5.11.5. Особливості розмічання віршових текстів

Усе, що було викладено про композицію віршових текстів на шпальті й розвороті, можна передбачити, розмічаючи видавничий текстовий оригінал. Як

179

завжди, роблять пошпальтове розмічання, оскільки віршові тексти не потрібно розраховувати так, як прозові. Тільки за такого розмічання віршових текстів можна точно розрахувати відступи для віршів, дати однакові спуски, визначити місце посвяти та епіграфів, передбачити правильність перенесення частин вірша на іншу шпальту і кількість рядків, які залишаються на кінцевих шпальтах. Пошпальтовий розрахунок дає можливість визначити точний обсяг видання, що також має дуже велику значину. Те, що для цього метода для розмічання потрібно більше часу, повністю компенсується на подальших стадіях роботи: зверстані аркуші не потребують виправляння і видання виходить продумане та грамотне за своїм внутрішнім змістом.

Пошпальтовий розрахунок можна розпочати тільки після того, як детально продумано оформу видання. Цей розрахунок треба зробити спочатку начорно, позначаючи у видавничому текстовому оригіналі простим олівцем кінець кожної шпальти і нумеруючи її. Розрахунок начорно дає можливість зразу ж уточнити обсяг видання та досконало попрацювати над розмірами спусків і переносами частин вірша на іншу шпальту.

Остаточно розмістивши всі елементи віршового тексту на шпальтах та розворотах, можна вже начисто розмітити оригінал, розкреслюючи кольоровим олівцем кожну сторінку і проставляючи її номер. Окрім того, чорнилом (пастою) задають розміри спусків, відбивки заголовків, додаткових елементів та віршових строф. Відступи для кожного вірша і його частин позначають чорнилом або різними кольоровими олівцями, зазначаючи, якому відступу відповідає кожний колір.

5.12. Драматичний текст

Драматичний текст — це текст, написаний у формі прямої мови всіх дійових осіб із зазначенням кожного разу імені особи, якій належать певні слова. Текст драматичних творів розчленовують на окремі вислови дійових осіб - репліки. Перед кожною реплікою складають ім'я дійової особи, яка її виголошує. Завжди в драматичному творі є вказівки до вистави - ремарки, які, у свою чергу, ділять на виставові (характеризують облаштовання на сцені, час і місце дії) та акторські (характеризують дію чи стан особи, яка говорить у певний момент). Основний текст драматичного твору - репліки. Крім того, весь такий текст, у свою чергу, розбито на дії, акти, картини і яви. Як правило, система рубрикації в такому творі дуже складна. Складаючи і верстаючи драматичний твір, перш за все треба використовувати лише одну гарнітуру шрифту з різноманітними її виокреминаші і накреслинами.

Репліки складають шрифтами прямої світлої накреслини.

Імена дійових осіб виокремлюють шрифтом урозрідження чи напівгрубої накреслини.

І

180

Імена дійових осіб відносно тексту реплік можуть бути розміщені такими способами:

• впідбір до тексту реплік з абзацного відступу;

• впідбір до тексту реплік без абзацного відступу, але з невеликою втяжкою всіх рядків репліки, крім першої;

• окремими рядками над текстом репліки або з виформатовуванням в лівий край;

• окремою шпальтою зліва від реплік.

Перший та другий способи придатні також для верстання прозових творів, інші використовують у віршових текстах.

Ремарки в драматичному творі можуть бути двох видів, а саме: пояснини за ходом усієї дії, а також перед її початком зауваг, стосовно дійової особи, яка подає репліку. Перші ремарки називають зовнішніми, другі - внутрішніми. Зовнішні ремарки розміщують окремими рядками та складають кеглем на ступінь меншим від кегля шрифту реплік.

Найчастіше ремарки розташовують по центру сторінки окремими рядками, хоча їх можна верстати по-різному відповідно до композиції видання.

Від реплік ремарки відокремлюють невеликими проміжками (від 2 до 6 п.), якщо можливо, однаковими зверху й знизу. Внутрішні ремарки верстають упідбір з іменами дійових осіб або репліками і складають шрифтом курсивної накреслили у дужках без зміни кегля шрифту.

Верстаючи заголовки в драматичних творах, треба лише стежити, щоб у системі рубрикації заголовки найнижчого ступеня були оглядово активніші, ніж імена дійових осіб.

Верстаючи драматичні тексти не можна закінчувати сторінку іменем дійової особи, складеної окремим рядком, а також першим або першим та другим рядками довгої репліки. В кінці сторінки репліка повинна мати не менш як три рядки або може закінчуватися кінцевим рядком. Ніколи не починають нову сторінку авторською ремаркою, що є всередині репліки. Відбивка імені дійових осіб зверху має бути приблизно в півтора рази більша, ніж знизу.

Списки дійових осіб для всього драматичного твору верстають на окремій сторінці на її середині. Можна верстати на звужений формат чи у дві шпальти. Якщо імена дійових осіб складено впідбір з репліками, то одне від одного їх не відокремлюють.

У дод. 23 показано варіанти верстання драматичного тексту.