7.1.3. Робота над текстовим журналом

Робота технічного редактора над журналом істотно відрізняється від роботи над іншими видами видань.

Технічний редактор повинен в установлені строки виконувати кожний проміжний виробничий процес, бо журнали повинні виходити друком точно за графіком, розробленим спільно з друкарнею.

Розгляньмо роботу технічного редактора над текстовим журналом.

Кожний журнал має певний обсяг у друкарських аркушах. Для кожного розділу в журналі виділяють їх ліміт. Ескізно-схематичний макет журналу готують за технічним планом першого номера (числа). Потім, у процесі випуску нових номерів, його уточнюють та врешті-решт перетворюють на звід технічних правил оформлювання журналу.

Журнал - видання серійне. Тому багато які елементи його оформи мають незмінний характер і тим зберігають лице журналу. Може бути змінний лише обсяг розділів, та й самих розділів в деяких числах може не бути, а в інших вони можуть займати великий обсяг. Принцип серійності залишається обов'язковим в оформленні журналу на весь календарний рік.

Під час розробляння макета оформи журналу розміщеність статей і розташунок у них позатекстових елементів узгоджують з редакцією. Тому перед

215

макетуванням дають замову художникам на виготовлення шюстращйних оригіналів, зокрема художніх обкладинок. Усе це роблять задовго до здання першої статті на складання, бо до одержання з друкарні відбитків із гранок складовини мають бути готові відбитки або проби ілюстраційних форм.

Для кожного журналу готують план оформи, в якому задають:

• формат журналу, виходячи з рекомендацій стандартів [11,12];

• формати шпальт складовини та їх кількість;

• гарнітури і кеглі шрифтів для складання основного тексту за однакових форматім складовини шпальт та різних способів друкування;

• шрифти для заголовків різних ступенів;

• оформа початкових шпальт;

• характер виконування ілюстрацій;

• загальний принцип раціонального верстання статей (з нових шпальт кожна, в підверстування, підвалом і т.д.);

• характер побудови складних складанних форм;

• способи друкування ілюстрацій та обкладинки (кількість фарб для вкладок й обкладинки, лакування тощо);

• умови брошурування (фальцювання, спосіб скріплювання аркушів);

• сорт і якість паперу.

Цей план можна уточнювати у разі змінення складу або характеру матеріалу таін.

Графік руху видання розробляють на весь цикл випускання номера. В ньому зазначають дату й обсяг текстових матеріалів, що їх здають на складання, термін одержання коректур у гранках, аркушах на звіряння, а також термін здавання прочитаних коректур у друкарню.

Технічному редакторові доводиться підраховувати обсяг кожної статті, що її передають на складання, і стежити за комплектуванням номера.

Здебільшого журнали випускають за гранковим методом. Тому оригінали статей розміщують в основному для складання.

Кожну статтю розміщують окремо. На першій сторінці статті мають бути:

• штамп із назвою та номером журналу;

• прізвище автора і назва статті;

• вказівка про умови її складання (формат, шрифти та інші особливості), а також має бути зазначено обсяг статті.

Внутрітекстове розмічання статті підпорядковують тим самим правилам, що й розмічання книжкового видання.

Технічну специфікацію на журнал дають один раз на рік. Якщо відправляють кожну нову партію оригіналів, обмежуються тільки детальною їх розміткою.

Відбитки з репродукційних форм затверджує технічний редактор і їх підбирають за статтями.

216

Відбитки з гранок складовини, що надійшли з друкарні, технічний редактор підготовляє в стислі, точно задані строки для макетування шпальт. Він бере один із комплектів гранок, підраховує обсяг складовини у рядках та площу, зайняту ілюстраціями. Потім визначає порядок верстання матеріалу і нумерує гранки великими цифрами прямо по тексту кольоровим олівцем, а відрахувавши потрібну кількість рядків, формує шпальти складовини, розклеюючи текст та ілюстрації пошпальтно на макетні аркуші. В разі потреби технічний редактор керується ескізним макетом, який розробив художник.

Макетні аркуші виготовляють друкарським способом. У них лінійками друкують рамку, що відповідає шпальті складовини, з виокремлюванням місця для колонтитулу, якщо він є в журналі, та позначенням шпальт.

Розклеювання гранок на макетні аркуші - не механічна, а творча праця, бо тут створюють композицію конкретних шпальт, і виконують технічне розмічання всіх елементів, відбивок, розташунок кліше, написів та ін.

Гранки складовиии, що не використовують в номері журналу стають запасними ("загоном"), які будуть використані у чергових його номерах. їх зберігають у спеціальній теці.

Якщо до складу нового номера журналу долучають матеріал із "загону", то на цих гранках технічний редактор пише "із загону", щоб друкарня знала, звідки їй взяти цю складовину.

Коли журнал макетує паралельно з читанням коректурних відбитків редакція, треба обов'язково звірити відкореговані гранки з макетом і внести в нього всі виправлення, зроблені редакцією.

Під час макетування може виявитися, що матеріал статті більший від запропонованого; тоді технічний редактор узгоджує з редакцією способи скорочення цієї статті.

Макет - еталон верстки та всієї композиції журналу; тому в ньому не повинно бути недоліків, неточностей або помилок, що ведуть за собою переверстування шпальт складовини. Робота над макетом журналу мало чим відрізняється від роботи над макетом книжкового видання.

Якщо журнал друкують способом глибокого або офсетного друкування, то зверстані аркуші надходять до технічного редактора "сліпими", тобто без ілюстрацій, для яких залишають місце. Тому перевіряння складнішає і потребує дуже чіткого розрахунку площ ілюстрацій, підписів, тексту, відбивок та ін.

У такому разі разом з перевіреними відбитками аркушів у друкарню передають ще й монтажний аркуш або, точніше, аркуш, у якому задано розміщеність текстових та ілюстраційних елементів. Цей аркуш використовують друкарнею для монтування діапозитивів ілюстрацій або діапозитивів тексту. Тут особливо важливою є точність поєднання усіх елементів, бо найменша необачність призведе до непридатності друкарської форми для друкування.

217

Монтажний аркуш для глибокого або офсетного друкування розмічають у міліметрах. Під час моїпування таких аркушів потрібно враховувати фактичні розміри площі паперу, бо в друкарні "зачищують" аркуші перед друком. Тому треба одержати від друкарні точні дані про змешиення площі аркуша та врахувати їх, роблячи спуски на монтажних аркушах. Треба також пам'ятати, що із зменшенням площі аркуша внаслідок "зачистки" змінюються співвідносини берегів.

Оформлювання журналу потребує від технічного редактора великої гнучкості, композиційної винахідливості й оперативності у використовуванні різних засобів. Це стосується в основному шрифту, ілюстрацій та композиції шпальт складовини.

Визначаючи роль статей у висвітлюванні проблеми, провідні матеріали доводиться виокремлювати великими або графічно вагомішими шрифтами, а другорядні статті складати дрібніше й на зменшений формат.

Технічний редактор повинен добре знати шрифтове господарство друкарні, графічну та емоційну характеристику кожного шрифту і вміти поєднати його особливості з характером того тексту, для якого його використовують.

Для розкриття архітектоніки журналу застосовують такий самий принцип. Заголовок розділу оформлюють виразнішими та контрастнішими шрифтами, більшими, ніж заголовки основних статей. Статті у розділах журналу також різняться розмірами і гарнітурами шрифтів: для основних статей заголовки оформлюють вагоміше, ніж для другорядних.

Великої майстерності потребує й композиційне розташовування елементів на сторінках журналу. Потрібно відмінно знати роль та зміст матеріалу, щоби правильно і переконливо розміщувати їх різними способами, а також привернути увагу читача до основного й важливого. Тут може допомогти розробленість попередніх ескізів найскладніших за композицією відповідальних сторінок та розворотів.

Не менш важливим є вміле акцентування текстів лозунгів, закликів тощо. Збільшені шрифти, всякого роду графічні сигнали і мальовані композиції, ілюстрації, ромби, стрілки та інші елементи можуть бути в журналі, якщо вони гармоніюють із його змістом та спрямованістю.

Зовсім по-іншому відбувається технічне редагування поілюстрованого журналу. Тут основна робота припадає на долю художника і художнього редактора. Спільно з редакцією вони розробляють ескізний макет, розраховують обсяг кожного виду матеріалу, створюють композицію шпальт та розворотів, ескізи обкладинки тощо. Технічний же редактор одержує загальний план номера, а також ті текстові матеріали, які ввійдуть у його загальну композицію. Йому залишається поліграфічно оформити все це, замовити складання точно розрахованих за форматом та висотою частин тексту.

Порядок і послідовність роботи технічного редактора з ілюстраціями такі самі, проте організаційна тут роль належить художньому редакторові. Щоправда, це не відкидає і тіснішої спільної роботи технічного та художнього редакторів. Більше

218

того, чим вища буде художня кваліфікація технічного редактора, а технологічна -художнього, тим легше, дружніше і продуктивніше буде виконано оформлення журналу, тим більше можливостей уникнути помилок.