад в Україні вже прийнято Кодекс адміністративного судочинства, у Казахстані діє Закон «Про адміністративні процедури», у Білорусії розвивається адміністративна юстиція, Росія лише планує новов­ведення); з) контрастними державними інститутами'.

Як справедливо відзначав Р. Давид, відмінності між правом різних країн значно зменшуються, якщо виходити не зі змісту їх конкретних норм, а з більш постійних елементів, використо­вуваних для створення, тлумачення, оцінки норм. Самі норми можуть бути нескінченно різноманітними, але способи їх вироб­лення, систематизації, тлумачення показують наявність деяких типів, яких не так уже й багато. Тому, як відзначає Р. Давид, можливе групування правових систем у сім'ї, подібно до того, як це роблять інші науки, залишаючи осторонь другорядні відмін­ності і виділяючи сім'ї, як, наприклад, у лінгвістиці — романські, слов'янські, семітські мови, у релігії— християнство, іслам і т. ін., у природничих науках — ссавці, плазуни, птахи, земноводні та ін.

Класифікація правових систем має як теоретичне, так і прак­тичне значення. її теоретична значимість полягає в можливості пізнання і вивчення правової панорами світу з тим, щоб виявити змістовні аспекти правових систем, що забезпечують їх функціо­нування. Практична ж її значимість пояснюється необхідністю зближення правових систем і взаємодії в правовій сфері.

Для класифікації правових систем використовуються різні критерії — етнічні, расові, географічні, релігійні, а також юридична техніка, стиль права і т. ін., що у свою чергу пояснює існування безлічі класифікацій.

Таким чином, у рамках порівняльного правознавства стає можливою класифікація національних правових систем по різних групах або сім'ях. При цьому критерії класифікації можуть бути найрізноманітнішими.