6.2.5. Оцінювання якості випущеного видання

За сигнальним примірником видання оцінюють його поліграфічний викін: якість друку зовнішньої оформи (суперобкладинки, обкладинки, палітурки) -чіткість відбитків, суміщеність фарб, відповідність фарб затвердженим зразкам, достатню вирізку (або загин для суперобкладинки і палітурки) тлових плашок та інших елементів, випущених під обріз, правильність розташунку і якість відбитків текстів анотації та ціни на клапанах суперобкладинки, якість оздоби.

Потім розглядають якість друку тексту і репродукційних форм: перевіряють суміщеність шпальт, для чого переглядають сторінки на просвіт, правильність розкладки, рівномірність та чіткість відбитків у всьому виданні. Якість друку репродукційних форм визначають порівнюванням відбитків ілюстрацій у сигнальному примірнику із затвердженими пробними відбитками офсетного друку, а за глибокого друкування - порівнюванням їх з оригіналом.

Після перевірення якості друку оцінюють брошурувально-палітурні роботи: з'ясовують, чи відповідає шиття блока вказівкам, зробленим під час підписування

204

видання до друкування, вимірюють формат його блока, ступінь косини після обрізання, визначають якість обклеєння боковин палітурки і наклеєння форзаца, контролюють правильність та міцність закріпленості обкладинки (палітурки) до книжкового блока, відсутність його розколу.

Після цього оцінюють якість технічного редагування видання, щоб запобігги повторенню знайдених помилок і недоліків, випускаючи інші видання.

Технічний редактор з'ясовує, чи правильно вибрано:

• формат видання;

• формат шпальти складовини;

• гарнітуру, кегель, накреслину шрифту для основного та допоміжного текстів,

• гарнітуру, кегель, накреслину і виформатовування рядків рубрикації;

• оформу титульних заголовків;

• характер верстки (відкрита, закрита, змішана);

• відповідність паперу та брошурувально-палітурних матеріалів, підібраних для видання.

Потім методично і послідовно перевіряють поелементно (як верстку) все видання, а якщо помічено недоліки, то для подальшого аналізування на берегах простим олівцем наносять проти них відповідні позначки.

Рекомендовано у разі виявлення того чи іншого недоліку в технічному редагуванні не обмежуватися констатацією факту, а проаналізувати, що треба зробити, щоб уникнути знайденої помилки. Такий підхід До оцінювання технічного редагування особливо важливий, якщо готувати видання до перевидання.

За великого тиражу якість друку оцінюють за чистими аркушами, які друкарня передає видавництву, надрукувавши певну кількість аркушів (залежно від розміру тиражу).

Виловлені дефекти, що виникають у процесі друкування, під час контролювання чистих аркушів можна усунути в частині тиражу.

Дуже корисно про всі виявлені недоліки поліграфічного викону видання письмово повідомляти друкарню. Такі повідомний допоможуть її працівникам вжити потрібних заходів для поліпшення якості поліграфічної продукції.

205

Розділ 7

ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ЖУРНАЛУ ТА ГАЗЕТИ 7.1. Технічне редагування журналу

Журнал - періодичне видання, що виходить під незмінною назвою, має постійні рубрики, містить статті, інші матеріали з громадсько-політичних, наукових, виробничо-пракгачних та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

Усі номери річного комплекту журналу оформлюють за однаковою схемою. Тому перше завдання технічного редактора, який починає працювати в журналі, -з'ясувати план і задум його оформи. Залежно від характеру матеріалу та інших чинників план оформи журналу в одних випадках може бути дуже "жорсткий" і визначати всі дрібниці: і формат сюїадовини, і обсяг тексту в шпальтах (у тих чи інших розділах-рубриках журналу), і гарнітуру, і розмір заголовкових та текстових шрифтів, і характер оформи початкових шпальт, і принципи розташовування ілюстрацій та підписіе до них, й особливості розміщування заголовків. В інших випадках план може бути "гнучкіший". Будь-який із них треба знати і строго виконувати.

Особливості верстання журналів. Особливості різних видів верстання, розглянуті вище, характерні не тільки для книжкових видань, а й для журналів з одношпальтовим складанням. Однак особливістю журнального верстання є його багатошпальтовість. У цьому разі спочатку верстають першу шпальту і відокремлюють її від чергової проміжком, що здебільшого дорівнює 12 п. Після цього верстають другу шпальту, а після проміжку - третю. Іноді шпальти розділяють тонкою (6 п.) лінійкою. Усі рядки сусідніх шпальт, складені шрифтом одного кегля, мають точно збігатися по горизонталі.

Верстати журнали треба з урахуванням раціонального використовування паперу. Колонтитул за шириною, як правило, більший від шпальт тексту разом з проміжками між ними. Проміжок між колонтитулом та текстом дорівнює проміжку між шпальтами. Заголовки можуть бути розташовані як в одній, так і у кількох сусідніх шпальтах. Треба уникати двох одношпальтових заголовків на одній горизонталі. Ілюстраційний матеріал верстають у журналах так само, як і в книжкових виданнях. Однак не треба розташовувати ілюстраційний матеріал на

206

одній горизонтальній лінії в суміжних шпальтах. Краще його розміщати на різній висоті. В деяких журналах ілюстраційний матеріал розташовують на берегах окремих сторінок. Досить часто застосовують верстання ілюстраційного матеріалу в обклад. Багатошпальтові журнали здебільшого верстають за макетом.