2.1. Цілі управління економічними системами

Економічні системи – це системи, цілями діяльності яких є отримання економічної вигоди – прибутків. Правда, ці цілі можуть бути виражені в інших термінах: збільшення обсягів виробництва, підвищення якості продукції, розширення ринків збуту продукції,

розширення обсягів експорту продукції. Економічні системи працють за принципом самоокупності. На відміну від бюджетних організацій, які працюють за рахунок дотацій з державного бюджету і на відміну від благодійних організацій, які працюють за рахунок спонсорської допомоги. Економічні системи є одночасно організаційними системами, тобто, системами, в яких основну роль виконує людський потенціал, кадри.

Іншими словами, цілями економічних систем є виробництво товарів та послуг для підприємств, організацій та населення та отримання прибутку.

Економічні системи діляться на підприємства, організації та учбові заклади.

Підприємства – це системи, які виробляють матеріальну продукцію.

Організації - це системи, які виробляють інормаційну продукцію – проекти, дослідження, або, які надають послуги іншим системам чи населенню.

Учбові заклади можуть бути економічними об”єктами, бюджетними організаціями або

мати змішану форму: одна частина процесу фінансується через бюджет, а інша частина фінансується на комерційній основі.

Економічні та й соціальні системи відносяться до великих або складних систем, які характеризуються такими показниками.

Велика кількість елементів та їх взаємозв”язків.

Ймовірнісна природа поведінки єлементів.

Наявність багатьох цілей як у самої системи, так і у складових елементів.

Наявність в системі крім технічних засобів ще і людей.

Здатність до адаптації в змінних зовнішніх умовах.

Здатність до багатоваріантної організації.

Управління цими системами вимагає застосування нових інформаційних технологій та комп”ютерної техніки.

2.2. Внутрішнє та зовнішнє середовище економічної системи

Сама економічна система(підприємство) створює своє внутрішнє середовище. Воно складається з таких елементів:

• цілі

• задачі

• структури

• персонал

• технології

Всі ці елементи взаємопов”язані так, як це представлено на рис. 2.1.

Основним елементом внутрішнього середовища є цілі системи.Саме вони визначають, якими будуть всі інші елементи. Адже цілі визначають, які задачі стоятимуть перед підприємством, якими технологічними процесами вони можуть бути досягнуті, яка структура підприємства та системи управління може забезпечити досягнення цих цілей, яким вимогам повинен задовільняти персонал.

Уточнимо термінологію.

Ціль – кінцевий результат, який повинно досягти підприємство.

Задача – робота, яка повинна бути виконана в певний час і певним способом.

Технологія – спосіб перетворення всіх видів ресурсів в продукцію та послуги.

Структура – сукупність підрозділів та їх взаємодій для досягнення цілей.

Отже, своє внутрішнє середовище економічна система створює відповідно до поставлених цілей. Тому це середовище є змінним. Система управління підприємством повинна відслідковувати функціонування всіх елементів внутрішнього середовища з тим, щоб забезпечити вирішення всіх задач та цілей підприємства найкращим чином: з найменшими затратами ресурсів, своєчасно, з належною якістю. А забезпечується це зміною параметрів складових внутрішнього середовища. Тобто, система управління повинна повинна постійно вдосконалювати технологічні процеси, структури, як виробничі так і управлінські, здійснювати навчання та перестановку кадрів, уточняти задачі структурним підрозділам та посадовим особам.

Внутрішнє середовище мусить змінюватись як за власною ініціативою, так і під дією зовнішніх факторів. А ці фактори ініціються зовнішнім середовищем економічної системи.

Зовнішнє середовище поділяється на середовище прямої дії та непрямої дії.

Зовнішнє середовище прямої дії:

• економічні умови, що склалися;

• законодавство;

• споживачі;

• постачальники;

• урядові та фінансові установи;

• конкуренти;

• природні умови.

Зовнішнє середовище непрямої дії:

• політична ситуація;

• науково-технічний прогрес;

• екологічна систуація;

• соціальні процеси.

Економічна система(підприємство) не може впливати на зовнішнє середовище, не може мати управлінського впливу на нього. Система може тільки адаптовуватись до впливу зовнішнього середовища, а для кращої адаптації підприємство повинно якомога точніше прогнозувати поведінку зовнішнього середовища і своєчасно змінювати своє внутрішнє середовище.