6.2. Принципи управління соціальними системами.

Будь-яка керована система ( об”єкт управління) в тому числі і соціальна система підпорядковується основному закону управління - закону необхідної різнорідності, який говорить, що ефективно управляти об”єктом можна тоді, коли різнорідність системи управління буде не меншою ніж різнорідність об”єкту управління. Під різнорідністю підрозумівається ступінь складності системи, яка обумовлена в свою чергу кількістю складових елементів та їх взаємозв”язками.

Існує три способи нормального регулювання функціонування системи: зниження вимог до

управління, збільшення потужності механізму регулювання, обмеження різнорідності керованої системи.

1. Зниження вимог до системи управління означає скорочення числа контрольованих параметрів і змінних системи. А це може знизити якість управління системою, а значить порушує нормальне функціонування системи.

Механізм управління в соціальних та соціально-економічних системах – це сукупність кадрів, методів і принципів управління, управлінської інформації і інформаційних систем.

2. Збільшити потужність механізму управління можна тільки за рахунок комп”ютеризації процесів управління, впровадження новітніх інформаційних технологій та вдосконалення організаційних структур.

3. Обмеження різнорідності керованої системи – це стандартизація та уніфікація технічних систем, раціоналізація виробничих та управлінських структур, спеціалізація та кооперація виробничих систем, раціональне розташування продуктивних сил, визначення оптимальних розмірів населених пунктів.

У відповідності до системного підходу для ефективного функціонування система повинна бути побудована так, щоб досягати власних цілей, цілей підсистем, які в неї входять, а також цілей більшої системи, в яку дана система входить.

В залежності від визначення цілей виділяють ситуаційне, програмне та цільове управління.

Ситуаційне управління орієнтоване на регулювання будь-якого процесу: виробництва, обслуговування і т.п., направленого на досягнення декількох цілей без яскраво вираженого пріоритету. Головний відправний момент – це ситуація або відхилення параметрів від заданого значення.

Програмне управління – це управління за заданою програмою з вказівкою послідовності її виконання.

Цільове управління характерне тим, що цілі мають активний вплив на всі його характеристики. Цілі в системі управління повинні бути ув”язані, керівники всіх рівнів повинні не тільки знати свою цілі, а цілі суміжних підрозділів, цілі всієї організації, зв”язок цих цілей.

Принципи, які закладені в основу управління територіальними соціально-економічними системами:

- оптимальне співвідношення галузевого і територіального управління;

- економічність управління. Враховування в управлінні вимог та потреб ринку;

- птимальне співвідношення централізованого управління та місцевого

самоврядування;

- обґрунтоване роздержавлення промислових та територіальних комплексів;

- максимальне забезпечення населення робочими місцями;

- правовий і соціальний захист населення держави, регіонів та населених

пунктів.