4. Збір матеріалів, опрацювання літератури, розробка концепції роботи.

Важливим моментом у початковий період підготовки дипломної роботи є формулювання її концепції, тобто, свого розуміння суті обраної проблеми, структури її аналізу, обґрунтування теоретичної значимості та визначення основних напрямків дослідження.

Для того, щоб сформулювати концепцію роботи, необхідно докладно вивчити об’єкт дослідження, зібрати усі доступні матеріали, які несуть про нього інформацію, опрацювати відповідну літературу. Варто, насамперед, зосередити увагу на пошукові історико-культурних, культурологічних, філософських, мистецтвознавчих чи літературознавчих джерел, які безпосередньо стосуються об’єкту дослідження, а вже потім підбирати наукові монографії та статті. Опрацювання наукових монографій по темі краще починати з фундаментальних загальних праць, які формують методологічне підгрунтя роботи, а потім звернутися до публікацій, присвячених аналізу окремих проблем.

Слід пошукати відповідні за змістом статті у провідних культурологічних та науково-філософських часописіах (“Філософська думка”, "Вопросы философии", "Философские науки", “Генеза”, український культурологічний альманах “Хроніка-2000”, “Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури”, культурологічний часопис “Ї” та ін.), збірках наукових праць провідних українських університетів (у тому числі виданих у Києві, Львові, Харкові, Луцьку, Дрогобичі тощо). Щоб знайти матеріали по своїй темі, варто в бібліотеці університету переглянути останні річні примірники цих часописів за 2 – 5 попередніх років, оскільки в них містяться переліки усіх надрукованих протягом року статей. Доцільно також звернутись у Волинську наукову бібліотеку ім. Олени Пчілки як для пошуку відповідних статей, так і для перегляду авторефератів дисертацій, що стосуються обраної тематики (скерування до наукової бібліотеки може надати деканат Інституту соціальних наук).

Задля пошуку статей у культурологічних та філософських часописах варто звернутись до інформаційної мережі ''Internet". Сайти: www.meta.com.ua; www.google.com; www.topping.com.ua;www.uaport.net; www.sysres.isa.ru.;

www.for-ua.com; www.vesna.org.ua; www.sysres.isa.ru. ("Вопросы философии"); www.ruthenia (logos); www.Orenburg.Ru(culture/credo); www.russamos.narod.ru; magazines.russ.ru; logos@orc.ru; www.philosophy.ru; www. ji-magazin.lviv.ua.

Після попереднього вивчення основних джерел, осмислення та систематизації матеріалу студент повинен скласти план дослідження (разом із науковим керівником). Для полегшення роботи над темою та систематизації матеріалу студент може скласти розгорнутий (тезисний) робочий план.

5. Методологічна складова роботи

Важливою складовою дослідження є його методологічне підгрунтя, яке зумовлює глибину осягнення змісту досліджуваної проблематики, вибір оптимальних шляхів вирішення намічених завдань, допомагає орієнтуватись у аналізі та систематизації джерел і різноманітті наукової літератури, активізує пошуково-орієнтувальну та креативну здібності. На основі свідомого спирання на певну методологію у культурологічних дослідженнях створюється так званий "методологічний каркас" – сукупність ключових моментів розгортання їх змісту, а саме:

• усвідомлення вихідних смислових засад структурування роботи;

• позначення логічних зв'язків;

• виділення провідних елементів кожного змістового блоку роботи, усвідомлення характеру їх взаємозв'язку;

• вибір найбільш адекватних методів дослідження;

• концептуальний аналіз досліджуваних явищ під певним кутом зору;

• підведення підсумків дослідження та формулювання висновків.

Серед ключових методологічних засад сучасних гуманітарних досліджень останнім часом зростає значення культурологічного підходу, який набуває статусу загальнонаукової методології. Культурологічний підхід, завдяки широкій палітрі змісту поняття культура та пізнавальним можливостям культурології, дає можливість до­слідити безліч природних, соціальних, екологічних, економіч­них, педагогічних, інформаційних та інших об'єктів і явищ. Вихідним положенням культурологічного підходу є роз­гляд сучасного світу як багаторівневої ієрархічної системи "Культура", яка складається з основних підсистем: "Природа", "Людина", "Суспільство". Особливе значення до­слідницько-пізнавальний потенціал культурології має для вивчення людини і суспільства.

Культурологічний підхід інтегрує дослідницький потенці­ал, накопичений рядом наук, які вивчають різноманітні сфери розвитку культури, (філосо­фією культури, теорією культури, релігієзнавством, мистецтвознавством, етикою, естетикою, пси­хологією культури, соціологією культури, історією культури та ін.), і реалізує прагнення до аналізу предмета дослідження як культурного феномену. Основні принципи культурологічного підходу по­лягають у наступному:

а) методологічний каркас дослідження має спиратися на базові культурологічні категорії;

б) досліджувані процеси та явища розглядаються як феномени культури в безпосередньому контексті певної культурної епохи;

в) найсуттєвіші ознаки культурного феномену мають аналізуватися із врахуванням історичного, суб­станціонального, аксіологічного, функціонального аспектів;

г) дослідження базується на теоретичних досягненнях культу­рології і, зокрема, її основних складових: історичної культурології, фундаментальної культурології, антропології, прикладної культурології.

Нині у межах культурологічного підходу активно розви­вається соціокультурний підхід — теорія і методологія соціокультурного відтворення (репродукції), що акцентує увагу на єдності культури та соціальності, базується на наукових досягненнях культурології, педагогіки, етнографії, соціології, історичної і психологічної антропології, теорії соціальних комунікацій тощо. Соціокультурний метод сконцентрований передусім на стратегічних соціальних цілях історично­го відтворення суспільства з його національною культурною специфікою і системних характеристиках культурно-ціннісних комплексів (як традиційних, так і нових). Його використання забезпечує багатофакторний підхід до вивчення соціокультурного сере­довища, механізмів зв'язку "соціальної" і "куль­турної" систем.

Варто звернути увагу на те, що сучасна культурологія характеризується методологічним плюралізмом, використовуючи різноманітні (у тому числі й міждисциплінарні) підходи. Це означає, що в процесі дослідження можливо застосовувати як різні методи в цілому, так і окремі елементи, складові, прийоми різноманітних методів. При цьому важливо орієнтуватись у тих підходах, які продовжують бути домінуючими у сучасних культурологічних дослідженнях. До них можна віднести історико-проблемний метод, синергетичний підхід, метод культурологічної компаративістики, системно-структурний метод, герменевтичний підхід, семіотичний метод тощо. Вибір конкретних методів залежить від теми, мети та завдань дослідження, а також від методологічних пріоритетів та особистих уподобань автора.