2.5. Особливості управління підприємством в ринкових умовах

В сучасних умовах, які ми називаємо ринковими, тільки ринок визначає суспільні потреби в товарах та послугах. Підприємство не може виготовляти продукцію, яку ніхто не потребує. Лиш знаючи потреби і вимоги ринку, підприємство може визначити для себе найбільш вигідну виробничу програму. А що означає “найбільш вигідну”? За яким критерієм визначати вигоду для підприємства?

Такими критеріями можуть бути:

• одержання максимальних прибутків;

• розширення ринків збуту продукції;

• закріплення на нових ринках збуту;

• збільшення кількості робочих місць;

• витіснення з ринків небажаних конкурентів;

• створення та зміцнення іміджу підприємства на ринках збуту;

• завоювання симпатій серед широких верств населення.

Ту чи іншу вигоду за вказаними критеріями підприємство може отримати за рахунок:

• покращення якості продукції;

• покращення обслуговування продукції після її придбання;

• кращого задоволення потреб покупців ;

• зниження цін на товари;

• добре продуманої рекламної акції;

• широкого асортименту послуг під час продажу товару;

• більш уважного ставлення до покупців свої продукції;

• надання приорітетності задоволення суспільних потреб, а вже потім своїх власних;

• створення на підприємстві ефективного маркетингу, тобто, створення системи регулярного вивчення потреб та вимог ринку, поведінки конкурентів, тенденцій науково-технічного прогресу у виробництві товарів.

Велике значення в ринкових умовах мають різного роду прогнози. Економіка стала дуже динамічною. Появляються нові товари, нові форми обслуговування, поширюється спеціалізація підприємств та їх кооперація. Причому, не тільки в межах однієї країни, але й світових масштабах. Щоб підприємство успішно функціонувало в таких умовах, необхідно відслідковувати тенденції змін на ринку, тенденції розвитку науки і техніки. На основі такого моніторингу підприємство повинно здійснювати прогнозування цих змін у майбутньому. Згідно прогнозів підприємство розробляє свої перспективні плани розвитку і на їх основі планує асортимент та обсяги випуску продукції.

Але не тільки це повинно цікавити підприємство, яке працює в ринкових умовах. Для того, щоб розвиток підприємства здійснювався своєчасно і ефективно, потрібно здійснювати підбір та підготовку кваліфікованих кадрів. Адже кадри вирішують все.

Далі. 21-ше століття – це століття інформаційного суспільства. Фраза:”Хто володіє інформацією, той володіє світом” наповнюється реальним змістом. Робота з інформацією

здійснюється в гігантських масштабах. Вдосконалюються інформаційні технології, з”являються все нові і нові види техніки з переробки, передачі та зберігання інформації. Комп”ютеризація управління технологічними процесами, процесами управління різноманітними об”єктами і системами шириться небувалими темпами.І це все потрібно враховувати у науковій, виробничій та господарській діяльності.

Сьогодні дуже поширеним терміном в економіці є “маркетинг”. Це вид діяльності, який забезпечує вивчення потреб і вимог ринку, вивчення можливостей підприємства щодо задоволення цих потреб, розробку технологій просування товару на ринку, настрой колективу підприємства на продуктивну та ефективну роботу, підпорядкування виробничо-господарської діяльності підприємства потребам і вимогам ринку.

Для здійснення маркетингової діяльності на підприємстві створюються служби маркетингу. Саме ця служба визначає, яким повинен бути виробничий план на той чи інший період часу: асортимент продукції, її обсяги, графік випуску, дизайн продукції. Вся виробнича діяльність підприємства мусить враховувати пропозиції служби маркетингу. Інакше підприємство ризикує, що не вся випущена продукція буде реалізована і підприємство матиме збитки.

Контрольні запитання

Дайте визначення економічної системи. Які цілі мають економічні системи?

Що таке внутрішнє середовище підприємства?

Яким чином здійснюється управління внутрішнім середовищем?

Що таке зовнішнє середовище підприємства?

Фактори зовнішнього середовища прямої і непрямої дії.

Принципи управління економічними системами.

Охарактеризуйте підприємство, як об”єкт управління.

Який взаємозв”язок системи управління та об”єкта управління?

Які ви знаєте критерії ефективності роботи підприємства?

Перечисліть особливості роботи підприємства в ринкових умовах.

Література

1. Курс для высшего управленческого персонала. Сокращ. пер. с англ. М, :

Экономика, 1970. 808 с.

2. О.Є.Кузьмін, О.Г.Мельник. Основи менеджменту. Підручник. – К.: “Академвидав”,

2003. 416с.

3. Рикі В.Грифін, Володимир Яцура. Основи менеджменту. Підручник. Львів, БАК.

2001. 624с

4. Якокка Ли. Карьера менеджера. Пер. с англ. М, : Прогресс, 1991. 384 с.

Лекція № 3. Організаційні форми діяльності економічних систем.

Організаційні форми економічних систем: державні підприємства і організації, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, спільні підприємства. Умови їх створення та функціонування. Переваги та недоліки різних організаційних форм.

Організаційні форми діяльності економічних об”єктів та систем.

Організаційні форми діяльності економічних об”єктів та систем обумовлені формою власності майна цих об”єктів. А форми власності бувають:

Державна

Колективна

Приватна

Підприємства з державною формою власності створюються згідно рішення вищого органу управління, як правило, це міністерство або кабінет міністрів, і здійснюють свою діяльність згідно затвердженого Статуту. Держава передає у розпорядження підприємства відповідний статутний фонд: споруди, обладнання, фінанси, наділяє підприємство обіговими засобами, призначає першого керівника, здійснює контроль діяльності підприємства. Всю виробничо-господарську діяльність підприємство здійснює самостійно, керуючись потребами та вимогами ринку. Держава може встановлювати для

підприємства державні замовлення, які виконуються в обов”язковому порядку.

Підприємства з колективною формою власності можуть утворювати господарські товариства.

Господарські товариства – це підприємства, установи і організації, створені на засадах угоди між юридичними і фізичними особами шляхом об”єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Господарським товариствами можуть бути:

1) Акціонерні товариства (АТ)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ)

3) Товариства з повною відповідальністю (ТзПВ)

4) Командитні товариства (КТ)

5) Товариства з додатковою відповідальністю (ТзДВ)

Акціонерне товариство – це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій, рівної номінальної вартості, і несе відповідальність тільки майном товариства.

Статутний фонд АТ не може бути меншим суми, яка еквівалентна 1250 мінімальних заробітних плат, тобто, суми 520 000грн.

Акціонерні товариства можуть бути відкритого типу (ВАТ) і закритого типу (ЗАТ).

Засновниками АТ можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Вони укладають засновницький договір, що визначає порядок здійснення ними діяльності АТ

Після повідомлення про наміри створити АТ шість місяців йде підписка на акції, а

також оплата 10 % їх вартості.

Коли підписка пройшла успішно, то установчі збори можна провести, коли буде оплачено ще 30 % вартості від підписаних акцій ( всього оплачено 40%).

Протягом року після установчих зборів повинні бути оплачені решта 60 % вартості

від підписаних акцій.

Установчі збори мають повноваження вирішувати питання створення АТ, якщо в них прийняло участь 60 % і більше, з тих, що підписались на акції.

На зборах приймається рішення, що одна акція має один голос.

На Установчих зборах приймаються рішення про:

• створення АТ та його склад

• затвердження Статуту Товариства

• затвердження Статутного фонду Товариства

• обрання Спостережної Ради

• обрання Ревізійної комісії

• обрання Правління АТ

• встановлення пільг засновникам АТ

• оцінку вкладів, внесених в натуральній формі у Статутний фонд Товариства.

Ці рішення приймаються , якщо за них проголосувало 75 % і більше чоловік, присутніх на Зборах.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів.

Органи управління акціонерним товариством.

Вищим органом управління АТ є Загальні збори акціонерів. Вони правомочні, якщо в них беруть участь акціонери, що мають не менше 60 % голосів.

Рішення Загальних зборів правомочні, якщо вони приймаються 75 % голосів акціонерів, які беруть участь у зборах з таких питань:

Зміна Статуту або його доповнення.

Припинення діяльності АТ.

Створення або припинення діяльності дочірніх підприємств.

Обрання Спостережної Ради.

Обрання Ревізійної Комісії.

Обрання Правління.

Визначення основних напрямків діяльності Товариства.

Затвердження річних результатів діяльності АТ.

Затвердження організаційної структури АТ.

Затвердження умов оплати праці вищих посадових осіб АТ: голові Правління. голові Спостережної ради, голові Ревізійної комісії.

Функції Спостережної Ради.

Контроль за діяльністю АТ в період між Загальними зборами.

Заслуховування Голови Правління АТ, голови Ревізійної комісії про результати

своєї діяльності за певний період.

Заслуховування керівників підрозділів АТ про результати діяльності підрозділів.

Функції Ревізійної Комісії.

Контроль зі фінансово-економічною діяльністю АТ

Внесення на Загальні Збори АТ пропозицій щодо порушників фінансової дисципліни в АТ.

Функції Правління АТ:

Підготовка пропозицій щодо стратегії розвитку АТ

Координація діяльності структурних підрозділів АТ

Підготовка пропозицій щодо змін у структурі АТ, змін напрямків діяльності АТ,

Контроль і аналіз економічних показників діяльності АТ і окремих його

підрозділів. Розробка рекомендацій щодо їх покращення.

5. Забезпечення виконання планів роботи товариства.

Підготовка резерву керівних кадрів АТ.

Заслуховування керівників структурних підрозділів АТ про результати діяльності цих підрозділів.

Структура управління Акціонерним Товариством представлена на рис.3.2.

Товариство з обмеженою відповідальністю – це підприємство, яке створює статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники ТОВ несуть відповідальність в межах своїх вкладів. Установчі документи повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників. Статутний фонд Товариства повинен

бути не меншим 52 000 грн.

До моменту реєстрації учасник повинен внести не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу.

Товариство з додатковою відповідальністю – підприємство, аналогічне ТОВ. Відмінність тільки в тому, що учасники несуть додаткову відповідальність належним їм майном, граничний розмір якого має бути визначений. Цим майном може бути власний будинок чи квартира, автомобіль, дача, приватне підприємство, майнові права на інтелектуальну власність.

Товариство з повною відповідальністю – підприємство, аналогічне ТОВ. Особливість у тому, що учасники несуть відповідальність всім своїм особистим майном.

Командитне товариство – це підприємство, аналогічне ТОВ. Учасники товариства діляться на дві групи: одна група учасників несе відповідальність всім своїм майном, а друга група учасників відповідає лише своїми вкладами у статутному фонді товариства.

Перші є справжніми учасниками, а другі є вкладниками.

Спільне підприємство – це підприємство, яке створюється декількома учасниками- засновниками, якими можуть бути, як юридичні так і фізичні особи. Спільне підприємство створюється на основі договору учасників. Цим договором визначається мета створення підприємства, структура СП, розмір статутного фонду, створюється його статутний фонд як сума вкладів учасників, створюється Правління СП, за погодженням з засновниками СП призначається голова Правління і виконавчий директор СП.

Структура управління товариствами.

Вищим органом управління товариства є загальні збори засновників і учасників. Вони обирають дирекцію товариства: ген. директора, директорів за напрямками, ревізора, головного бухгалтера. Збори затверджують розмір статутного фонду та розмір вкладу кожного учасника, визначають напрямки діяльності товариства. Структура управління товариством приведена на рис.3.3.

Послідовність створення господарського товариства.

Визначаються засновники товариства.

Засновники товариства приймають рішення про створення товариства.

При цьому визначається:

• чим буде займатись товариство;

• хто буде засновниками;

• розмір долі кожного засновника у статутному фонді товариства;

Збираються загальні збори засновників, які:

• затверджують Статут товариства;

• затверджують розмір статутного фонду товариства та його розподіл між засновниками;

• затверджують структуру системи управління товариства;

• призначають дирекцію товариства;

• призначають ревізора і головного бухгалтера товариства;

• затверджують напрямки діяльності товариства.

Приватне підприємство – це підприємство, яке діє на основі приватної власності одного або кількох громадян та на основі його праці або з використанням найманої праці.

Порядок створення та функціонування ПП визначається Господарським кодексом України.

Громадянин може здійснювати господарську ( підприємницьку) діяльність і без реєстрації приватного підприємства. Він може бути зареєстрований як підприємець без статусу юридичної особи.

Таким чином, громадянин-підприємець може здійснювати свою підприємницьку діяльність:

• безпосередньо як підприємець;

• через приватне підприємство, яке ним створене;

• із залученням або без залучення найманої праці;

• самостійно або з іншими особами;

Громадянин здійснює управління заснованим ним підприємством безпосередньо або через керівника, якого він наймає за контрактом.

Громадянин- підприємець зобов”язаний:

• отримати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

• повідомляти органи держреєстрації про зміну адреси;

• повідомляти органи держреєстрації про зміну предмету діяльності;

• забезпечувати належну якість товарів чи послуг;

• не порушувати законних прав і інтересів споживачів;

• здійснювати сертифікацію продукції;

• не допускати недобросовісної конкуренції;

• вести облік результатів своєї підприємницької діяльності;

• своєчасно подавати податковим органам декларації про доходи;

• сплачувати податки, передбачені законом.

Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва.

Ця система запроваджується для таких суб”єктів малого підприємництва:

• фізичних осіб, які створюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах протягом року перебуває не більше 10 осіб, і обсяг виручки не перевищує 500 тис грн.;

• юридичних осіб – суб”єктів підприємницької діяльності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не більше 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції не перевищує 1, 0 млн. грн.

Ставка єдиного податку для суб”єктів-фізичних осіб 20-200грн/місяць + 50 % на кожну найману особу.

Якщо суб”єкт –підприємець юридична особа – ставка податку 6% від виручки + акцизний збір + ПДВ.

Переваги та недоліки різних організаційних форм.

1. Державні підприємства. Державна форма власності оправдана у випадках необхідності монопольного володіння державою на окремі види діяльності. Це може бути авіабудування, ракетобудування, суднобудування, залізничні перевезення, охорона здоров”я, тощо.

Перевагою таких підприємств є можливість їх спеціалізації та кооперації,

можливість здійснювати цільові загальнодержавні програми, витримувати соціальну направленість їх діяльності, надавати державну підтримку новим напрямкам науки і техніки.

Недоліками таких підприємств є те, що вони недостатньо динамічно реагують на ринок,

На самих підприємствах працівники не мають достатньо стимулів для розвитку підприємств, підвищення якості продукції, не почувають себе господарями на підприємствах. Мають місце бюрократичні методи управління. А тому доля підприємств з державною формою власності в економіці України постійно зменшується.

Акціонерні товариства.

Переваги. Володіння власністю формує почуття господаря у всіх працівників підприємства,

відповідальність за свої дії. Працівники-власники не просто виконують свою роботу, а активно працюють, примножуючи власність. В акціонерному товаристві пай акціонера документально оформлений. Він має право на частку майна у статутному фонді товариства в межах належних йому акцій. Приймаючи участь у загальних зборах, акціонер приймає участь в управлінні акціонерним товариством. Акції мають номінальну вартість. Акціонер має право їх продати, всі або частину через біржу, якщо це відкрите товариство, або через правління товариства, якщо товариство закрите.

Якщо товариство успішно працює, має певний імідж на ринку, то акції можна реалізувати за ринковими цінами, які можуть в декілька разів перевищувати номінальну вартість.

Акціонер може подарувати свої акції своїм родичам чи іншим близьким людям, може передати у спадок. Законом України це все передбачено.

Так що працівник-акціонер має переваги перед працівником державного підприємства.

Недоліки. При неефективному управлінні акціонерне товариство може збанкрутувати, його акції можуть знецінитися. Може бути обрана неправильна лінія розвитку АТ і конкуренти можуть усунути з ринку товариство. Це також крах.

Товариство з обмеженою відповідальністю ( а також всі інші товариства).

Переваги порівняно з акціонерним товариством. Воно більш мобільне, легше адаптується до ринкових умов, завдяки невеликим розмірам, система управління ним є більш ефективною, бо більш прозора і небагато чисельна, легко перебудовується. Майновий поділ визначений в установчому договорі.

Недоліки. Працівники не так зацікавлені у результатах, бо вони не володіють майном товариства, не мають акцій.

Спільні підприємства. Переваги: дуже часто вони створюються на пільгових умовах функціонування, створюються для конкретного виду діяльності і на визначений термін. До роботи, як правило залучається іноземний капітал, “ноу-гав”, на підприємстві жорстка дисципліна, але висока зарплата.

Недоліки: Серед засновників СП можуть потрапити несумлінні люди, можуть не виконати договірних зобов”язань. А все тому, що учасники між собою малознайомі.

Приватні підприємства. Переваги: доступність зайнятися підприємницькою діяльністю для будь-якого громадянина держави, а також негромадянина. Невисокі податки, прозора схема оподаткування, можливість працювати без створення юридичної особи, за спрощеною системою оподаткування.

Недоліки: Не гарантується якість продукції і послуг, неможливість розгорнути масштабну виробничу діяльність, можливість приховування результатів діяльності щодо оподаткування.

Контрольні запитання.

1. Які форми власності ви знаєте? Чим вони характерні?

2. Які організаційні форми підприємств ви знаєте?

3. Переваги і недоліки державних підприємств.

4. Що таке акціонерні товариства? Які права має акціонер?

5. Перечисліть органи управління АТ. Які функції вони виконують?

6. Порядок створення акціонерних товариств.

7. Що таке контрольний пакет акцій? Які можливості він може реалізувати?

8. Які так звані “малі товариства” ви знаєте? Їх структура управління.

9. Порядок створення товариств.

10.Що таке спільні підприємства? Для чого вони створюються?

11.Як можна організувати приватне підприємництво?

12. Переваги і недоліки підприємств різних форм власності.

13.Чим відрізняється Акціонерне товариство від Товариства з обмеженою

відповідальністю?

Література.

1. М.Мескон, М. Альберт, Ф. Хедуори. Основы менеджмента. Пер. с англ.

М,: Дело, 1992. 702с.

2...Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. –К.:

Тов-во “Знання”, КОО,1999. 556с.

3. Рикі В.Грифін, Володимир Яцура. Основи менеджменту. Підручник. Львів, БАК.

2001. 624с

4. Ф.І.Хміль. Менеджмент. Підручник. – К.: Вища школа, 1995. 351с.

5...Б.А.Євтушевський. Основи корпоративного управління. Навч. пос. – К.:

Знание-Прес.,2002. 317с.

Лекція № 4. Структури систем управління підприємствами та організаціями.

Структури систем управління підприємствами та організаціями: лінійні, функціональні, змішані. Бюрократичні та адаптивні системи управління. Позитивні та негативні сторони цих структур. Управління, керівник, лідер, влада.