6. Структура та план роботи.

Структура кваліфікаційної роботи включає титульний аркуш, план, вступ, основний текст, висновки, список літератури, в разі необхідності – додатки.

На титульному аркуші вказується назва університету; прізвище, ім’я, по батькові автора, шифр і найменування спеціальності; тема роботи; прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника; місто і рік. Див. додаток 1.

План роботи, що представляється студентом до затвердження, повинен забезпечувати комплексне, системне вирішення поставленої проблеми і означувати 2-3 найбільш важливі проблеми, чітко сформульовані як назви розділів, які б розкривали сутність обраної теми, її основний зміст. З метою конкретизації і систематизації викладу матеріалу розділи варто поділити на підрозділи (параграфи). Якісно підготовлений, добре продуманий, ясно й лаконічно сформульований план відіграє істотну роль в організації роботи і є запорукою її успішного написання. Варто пам’ятати, що формулювання розділів не повинні повторювати назву самої роботи, а розділ не повинен містити в собі лише один підпункт. У подальшому план може корегуватися, адже процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням.

План дипломної (магістерської) роботи подають на її початку, на другій (після титульного аркушу) сторінці тексту. Він складається зі вступу, назв усіх розділів та підрозділів роботи, висновків, списку використаної літератури, додатків. Див. додаток 2.

6. Написання тексту роботи.

Після завершення підготовчого етапу можна приступати безпосередньо до написання тексту. Попередньо ще раз узгодьте з керівником план роботи. Якщо цього не зробити, може статися так, що принаймні частина ваших зусиль по написанню роботи виявиться марною і потім доведеться кардинально переробляти текст. Досвід показує, що доцільніше починати з розділів основної частини.

Основна частина. В процесі написання тексту роботи проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). У розділі (главі) висвітлюється цілісний аналіз окремого питан­ня, а в підрозділі (параграфі) — його певна частина. Кожен розділ має завершуватись висновками (узагальненнями). Виклад матеріалу повинен бути логічним, усі його структурні елементи – взаємопов'язаними, а текст роботи – концептуальним, достатньо аргументованим та переконливим. Тому, почи­наючи працювати над розділом, треба визначити його головну ідею, а також основні напрямки її розгортання в кожному підрозділі. Будь-які твердження мають грунтуватися на об’єктивних фактах, підкріплюватися думками авторитетних дослідників, аналізом конкретного культурологічного матеріалу. Треба уникати описовості, безсис­темного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагаль­нення.

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина дипломної (магістерської) роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, ступінь її наукової розробки; визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; характеризується структура роботи, її теоретичне та практичне значення. У вступі до магістерської роботи формулюється наукова новизна, а також вказується апробація та практичне значення дослідження. Обсяг цього розділу – 5-7 сторінок, для магістерських робіт – 6-10 сторінок. Загальну характеристику роботи у вступі рекомендується подавати в наступній послідовності.

Актуальність дослідження – передусім, це зв'язок теми дослідження із важливими теоретичними та практичними проблемами сьогодення. Важливо пам’ятати, що визначення актуальності є фактично обгрунтуванням вибору теми, її значення і місця в контексті сучасної культурологічної проблематики. Багатоаспектність поняття актуальності розкрито у І розділі рекомендацій (див. стор. 3-4). Приклад формулювання актуальності наводимо у додатку 3.

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом культурологічного дослідження може бути будь-який культурний феномен, а предметом - певний його аспект, вимір (онтологічний, семантичний, історичний, функціональний, генетичний, категоріальний тощо). Приклади див. у додатку 4.

Мета та завдання дослідження. Мета виражає цільове спрямування дослідження. Вона має бути сформульована чітко і конкретно та співвідноситися із навою теми. Завдання, які слід розв’язати в процесі виконання роботи, є конкретизацією мети дослідження. Вони визначають послідовні етапи реалізації мети як кінцевого орієнтиру. Власне, поставлені завдання і зумовлюють структуру роботи. Тому їх краще формулювати у відповідності до пунктів плану.

Приклад формулювання мети та завдань роботи наводимо у додатку 4.

Джерельна база. Слід стисло охарактеризувати основні джерела дослідження, на основі яких розкривається його предмет, реалізуються мета та завдання. Це можуть бути праці видатних мислителів, аналізу яких присвячена робота, а також ті твори, на яких грунтується методологія дослідження; іконографічний матеріал, якщо досліджуються певні артефакти (наприклад, твори малярства, скульптури, архітектури); архівні матеріали, періодика, довідкова література тощо.

Огляд науково-дослідницької літератури розкриває ступінь наукової розробки проблеми і передбачає систематизацію та коротку характеристику найбільш важливих праць, присвячених проблематиці вашого дослідження (як правило, 10—15 джерел). Це має бути систематизований аналіз теоретичної, ме­тодичної й практичної значущості, переваг та недоліків роз­глядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні роботи, по­вністю присвячені темі; праці, що розкривають тему лише частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо вказати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми і обгрунтуванням необхідності вашого дослідження.

Якщо ваша робота присвячена малодослідженій проблемі і містить певні елементи новизни, або конкретизації чи поглиблення відомих данних, варто зазначити про це у вступі в підрозділі Наукова новизна дослідження. Це особливо доцільно в магістерській роботі. На статус наукової новизни можуть претендувати результати дослідження, які розширюють або доповнюють відомі теоретичні чи практичні положення, вносять в них нові елементи, доповнення. Наукова новизна може полягати також у введенні до наукового обігу нових джерел, які не використовувалися раніше при дослідженні певної проблематики. Приклад формулювання наукової новизни див. у додатку 4.

Висновки є логічним завершенням дипломної (магістерської) роботи. Головна їх мета — теоретичні підсумки проведеного дослідження. Висновки подаються у вигляді узагальнених тез, в яких лаконічно розкриваються результати виконання основних завдань дослідження. Висновки мають носити концептуальний характер, а для магістерського дослідження – ще й містити елементи наукової новизни. Важливо, щоб вони відповідали послідовності сформульованих у вступі завдань та структурі роботи. По можливості, у вис­новках слід зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й певні недоліки та проблеми, а також конк­ретні рекомендації щодо їх усунення. Обсяг цього розділу – 3-6 сторінок.

Приклад формулювання висновків див. у додатку 5.

Список використаної літератури. Література, насамперед, підбирається студентом самостійно, а також рекомендується науковим керівником і консультантами. Список літератури обов'язково повинен включати ті джерела, на які є посилання в тексті роботи; водночас в ньому можуть бути представлені й інші праці, які були використані у процесі підготовки дослідження. Список відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивче­ності досліджуваної теми, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. Він має містити бібліогра­фічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над те­мою. Укладаючи його, слід дотримуватися вимог державного стан­дарту. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового ряд­ка, літературу слід розташовувати в алфавітному порядку прізвищ авторів та назв праць (якщо це колективна праця, або автор не вказаний). Спочатку подаються видання українською та російською мовами, потім – інозем­ними. Бібліографічні записи повинні мати наскрізну порядкову нумерацію. Перелік літератури розташовується в кінці роботи, він повинен включати не менше, ніж 50 позицій.

Додатки. Завершуючи написання дипломної (магістерської) роботи, слід си­стематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна подавати у тексті або оформляти у вигляді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що відповідають їхньому змісту. Ну­мерація аркушів з додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.