5.11.3. Верстання віршових текстів

Для віршових текстів використовують два способи верстання. Перший - коли кожний вірш верстають з нової шпальти, другий - коли вірші верстають підряд.

У першому випадку у виданні буде стільки початкових (спускових) шпальт, скільки є віршів. Хоча цей спосіб і менш економний, зате він дає можливість чітко відокремити кожний вірш, що дуже важливо не тільки для більш цілісного його зорового сприймання, а й для сприймання змісту вірша.

Щоб зберегти композиційну однаковість усіх розворотів, треба для всіх віршів давати зорово однакові спуски. Саме зорово, бо фактично різниця у розмірах спусків може коливатися в межах одного-двох рядків. Розмір спуску залежатиме від ширини основного масиву вірша, його силуету, наявності заголовків, кількості та довжини рядків і сгроф. Особливо важливо зберегти зорову однаковість спусків на розворотах.

У віршах, поділених на строфи, відстань між ними має бути однакова. Проміжок, як правило, займає не менш як один та не більш як два рядки. Бажано, щоб у виданні й, особливо, на розворотах було дотримано зорової однаковості проміжків між строфами.

Переносячи частини вірша на іншу шпальту, строфи краще не розбивати (особливо чотиривіршові), а якщо це неможливо, то дозволено переносити на чергову шпальту або залишати на попередній не менш як два-три рядки строфи.

У разі східчастого складання віршів не можна розривати римований рядок, переносячи його частину на іншу сторінку. Можна переносити тільки рядки, що починаються від лівого краю вірша.

Щоб уникнути розриву віршового рядка, між рядками (там де менш помітно), можна закладати двопунктові шпони, витягуючи тим самим зайвий рядок.

За розташушу віршів підряд у виданні задають тільки один або кілька спусків (якщо вірші групують за розділами). Крім зорової однаковості спусків, тут бажано зберегги зорову однаковість відстаней між віршами. Ці відстані мають бути більші на два-три рядки, ніж проміжки між строфами у віршах, щоб відокремити кожний вірш на шпальті.

За такого верстання віршів доводиться робити деякі поправки в розрахунку відступів зліва. Так, якщо вірші, які розмішують на одній шпальті, мають незначну різницю у розмірі рядків, а отже, й відступів, то нею можна знехтувати і задати однаковий відступ для обох віршів. Якщо різниця у відступах велика, то її треба

178

трохи зменшити, бо шпальта сприймається як одне ціле і довгі рядки всіх віршів на ній ніби доповнюють короткі.

5.11.4. Складання і компонування заголовків, колонцифр та додаткових текстів у віршових виданнях

Вибираючи розміри і накреслини шрифтів для заголовків треба враховувати, що вірші виглядають на сторінці складовини легше, ніж проза. Тому заголовок того самого кегля, що і кегель складовини віршів, але нашвгрубої великої накреслини, здебільшого здаватиметься занадто важким, і краще подати його кеглем на один ступінь меншим.

Заголовок компонуватиметься на шпальті як одне ціле з віршем, тому його виформатовування (однакове для всього видання) залежатиме в основному від композиції віршів на сторінці складовини. Так, у разі розташування їх по центру сторінки складовини, заголовки розміщують з відповідним виформатовуванням й інших елементів на сторінці (наприклад, колонцифр, індексів тощо). Від тексту заголовок треба відокремлювати проміжком не меншим, а краще навіть трохи більшим, ніж відокремлено одну від одної строфи віршів.

Колонцифри у віршових текстах, як правило, підтримують основні ідеї композиції сторінки складовини. Так, верстаючи кожного вірша з нової шпальти та композиції віршів і заголовків по центру шпальти, колонцифру також треба помістити посередині, щоб вона підтримувала центральну вісь сторінки складовини. За асиметричного розташунку віршів або у разі верстання їх підряд, коли на шпальті може бути заверстано кілька віршів, а центральну вісь не завжди чітко витримано, краще розміщувати колонцифру в край. На кінцевих шпальтах треба дотримуватися одного правила складання колонцифри: або всюди знімати, або всюди залишати. Частіше робиться останнє, бо інакше за змістом неможливо відшукати короткі вірші.

Додаткові тексті - посвята, епіграф, рік написання вірша - треба компонувати на шпальті залежно від силуету вірша та його відступу зліва. Так, відступ зліва для посвяти або епіграфа має визначатися шириною основного масиву вірша і розташунком його на шпальті. Оскільки і посвята, і епіграф — тексти додаткові, краще їх складати кеглем на один-два ступені меншими, ніж кегель основного тексту. Для посвяти доцільно використовувати курсивну рядкову накреслину шрифту, ніби імітуючи його нахил від руки. Дату написання вірша до його лівої межі складають шрифтом світлим курсивним кеглем на один-два ступені меншим від кегля основного тексту.