6.2. Робота над версткою, звіркою, чистими аркушами, сигнальним примірником та оцінювання якості випущеного видання
6.2.1. Робота над версткою
До технічного редактора надходить верстка, в яку зведено всі авторські, редакційні та коректорські виправи (робоча верстка).
Одержавши верстку, передусім з'ясовують, чи вкладається видання у зручнодруковий обсяг (при безгранковому способі). У разі незручнодрукового обсягу старанно перегортають верстку і для доведення обсягу видання до потрібного вивчають правки, внесені коректорами та редакторами, й орієнтовно
189
визначають розташунок затекстових елементів (список літератури, вказівки, опіав та ін.) та у разі потреби намічають можливі зміни їх верстання або навіть складання.
Після цього уважно перечитують дублікат видавничої специфікації і старанно переглядають попередні матеріали (у безгранковому способі - розмічений видавничий текстовий оригінал, у повнообсяговому макеті - оригінал і макет, у гранковому складанні - оригінал та розклеєний макет або розмічені гранки).
Залежно від складності видання, а також від способу, яким його випускають (безгранковий або гранковий спосіб, розрахунковий макет), верстку опрацьовують одним із таких методів:
комплексно опрацьовують кожну її шпальту (прості видання, що випускають безгранковим способом, а також видання, які випускають гранковим способом або за розрахунковим макетом);
опрацьовують окремі елементи верстки (найвідповідальніші видання, що їх випускають будь-яким способом, а також складні за характером оформлювання видання, які випускають безгранковим способом).
Різниця між цими методами в тому, що після перевірення колонцифр (див. нижче) у першому випадку верстку перевіряють і виправляють кожну сторінку одночасно за всіма елементами, а в другому - виправлянню верстки передує окреме перевіряння кожного елемента видання. Перший метод пришвидшує опрацьовування верстки, другий - убезпечує від пропускання помилок.
Обидва методи передбачають перевіряння та виправляння таких елементів видання.
Колонцифри. Уточнюють послідовність чергування колонцифр і наявність їх на всіх сторінках видання.
На сторінках, на яких колонцифри, як правило, не проставляють (титульні та порожні сторінки, кінцеві шпальти тощо), колонцифри обов'язково мають бути або заверстані, або чітко проставлені від руки, але обведені (щоб їх зняти перед друкуванням). Якщо виявлено неправильно заверстану шпальту (наприклад, після с 11 іде с 10), то на цій сторінці треба написати: "шпальту на місце", а якщо виявлено помилку в колонцифрі, то її виправляють коректурним знаком.
Одночасно з цим треба перевірити одноманітність гарнітури, кегля та накреслини колонцифр, розташунок і відбивки їх від тексту.
Формат шпальти. Типометричною лінійкою обмірюють усі шпальти та з'ясовують їх відповідність вибраному для видання формату.
Коротшими від основного формату можуть бути тільки титульні, початкові й кінцеві шпальти, а також шпальти зі шпальтовими ілюстраціями. На кожній з них треба зазначити формат шпальти, а також розмір спуску (на кінцевих шпальтах треба написати: "Без спуску").
Титульні елементи. Звіряють складовину титулу з розміткою у видавничому оригіналі та макетом. Перевіряють правильність складення кожного елемента і
190
його розташування. Особливу увагу звертають на тексти, складені вручну, - чи не збито вічко літер, чи не потрапили "чужі" літери у складовину. Усі виявлені вади виправляють коректурними знаками.
Якість складання тексту. Перевіряють виконаність правил складання та верстання, а також спеціальних указівок у розмітці видавничого текстового оригіналу стосовно різних видів текстів: чи відповідають гарнітура, кегель і накреслина вибраним шрифтам, чи однотипні абзацні відступи по всьому тексту, чи рівномірні проміжки між словами та рядками, чи немає "коридорів", яка довжина кінцевих рядків абзаців, чи чітке вічко шрифту, скільки переносів підряд в абзацах і чи є переноси з непарної на парну сторінку, чи не заверстано неповні кінцеві рядки на початку шпальт та під ілюстраціями, початкові абзацні рядки в кінці шпальт і над ілюстраціями та ін.
Спуски. Типометричною лінійкою визначають розміри спусків і з'ясовують їх одноманітність. Перевіряють також відповідність складанної або репродукційної оформи спуску задумові.
Ініціали. Перевіряють одноманітність складання ініціалів та слів (або частини слова), що йдуть за ініціалом, якщо їх складають виокремчим шрифтом.
Одночасно контролюють одноманітність відбивок заголовків одного ступеня рубрикації з однаковою кількістю рядків.
Ілюстрації та підписи до них. Перевіряють послідовність ілюстрацій за номерами. Якщо ілюстрації у верстці не мають нумерації, то вдаються до службової нумерації на оригіналах або до розклеювання репродукційних відбитків (у безгранксвому способі та гранковому способі з розмічанням гранок для верстання) чи до макетів.
Потім визначають прив'язку ілюстрацій до тексту: знайшовши посилки на ілюстрації в тексті, з'ясовують, чи досить близько вони розташовані до посилок.
Якщо ілюстрацію заверстано косо або бічною стороною наверх, то треба з'ясувати, чи не потребує її вернення у правильне положення перескладання текстового обкладу на інший формат або іншого способу заверстування ілюстрації в текст (наприклад, обкладної - врозріз).
Перевіряють також розташунок обкладних ілюстрацій відносно зовнішнього берега сторінки складовини, маючи на увазі, що окремі обкладні ілюстрації мають прилягати до зовнішнього берега сторінки.
Контролюють одноманітність відбивок ілюстрацій від тексту і підписів до них. З'ясовують, чи розриває ілюстрація текстовий абзац на переносі.
Крім того, перевіряють відповідність складовини підписів до ілюстрацій вибраним під час розмічання видавничого текстового оригіналу шрифту, формату та виформатовуванню рядків, а також розташунок підписів відносно ілюстрацій.
Оцінюють естетичний вигляд ілюстрацій, шпальт і розворотів.
Таблиці. Перевіряють послідовність таблиць за їх нумерацією, прив 'язку до внутрітекстових посилок на них, правильність та одноманітність оформи елементів
191
таблиць у всьому виданні (нумераційні й тематичні заголовки, головки, хвостові частини, лінійчасту оформу) і відбивок таблиць від тексту та надтабличних елементів від таблиці.
Виводи. З'ясовують правильність й однотипність складовини виводів за шрифтом, форматом, виформатовуванням рядків та інтерліньяжем. Одночасно звертають увагу на заверстування виводів; небажано, щоб шпальта починалася виводом або його продовжиною.
Виноски. Перевіряють прив'язку виносок до тексту, правильність складання їх за шрифтом, форматом, міжрядковим проміжком, абзацним відступом, а також за розміром та однотипністю відбивок від тексту.
Внутрітекстові примітки. З'ясовують одноманітність способу виокремлювання приміток (шрифтом, утяжкою, обрамленням, лінійками), а також їх. заверстування.
Формули. Перевіряють послідовність нумерації формул, їх виформатованість, правильність розривання у разі складання в кілька рядків, рівномірність, їхні відбивки від попереднього і чергового текстів, переноси формул, що не вміщуються у формат; а також перенесення їх із сторінки на сторінку, правильність складення розшифровання формул.
Вклейки (вкладки, накидки). Якщо у виданні є ілюстраційні або складанні вклейки (складанні вклейки - це, як правило, таблиці або складанні схеми, шо не вміщуються у формат видання), то перевіряють їх наявність, а потім визначають розташунок відносно тексту.
Вклейки мають бути поміщені дуже близько до місця посилання на них. Однак треба прагнути, щоб вклейка була розташована після друкарського аркуша або в його середині (вклейка з розрізом головки аркуша технологічно дуже незручна).
На сторінках, між якими розміщується вклейка, пишуть: "між с 16-17-вклейка " й указують, що вона собою являє: "рисунок № 8 ". На самій вклейці пишуть: "вклейка до видання " (назва) та зазначають номер друкарської замови і місце між сторінками, а на березі пишуть, яким краем вона має бути приклеєна (рис. 25). Якщо вклейку друкують зі зворотом, то на лицьовому боці, крім того, пишуть: "лицьовий бік", а на звороті - "зворотний бік".
У низці видань ілюстрації, друковані іншим способом порівняно зі способом друкування основного тексту, можуть бути розміщені також у вигляді накидок і вкладок або приклейок до аркуша.
Накидки та вкладки повинні мати кількість сторінок, кратну чотирьом, а формат кожної сторінки має бути не більший від формату сторінки видання.
На перших сторінках відповідних аркушів за наявності накидок (вкладок) роблять написи, які повністю характеризують ці накидки (вкладки). Наприклад: "у такому-то аркуші вкладка 4 - шпальтова між с 56-57, чотирифарбова, рис. 23-26" або: "на такий-гпо аркуш офсетна накидка, рис. 17, 18, 31 і 32".
192
На самих накладках (вкладках) пишуть: "накидка (вкладка) до видання... № зам. 1246, на 3-й аркуш".
Окрім того, про наявність у виданні вклейок, накидок (вкладок) має свідчити напис на титулі коректури із зазначенням аркушів та сторінок. Наприклад: "у виданні одна вклейка (однофарбова) між с 16-17, одна накидка на 4-й аркуш (чотирифарбова) й одна вкладка (офсетна, однофарбова) в 7-й аркуш між: с 104-105".
На кожній накидці (вкладці) мають бути окреслені межі формату до обрізування зазначені розміри цього формату, а також відстань від дообрізного краю в головці та корінці до образу (див. рис. 25). Крім того, треба окреслити формат після обрізування і вказати розмір цього обрізу.
Рис. 25. Оформлювання для друкування вклейки (а) та накидки (б).
У процесі роботи над версткою старанно вивчають виправи, внесеш автором, редактором та коректором: по-перше, перевіряють, чи правильно їх виконано, а також, чи зрозуміло, як і куди треба вносити ті чи інші виправи; по-друге, враховують, як відбивається виправа на обсязі тексту.
На кожній шпальті ліквідують усі виявлені недоліки, приводячи її у відповідність з вимогами проекту оформи видання та принципами його оформлювання узагалі.
Усі позначки і написи в коректурі треба вносити акуратно (скоропис не дозволено).
Вказівки про виправлення тих чи інших текстових елементів видання задають коректурними знаками (коректурні знаки, стосовно виправлення помилок друкарні, на берегах обводять червоним олівцем, інші виправи мають бути позначені кольорами, прийнятими у видавництві). У разі потреби пишуть на берегах або на спеціально підклеєних аркушах паперу докладні вказівки і, якщо потрібно, рисують принципові схеми нового розташунку матеріалу шпальти або розвороту.
193
Якщо
внаслідок виправлення частина матеріалу
шпальти виявиться викинутою або
з'явиться додатковий матеріал, то виникає
потреба переверстування, тобто перекидання
певної кількості текстового матеріалу
або ілюстрацій з одної шпальти на
іншу. Під час переверстування дуже
важливо вжити заходів, щоб воно стосувалося
мінімальної кількості шпальт. Для цього
розширюють або стискають матеріал
у межах шпальти.
Щоб розширити матеріал, трохи збільшують розмір проміжків між різнорідними елементами шпальти, а також кількість рядків заголовків відповідним розбиттям їх на рядки, викидаючи додаткові рядки з повних кінцевих рядків абзаців, розміщують великі ілюстрації на шпальті без тексту. У крайньому разі можна вдатися до розбиття таблиць або схем.
Стиснути матеріал можна, трохи зменшивши відбивки або кількість рядків заголовків, увігнавши короткі кінцеві рядки абзаців об'єднанням їх (за згодою з редактором), саме кінцевих рядків, менших від формату складання або таких, що дорівнюють йому, і т.д.
Виконуючи переверстування, стежать за взаємною прив'язкою елементів видання, тобто щоб ілюстрації, таблиці, виноски та інші елементи не виявились відірвані від своїх внутрітекстових посилок і щоб не погіршився естетичний вигляд композиції шпальт та розворотів.
Одночасно з виправлянням верстки вживають заходів щодо доведення обсягу видання до зручного для друкування, У цьому разі враховують, як вплинуть на обсяг виправи, внесені у верстку. Для зручності читання обсяг доводять заганянням та розганянням матеріалу, а також різним розміщуванням кінцевих елементів (заголовків, виходових даних) видання.
Заголовок, розташовуваний у кінці видання, який займає одну шпальту, можна за згодою з художнім редактором, перенести на зворот титулу або, навпаки, збільшивши інтерліньяж, розверстати в кінці видання на двох шпальтах. Кількість сторінок, зайнятих довгими заголовками, можна також змінити збільшенням чи зменшенням інтерліньяжу або, в крайньому разі, переверстанням, наприклад, одностовпчикового заголовка в два (а при великому форматі видання і в три) стовпчики.
Випускові дані можна заверстати окремою шпальтою або, склавши на повний формат, підверстати до останньої кінцевої шпальти чи перенести на окрему сторінку. Можна також заверстати їх по центру сторінки складеним блоком або новим рядком на формат від 2'/2 до 4 кв. (залежно від формату видання). У виданнях, що їх випускають за макетом художника, оформу випускових даних підпорядковують загальному стилеві видання.
Щоб довести обсяг видання до зручного для друкування, можна також на недотягнутих до потрібного рівня сторінках помістити оголосини про випущені або заплановані до випущення видання. Текст ідах оголосин одержують у редакції чи у відділі реалізування друкової продукції.
194
Предметні або іменні покажчики з посилками на сторінки тексту або ж затекстові примітки з посилками на текст розмічають для складаїшя та верстання, розраховують їхній обсяг і враховують його під час підраховування загального обсягу видання.
На сторінці верстки, що передує покажчикові або післятекстовим приміткам, пишуть: "на с 161 почати покажчик (примітку), оригінал на 12 с додано", а на першій сторінці оригіналу покажчика зазначають: "до зам. 1216, почати з такої-то шпальти ".
Після того, як усю верстку переглянуто та виправлено, звіряють оглав із внутрітекстовими заголовками і проставляють у ньому сторінки. Одночасно з'ясовують правильність складення оглаву. У складних отавах перевіряють, чи достатньо чітка є рубрикація видання.
До перевіряння оглаву розташунок усіх сторінок видання визначено остаточно, тому перед цим перевірянням на відповідних сторінках проставляють сигнатуру та норму.
Розташунок норм і сигнатур залежить від характеру фальцювання та комплектування аркушів видання. У брошурах обсягом до 64 с. у разі шиття наопашки сигнатури і норми мають бути на сторінках, наведених у табл. 17.
Таблиця 17. Розставляння сигнатур і норм у виданнях, сторінки яких зшивають наопашки
Обсяг видання, с |
При двозгиниому фальцюванні |
При тризгинному фальцюванні |
||
Перша сигнатура і норма |
Друга сигнатура |
Перша сигнатура і норма |
Друга сигнатура |
|
16 |
5 |
3,7 |
- |
3 |
20 |
3,7 |
5,9 |
3 |
5 |
24 |
5,9 |
3,7,11 |
5 |
L 3,7 |
28 |
3,7,11 |
5,9,13 |
3,7 |
5,9 |
32 |
5,9,13 |
3,7,11,15 |
9 |
3,11 |
36 |
3,7,11,15 |
5,9,13,17 |
3,11 |
5,13 |
40 |
5,9,13,17 |
3,7,11,15,19 |
5,13 |
3,7,15 |
44 |
3,7,11,15,19 |
5,9,13,17,21 |
3,7,16 |
5,9,17 |
48 |
5,9,13,17,21 |
3,7,11,15,19,23 |
9,17 |
3,11,19 |
52 |
3,7,11,15,19,23 |
5,9,13,17,21,25 |
3,11,19 |
5,13,21 |
56 |
5,9,13,17,21,25 |
3,7,11,15,19,23,27 |
5,13,21 |
3,7,15,23 |
60 |
3,7,11,15,19,23,27 |
5,9,13,17,21,25,29 |
3,7,15,23 |
5,9,17,25 |
64 |
5,9,13,17,21,25,29 |
3,7,11,15,19,23,27,31 |
9,17,25 |
3,11,19,27 |
195
У
виданнях обсягом понад 64
с. при шитті
книжкового блока вшиванням, брошурному
і палітурному шитті норми та сигнатури
мають бути на сторінках, наведених
у табл.
18.
Якщо обсяг видання не дорівнює цілому числу друкованих аркушів, то неповну його частину розміщують, як правило, перед останнім повним аркушем: або самостійно (якщо ця частина фальцюється не менш, як у два згини, тобто становить не менш як 8 а), або у вигляді накидки на передостанній аркуш (коли ця частина має 4 а), або у вигляді приклеювання до передостаннього повного аркуша. Тому в останніх аркушах зміниться відповідно розташування сигнатур і норм, бо вони мають бути проставлені на кожній самостійно фальцьованій частині видання. Деякі друкарні вимагають прикривати неповні аркуші не менш як двома повними. Допускається також розміщувати неповні аркуші після одного-двох перших повних аркушів та в будь-якому місці в середині видання (за згодою з поліграфічним підприємством).
Таблиця 18. Розставляння сигнатур і норм у виданнях
Вид фальцювання |
Перша сигнатура і норма |
Друга сигнатура |
Двозгинове з комплектуванням 16-сторінкових зошитів укладанням для наступного шиття: непарні аркуші (накидки) парні аркуші (вкладки) |
17,33,49 і т.д. через кожні 16 с 5,21,37,53 і т.д. через кожні 16 с |
3,19,35,51 і т.д. через кожні 16 с 7,23,39,55 і т.д. через кожні 16 с. |
Двозгинове з комплектуванням аркуш до аркуша |
9,17,25,33 і т.д через кожні 8 с |
3,11,19,35 і т.д. через кожні 8 с |
Тризгинове |
17,33,49 і т.д. через кожні 16 с. |
3,19,35,51 і т.д. через кожні 16 с |
Чотиризгинове |
33,65,97 і т.д. через кожні 32 с |
3,35,67,99 і т.д. через кожні 32 с |
Тризгинове для 12-сторінкового зошита |
13,25,37 і т.д. через кожні 12 с |
15,27,39 і т.д. через кожні 12 с |
Після розставлення норм і сигнатур та перевірення оглаву оформлюють передвипускові, а також випускові дані.
Передвипускові дані мають охоплювати:
• прізвище, ім'я, по батькові автора (повністю). Якщо на титулі наведено тільки псевдонім автора, то тут після псевдоніма в круглих дужках дають його справжнє ім'я (за згодою автора);
196
заголовок видання (підзаголовкові дані в багатотомних виданнях розміщують після загального заголовка);
вид видання (книжка, альбом, збірник тощо);
ініціали і прізвище фахового редактора або відповідального за випуск, художнього та технічного редакторів і коректора. Відомості про художника- оформлювача в поілюстрованих та художніх виданнях (на розсуд видавництва) наводять на титулі або на його звороті, а в інших виданнях - на звороті титулу. Крім того, тут можна наводити відомості про художників технічних ілюстрацій, креслярів і фотографів, якщо їхні роботи мають самостійну художню, наукову або документальну вагу.
Випускові дані охоплюють:
номер, під яким видання зареєстровано у Книжковій палаті України;
число, місяць та рік переданім видавничого текстового оригіналу до складання і підписування видання до друкування (арабськими цифрами, наприклад 09.01.95);
формат паперу та частку аркуша;
вид і номер паперу;
гарнітуру шрифту основного тексту;
спосіб друкування (основний);
обсяг видання в умовних друкарських аркушах;
обсяг видання в умовних фарбовідбитках;
обсяг видання в обліково-видавничих аркушах;
тираж. Зазначають загальну кількість примірників видання, а за розбиття тиражу на запуски - загальну кількість примірників та кількість примірників, які складають певний запуск (наприклад, "тираж 100 000, 2-й запуск 50 001 — 75 ООО"). У разі додрукування видання зазначають тираж із відповідною позначкою, наприклад "дод. тираж 100 000";
номер замови поліграфічного підприємства;
ціну примірника видання зі словом "Ціна". Ціна - це сума номіналу видання, номіналу палітурки і суперобкладинки. У виданні, частину якого випускають у палітурці, а частину - в обкладинці або різних палітурках, ціну зазначають залежно від палітурки (обкладинки), виокремлюючи відповідні частини тиражу, наприклад "ціна в обкладинці - 70 к. (100 000 прим.) ", "ціна в палітурці — 80 к. (5000 прим.) " або "ціна в тканинній палітурці - 75 к. (1200 прим.) ". Для безоплатного видання указують: "безоплатно";
у замовленому виданні зазначають: "замовлене ";
назву та поштову адресу видавництва;
• назву поліграфічного підприємства і його поштову адресу. Готування макета зовнішньої оформи. Закінчивши роботу над версткою,
готують макет зовнішньої оформи видання. З аркуша цупкого паперу вирізують макетку таких розмірів:
197
для
обкладинок типів 1
та
3
і
палітурки типу 6
шириною,
що дорівнює
подвоєній
ширині видання до обрізування плюс
ширина корінця, а висотою, що
дорівнює
висоті видання до обрізування (випускаючи
видання у покриві з кантами
треба
враховувати розмір канта);для обкладинок типу 5 шириною, що дорівнює подвоєній ширині сторінки із загином плюс подвоєна ширина відстави* (6x2 = 12 мм для малих та середніх форматів, 8 х 2 = 16 мм для великих форматів) плюс ширина корінця (за товщиною блока), а висотою, що дорівнює висоті боковини плюс два загини (зверху і знизу);
для палітурки типу 7 шириною, що дорівнює подвоєній ширині сторінки плюс подвоєна ширина відстави (6 х 2 = 12 мм для малих та середніх форматів, 8x2=16 мм для великих форматів) плюс ширина корінця (за товщиною блока), а висотою, що дорівнює висоті боковини);
для суперобкладинок шириною, що дорівнює подвоєній ширині сторінок плюс ширина двох клапанів плюс ширина корінця;
β для надрукованих форзаців шириною, що дорівнює подвоєній ширині видання до обрізування.
Ці макети фальцюють по межах сторінок видання або межі сторінок окреслюють олівцем.
На сторінки і корінець макета зовнішньої оформи видання наклеюють відповідні відбитки (складанні та зрепродуковані), розташовуючи їх за ескізом. Зазначають відбивки між елементами і відстань від них до верхнього та правого [' або лівого краю макета.
У дод. 11 показано зразок макета суперобкладинки для книжкового видання форматом 84 χ 108/32, а в дод. 12 - зразок макета оправи №7 за допомогою даних дод. 6 для формату 60x84/16 за товщини книжкового блока 100 мм (у товщині блока враховано товщину двох картонних боковин).
На макеті обкладинок типів 1 і 3, палітурки типу 6, суперобкладинки для них та форзаца показують лінію обрізування з чотирьох боків. На макеті суперобкладинки, якщо це потрібно, креслять лінії обрізування кутків клапанів.
На звороті будь-якого макета зазначають:
назву зовнішнього покриву ( "обкладинка типу... "; "палітурка типу..."; "форзац передній, задній"; "суперобкладинка");
номер друкарської замови;
формат видання;
обсяг видання у фізичних друкарських аркушах;
формат блока до і після обрізування;
тираж;
' Відстава - в палітурці смужка паперу або тонкого картону, ширина якої дорівнює товщині корінця обробленого блока. Наклеюється на покривний матеріал між картонними боковинами для збільшення міцності тканинного корінця.
198
•ціну;
•назву друкарні;
матеріали: для обкладинки та суперобкладинки — назву, колір і щільність паперу; для палітурок - назву та характеристику (колір, щільність, фактуру) матеріалу покриву боковин і корінця, назву та товщину картону; для форзаца - назву, колір і щільність паперу; для капталу - колір;
спосіб друкування;
розфарбовання елементів (приклеюють зразки), а для тиснення на палітурках указують оздоблювальний матеріал (фольга, фарба та ін.), його колір. Навколо кожного елемента на лицьовому боці макета пишуть, яким кольором його треба друкувати. Зразки розфарбовання також можуть бути наклеєні на лицьовому боці; там само зазначають (для палітурок), що саме треба відтворити способом безфарбового тиснення (блінт, конгрев).
Якщо є потреба, то дають вказівку про лакування та припресовування плівки (для суперобкладинок і палітурок типу 6).
На другій - четвертій сторінках макета м'якої обкладинки треба написати: "порожня " або зазначити, що тут має друкуватися (в окремих випадках наклеїти складанні чи зрепроду ковані відбитки). Навколо складанних текстів та елементів обкладинок і палітурок пишуть: "текст читати за робочою коректурою ".
Якщо у верстці немає багато правок, то її можна підписувати до друкування. Інакше її передають на звіряння, тобто для виправляння друкарнею з подальшим переданням у видавництво відбитків виправленої складовини. У разі підписання верстки на звіряння макети зовнішньої оформи видання залишаються у технічного редактора.